• Головна
  • Новини
  • Нова збірка проповідей архиєпископа Харківського і Полтавського УАПЦ – «це маленька верхівка айсберга величезного досвіду життя Церкви»...

Нова збірка проповідей архиєпископа Харківського і Полтавського УАПЦ – «це маленька верхівка айсберга величезного досвіду життя Церкви»

23.04.2010, 12:09
Нова збірка проповідей архиєпископа Харківського і Полтавського УАПЦ – «це маленька верхівка айсберга величезного досвіду життя Церкви» - фото 1
Архиєпископ Ігор (Ісіченко) розповів про процес створення цієї книги: протягом п'яти років парафіяни ці проповіді записували, розшифровували і, нарешті, вони були видані в збірнику, представляючи повний річний цикл проповідей.

exklusiv.gifIsich_knuga.jpgКИЇВ – До книги «Майте любов між собою» увійшли проповіді архиєпископа Ігоря (Ісіченка). Презентація відбулася 22 квітня в Києво-Могилянській Академії. За словами самого автора, проповідь – це «тільки маленька верхівка айсберга величезного досвіду життя Церкви».

Як повідомляє кореспондент РІСУ Олександр Бойко, автор збірки розповів про процес створення цієї книги: протягом п'яти років парафіяни, де служить архиєпископ Ігор (Ісіченко), ці проповіді записували, розшифровували і, нарешті, вони були видані в цілому збірнику, представляючи собою повний річний цикл проповідей.

Isich1.jpgПрезентацію збірки вів журналіст Вахтанг Кіпіані, серед виступаючих – єпископ -помічник Київської архиєпархії УГКЦ Богдан (Дзюрах), видавець книги отець Василь Саган та інші представники духовенства УАПЦ. Культурною частиною презентації став виступ ансамблю «Хорея козацька», у програмі якого були старовинні літургійні канти в інструментальному супроводі.

Isich2.jpgПроповідь, на думку архиєпископа Ігоря – це відображення того світу, в якому живуть віруючі, тому вони важливі іноді навіть як історичний документ. Ще більш важливим є те, що люди часто не чують слів священика: «Безумовно, проповідь це жанр в більшій мірі колективний, подібно до того, як видання – це колективна праця, тому що я тільки виголошував проповідь і вичитував рукопис, а записували ці проповіді наші парафіяни. Сама проповідь народжується не тільки з авторського слова, її народжують і присутні в церкві парафіяни, які своїми очима, своєю присутністю ставлять свої вимоги перед священиком. Проповідь народжується в глибині єства людини, завдяки присутності благодаті Святого Духа. Я пробував один час записувати проповіді перед тим, як їх виголошувати. Вони виходили трохи сухими, у всякому разі позбавлені відчуття діалогу. Священик повинен віддати свою душу Богові на кілька хвилин, щоб донести слово Євангелія тим конкретним людям, які стоять перед тобою. Ці проповіді виголошувалися в різний час, і вони несуть на собі відбиток того часу. Але найбільше ці проповіді несуть відбиток того оточення, в якому з'явилися. Вони цікаві, як досвід служіння слів священика. Священик не може шукати ці слова в собі, він не гуру, він представляє досвід Церкви. Проповідь – це тільки маленька верхівка айсберга величезного досвіду життя Церкви».

У відповідях на запитання журналістів автор поділився також своїми міркуваннями, які знайшли віддзеркалення у виданих проповідях, щодо болючих питань Православної Церкви і суспільства, роблячи акцент на тому, що часто у Православних Церквах проблеми дуже схожі. «Церква прийшла в нашу дійсність у якомусь неадекватному вигляді. Ми читаємо про різні скандали, пов'язані з Церквою. У нас так склалося, що коли говорять про Церкву, мають на увазі єрархів, які плетуть свої інтриги і думають об'єднуватися їм, чи не об'єднуватися навколо чого чи кого і яку помісну Церкву їм створювати. Замість Церкви часто постає політизований імідж Церкви. У цьому часто губиться найголовніше в Церкві, як тієї, яка повинна нести Євангеліє. Церква не повинна просто говорити про Христа, а представляти Христа. Шлях до ідентичності Церкви – це наш спільний шлях».

Isich3.jpgАвтор поділився з представниками духовенства тим, як він підходить до проповіді, що з одного боку вона не може бути інструментом політики, з іншого боку пастир не може не реагувати на те, що відбувається в суспільстві, так як в очах парафіян все одно буде стояти німе запитання про те , як реагувати на те, що робити, щоб кожен виробив тверду позицію на події в державі: «Церква не може бути замкнутою дійсністю, зробити свою матрицю, інакше тоді вона перетворюється на секту. Люди приходять до церкви в пошуках твердої основи під ногами, впевненості в тому, що минущі проблеми не знищать їх майбутнього. Наше завдання витримати потрібну гармонію між двома крайностями. Нам важливо утвердити і показати присутність християн у світі. Я б сказав, що часто в людях потрібно пробуджувати почуття громадських прав, кажучи про те, що вони господарі в своїй країні. Витримати потрібний баланс – це справа дуже тонка, потрібно враховувати буквально все, природно не говорити про політику в храмі, не дай Бог, але враховувати ситуацію, в якій живуть люди необхідно».
 
Як приклад, автор навів різне часто ідеологічне і політизоване ставлення до свята 9 травня. Архиєпископ Ігор акцентував на тому, що потрібно реагувати на все це з християнської точки зору: молитися в цей день за упокій всіх загиблих, так як війна страшна для всіх незалежно від національностей, війна – це завжди дуже жорстоко і немає більшої цінності, ніж людина: «Дуже часто займаються загостренням болючих моментів для нашого народу, роблячи це дуже некомпетентно, в політичних цілях, ігноруючи будь-яку іншу думку –це часто і стає причиною такого хворобливого стану цих питань», – зазначив архиєпископ Ігор.

Раніше частково ці проповіді видавалися у збірнику статей та інтерв'ю «Дім мій буде домом молитви». До нового збірника увійшли також ті промови і виступи, які раніше не видавалися. Нинішній збірник проповідей випустило видавництво «Святогорець», Львів – Харків.