РПЦ хвалить Путіна і намагається урізати самостійність УПЦ (МП)

9 жовтня 2017, 14:25 | Московський Патріархат | 6 |   | Код для блогу |  | 

6 жовтня 2017 року в Москві за участю двох митрополитів УПЦ (МП) відбулося засідання Священного Синоду Російської Православної Церкви, на яких прийнято рішення, що стосуються, зокрема, України, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Рatriarchia.ru.

Як повідомляє офіційний сайт Московського Патріархату, учасники засідання прийняли рішення направити президенту Росії В. В. Путіну вітальну телеграму з нагоди його 65-річчя. У ній члени Синоду визнають вагомий внесок В. В. Путіна «в утвердження ідеалів справедливості, миру і злагоди між країнами і народами».

Синод-РПЦw.gif

Таке визнання входить в протиріччя як з українською, так і з міжнародною оцінкою діяльності Росії (і відповідно російського керівництва) щодо України. Так, в 2015 р Верховна Рада, вищий орган державної влади України, визнала Росію «державою-агресором» і звернулася до світової громадськості за допомогою. Резолюціями Ради Європи та ООН 2014-2016 років військове вторгнення Росії в Україну визнано «окупаційним» із закликом до російського керівництва вивести війська з України. До сих пір РФ не виконала рішень міжнародних інституцій, створених саме з метою підтримки і зміцнення міжнародного миру і безпеки, розвитку співпраці між державами.

Слід зазначити, що в засіданні Синоду в Москві взяли участь два представники Української Православної Церкви - Митрополит Київський і всієї України Онуфрій і митрополит Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф (Губень). Треба думати, йдеться у повідомленні «Релігії в Україні», ці українські архиєреї солідарні з тією оцінкою діяльності Путіна, яку дав Синод РПЦ.

Також одним з питань, яке розглянув Синод РПЦ, була пропозиція про включення в загальцерковний месяцеслов імен святих, раніше канонізованих Синодом УПЦ (МП). З такою пропозицією звернулася до Синоду РПЦ Комісія зі складання месяцеслова РПЦ. Однак Московський Синод відмовився від вирішення цього питання, перенаправивши його на розгляд Архиєрейського Собору РПЦ. При цьому Синод послався на своє рішення від 15 липня 2016 р у відповідність з яким, «якщо вшанування місцевого святого виходить за межі цієї єпархії, питання про його загальноцерковне прославляння виноситься на розсуд Священного Синоду після вивчення в Синодальній комісії з канонізації святих. Рішення про загальноцерковне прославляння належить Архиєрейському Собору».

Як повідомляє «Релігія в Україні», очевидно, за цим лаконічним рішенням ховається багаторічне прагнення Московської Патріархії поставити під свій контроль процес канонізації святих в УПЦ.

Ще з початку 1990-х років Київ, користуючись томосом про самоврядування УПЦ, почав проводити канонізації святих, які ніяк не узгоджувалися з Москвою. У 2003 р московське церковне керівництво спробувало позбавити УПЦ права самостійно здійснювати канонізації. 6 жовтня 2003 року тодішній глава Синодальної Комісії з канонізації святих РПЦ митрополит Крутицький і Коломенський Ювеналій представив московським Синоду доповідь, присвячену питанню канонізацій, що здійснюються в УПЦ. Заслухавши доповідь, Синод РПЦ ухвалив, що «матеріали, підготовлені Українською Православною Церквою до канонізації подвижників віри і благочестя, направляються Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України на ім'я Святішого Патріарха Московського і всієї Русі, який, після їх вивчення, дає благословення на канонізацію місцевошанованих святих української Православної Церкви».

Однак реальний стан справ ніяк не змінився. В УПЦ продовжували проводити канонізації за сформованою раніше традицією. В УПЦ діє своя комісія з канонізації, за поданням якої Синод УПЦ приймає рішення про причислення подвижників до лику святих, які потім затверджуються Собором єпископів УПЦ. Як рішення Синоду УПЦ, так і постанови Соборів УПЦ не підлягають затвердженню в Москві. Ні про які узгодженнях з Московським Патріархом канонізацій, скоєних в УПЦ, в доступних документах УПЦ відомостей немає.

З 2016 року Московський Синод знову розглядав питання про порядок канонізацій місцевошанованих святих (святих, канонізованих в Україні, РПЦ трактує саме як місцевошанованих). 15 липня 2016 року Синод в Москві постановив, що відтепер Синоди самоврядних Церков мають право подати клопотання перед московською церковною владою про вчинення канонізації. За буквою цієї постанови Синод УПЦ повинен направляти матеріали про канонізацію в Москву, де рішення про канонізацію повинен приймати Синод РПЦ. І лише після цього дозволяється провести офіційний чин канонізації в УПЦ. Це рішення Синоду було підписано в тому числі і предстоятелем УПЦ Митрополитом Онуфрієм. Проте в УПЦ ця московська постанова не виконується. Наприклад, уже 20 липня 2016 року (тобто менш ніж через тиждень після прийняття рішень в Москві) Синод УПЦ прийняв рішення про канонізацію преподобного Іоанна Вишенського, а 28 липня того ж року в Києві відбувся чин його канонізації. Це рішення не затверджувалося Синодом РПЦ.

Рішення Московського Синоду, прийняте 6 жовтня 2017 р.,  знову актуалізує низку багаторічних спроб поставити під контроль канонізації, що здійснюються в УПЦ. Характерно, що Синод в Москві в черговий раз заявив про те, що канонізації, що проводяться в УПЦ, за своїм статусом прирівнюються до канонізації місцевошанованих святих, які проводяться в рядових єпархіях на території Росії.

Схоже, йдеться в повідомленні «Релігії в Україні, що Митрополит Онуфрій дотримується тієї ж тактики, яка була свого часу своєрідною «візитною карткою» Митрополита Володимира. Не відкидаючи прямо рішення, що приймаються в Москві, Київські митрополити їх просто ігнорують. І московське церковне керівництво фактично не має серйозних важелів, щоб вплинути на УПЦ.

Раніше про втручання оточення Патріарха Кирила у внутрішні справи УПЦ говорили самі єрархи цієї самокерованої Церкви - член Священного Синоду УПЦ митрополит Павло (Лебідь) і голова ВЗЦЗ УПЦ, секретар предстоятеля УПЦ архиєпископ Олександр (Драбинко), коментуючи спроби заступника голови ВЗЦЗ МП протоєрея Миколи Балашова вплинути на рішення помісного Собору УПЦ 8 липня 2011 року. На цьому Соборі було обговорено питання про вплив Патріарха РПЦ на прийняття рішень всередині УПЦ. Тоді ж Синод РПЦ "висловив надію" на зміну статуту УПЦ для посилення єдності з Московським Патріархатом, що призвело до посилення конфліктної ситуації в Синоді УПЦ (МП) і поширенню конфлікту на весь єпископат УПЦ (МП).

Система Orphus
Рейтинг
0
0
6коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Василий Петров | 10 жовтня 2017, 10:41
    Коментувати коментар

    Оставьте их: они - слепые вожди слепых; а если слепой ведет слепого, то оба упадут в яму, Матфея, 15:14. Прозрение РПЦ от Путина наступит также быстро как 100 лет назад уже наступило прозрение от РасПутина. "Краманная" гражданская война в Украине как детище Путина - невинные цветочки, по сравнению с теми ягодками полномасштабной братоубийственной войны, сценарий которой уже сейчас запущен Путиным внутри самой России. И задача каждого христианина сейчас заключается в том, чтобы этот наихудший для всех нас сценарий остановить, для россиян в первую очередь. И то, что поддержку в реализации данного Путинского сценария в России как мини апокалипсиса внутри отдельно взятой страны в первых рядах возглавляет именно церковь, не только говорит о том, насколько разрушительным и непредсказуемым может быть этот сценарий, если вовремя не остановить не только церковь, но в первую очередь Путина. К сожалению сама РПЦ никаких выводов после Октябрьского переворота 1917г. как не делала, так и делать не собирается: так же как и в России царской, в России Путинской, как никогда живо опасное наследие самодержавного режима: СВОЯ КАРМАННАЯ, т.е. государственная церковь как ничего общего с Христом никогда не имеющая!!!!! До октябрьского переворота эта церковь однажды уже привела к разрушению российское государство, ОПРОМЕТЧИВОМУ сотрудничеству с ней обязан гибелью и Советский Союз. Каким же опасным, будет конец очередного российского монстра, которого в очередной раз оседлала своей внутридержавной экспансионистской политикой РПЦ. Уроки истории нам упорно говорят об одном: внутридержавная экспансионистская политика как государственной содержанки есть как отличительная черта всех без исключения православных церквей, уже не единожды приведшая к гибели целые народы и государства. Украина же прежде России идет в списке жертв внутридержавного экспансионизма православной церкви, своим падением которой в первую очередь обязан режим правления Януковича. https://www.facenews.ua/video/2017/304626/

    • Василий Петров | 16 жовтня 2017, 04:20
      Коментувати коментар

      Итак, деструктивная суть процессов, запущенных в России с "лёгкой руки" В.Путина в соавторстве с т.н. владыкой Кириллом в соответствии с его т.н. высочайшим званием как светлейшего вдохновителя и главного духовника всего духовенства Российского как всегда и всё придуманное ветхозаветным дьяволом яхве, действующего исключительно руками своих адептов в большинстве случаев уже из числа т.н. христиан, заключается в подмене понятий, а именно: под видом воцерковления власти на самом деле проводить огосударствление церкви и превращения её как в одну из государственных структур, исключительно обязательная принадлежность к которой и служит дальнейшим пропуском в ту же самую власть. Т.о. по замыслу дьявола яхве, Россия, как через восприятие т.н. христианством ветхозаветных пророческих книг принявшая и умножившая ветхозаветное духовное наследие иудеев как ветхозаветных сподвижников дьявола яхве, и как обладающая значительным военным, экономическим и человеческим ресурсом, через т.н. христианство в скором времени должна превратится в важнейший инструмент и главную движущую силу осуществления конца света, задуманного дьяволом яхве.

  • Михаил | 10 жовтня 2017, 02:31
    Коментувати коментар

    Я так и не понял? То Денисенко визжит, что УПЦ полностью подчиняется РПЦ и даже её надо переименовать из УПЦ в "РПЦ в Украине". То теперь УПЦ игнорирует РПЦ. Пора уж как-то определиться со своими бреднями, а не шарахаться из стороны в сторону!

  • Стефан | 9 жовтня 2017, 23:41
    Коментувати коментар

    Идеал справедливости на все времена был и остаётся уклад жизни до 1917 года. Выборные наёмники на 5 - 6 лет безумствующей толпы без рода и племени никогда не отражали и не отражают интересов коренного народа и державы. Это наглядно проявляется в развязанной верными ленинцами братоубийственной, позорной войне, захвате, оккупации Крыма и Донбасса и принуждении части зависимых, лизоблюдствующих священнослужителей к лжи и ереси почитания, одобрения действий открытых, официальных совдеповских, нераскаявшихся ненавистников, врагов Господа Бога Иисуса Христа, недавних участниках тоталитарной секты, уголовной банды КПСС, повинной в массовых злодеяниях, грабежах, убийствах и мародёрстве миллионов честных и добрых людей.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • Fr. Valerii | 23 жовтня 2017, 21:58

    Для чого намагатись щось доказувати? Як УПЦ діє нині, так і надалі буде діяти, тому що держава діє так само. Українська Миротворча Школа готує кадри "циміків" (Civil-Military Cooperation)

  • velovs@ukr.net | 23 жовтня 2017, 19:49

    Це тільки повний (перепрошую) дурень і неадекват-параноїк може в НАШ ЧАС шукати якихось "перекрашенных и даже перекрещённых НКВДистов", котрі, мовляв, ховаються "под видом т. н.

  • Василий Петров | 23 жовтня 2017, 17:29

    Однополые браки и смена пола есть как Армагедон но уже сейчас и во плоти и крови, т.к. тем самым ставится под сомнение всякий смысл сотворения Богом человека, а это уже не что иное, как хула на Духа

  • Василий Петров | 23 жовтня 2017, 15:50

    Не учитывая, что НА ВОРЕ ШАПКА ГОРИТ перекрашеные и даже перекрещённые НКВДисты под видом т.н. АКТИВИСТОВ-псевдопатриотов пришли из прошлого к нам, чтобы опять назначать виновных по СВОЕМУ

  • velovs@ukr.net | 23 жовтня 2017, 13:54

    Щиро співчуваючи та чимало помагаючи жертвам збройного конфлікту на Донбасі, разом з тим офіційний Ватикан так і не набрався "відваги" подивитися всій тамтешній правді у вічі. Й, зокрема,

Популярні статті місяця