УПЦ МП під Радою організувала протест проти прийняття релігійних законопроектів

Вранці 20 грудня біля Верховної Ради України почалося молитовне стояння віруючих УПЦ МП проти прийняття законопроектів, які в УПЦ вважають «рейдерськими». Відео акції розмістив Перший Козацький в Facebook. Судячи з запису, під стінами парламенту зібралося кілька сотень людей, інформує strana.ua.

Віруючі МП протестують проти законопроектів № 4128, № 4511 та № 5309, які є  на порядку денному на 20 грудня.

В УПЦ МП вважають, що законопроекти №№4128 (про зміну підпорядкованості релігійних громад), 4511 (про особливий статус релігійних організацій) та 5309 (про зміну назви релігійних організацій) "мають на меті юридичну ліквідацію Української Православної Церкви, шляхом її рейдерського захоплення через зміну назви, протиправне втручання в органи управління та захоплення майна (святинь, храмів і монастирів) ".

Довідково: ЗАКОНОПРОЕКТ № 4128: Релігійна громада вирішує сама

Нагадаємо вам про основні положення законопроекту  № 4128 авторства народних депутатів В. Єленського та С. Войцеховської (обоє «Народний Фронт»), А. Герасимова та П. Кішкаря (обидва БПП), С. Тарути (позафракційний), А. Лозового (Радикальна партія), І. Подоляк (Самопоміч), та аргументи його критиків.

Цим проектом доповнюється існуючий закон «Про свободу совісті та релігійні організації» пунктом про спрощення процедури внесення змін чи перереєстрації статутів релігійних громад. Так, автори пропонують, щоби долю парафії вирішували самі віруючі цієї громади, а не єпархіальне керівництво чи митрополія. Отже зміни зможуть внести за згодою більшості від членів громади на парафіяльних зборах. Виникає логічне питання, а хто ж є членом громади, адже на більшості парафій відсутнє фіксоване членство? Законопроект визначає, що приналежність до громади визначається самоідентифікацією та участю у релігійному житті громади.

Основні критики цього законопроекту, а це, зокрема, вище керівництво УПЦ (МП), РПЦ та представники «Опозиційного блоку», заявляють, що згідно з цим законопроектом, до парафії можуть приїхати будь-які сторонні люди та, проголосувавши на парафіяльних зборах, змінити юрисдикцію громади. Однак цього в принципі не може відбутися, оскільки, щоби взяти участь у зборах, треба, відповідно до законопроекту, брати участь у релігійному житті громади, тобто бути прихожанином.

Більше того, для того, щоби не виникало суперечок та голосування не було фіктивним, Комітет з питань культури і духовності запропонував додатковий запобіжник. Остаточну правочинність загальних зборів має визнати керівний орган громади (парафіяльна рада, членське зібрання тощо). Таким чином виключається будь-яка можливість привезти «туристів» зі сторони, щоби ті проголосували і перевели громади в іншу юрисдикцію.

Головне науково-експертне управління Парламенту мало низку зауважень до законопроекту. Юристи Ради посилалися на практику Європейського суду зі справ людини, стверджуючи про необхідність автономії релігійних громад. Хоча саме це і зазначає автор законопроекту. «Є випадки, коли наближеність людини до громади і участь її у статутній діяльності цієї громади ще не означає повноправного членства. В усе це держава не втручається і залишає на розсуд самої громади», – підкреслює автор законопроекту В.Єленський. Це ж стосується і юридичної невизначеності терміну «релігійне життя». Парафія сама вирішує це питання, а відтак законопроект і не прописує чітких критеріїв, щоби не склалося враження, буцімто Держава нав’язує громадам ті чи інші норми щодо їхньої внутрішньої структури.

Основна ж претензія ГНЕУ стосується того, що в первинному тексті документу передбачалося прийняття змін до статутів «на зборах громадян», що могло трактуватися, як загальні збори місцевих жителів. Однак після обговорення в Комітеті було запропоновано вказати, що зміни приймаються на «зборах віруючих громадян, які належать до цієї релігійної громади». Саме в цій редакції проект Закону виноситься до розгляду в Парламентській залі. Відтак, це зауваження ГНЕУ вже не є актуальним, оскільки воно враховано.

Проект Закону № 4511 про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором, – передбачає низку обмежень для відповідних релігійних організацій;

Законопроект № 5309 щодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України – пропонує зобов'язати такі організації розширити свою назву з метою виявлення своєї приналежності до такої іноземної релігійної організації.