Експерт пояснив, який козир отримав Патріарх Кирил від відмови єпископа Чернівецького поминати його на Літургії

Директор департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культури України і релігієзнавець Андрій Юраш дав свою оцінку шумній заяві єпископа Банченського, вікарія Чернівецької єпархії УПЦ (МП), Лонгина (Жара) не поминати під час Літургії Патріарха Кирила (Гундяєва), розповів яка інтрига криється у цьому, спрогнозував ймовірну реакцію на це Москви і пояснив, чи може відмова єпископа Лонгина насправді розізлити Главу РПЦ.

«Єпископ Лонгин (Жар) давно відомий своїми ультраконсервативними поглядами. Він належить до того крила в Російській Православній Церкві, яке сповідує і намагається утверджувати найконсервативніші схеми і своєї поведінки, і свідчення, і богословських доктрин. Тому, коли після підписання Гаванської декларації почалися різні рухи і коментарі, він став де-факто першим із єпископів Московського Патріархату, який відважився на такий крок. В цьому немає політичного чи ідентифікаційного підґрунтя. В цьому є лише бажання засвідчити свою ультраправославну ідентичність», – розповів релігієзнавець.

На думку Андрія Юраша, у цій ситуації для самої Української Православної Церкви (Московського Патріархату) ця подія «не буде мати великого значення. Але це перший пробний запуск того, як воно — лібералізація поглядів патріарха Кирила щодо екуменічних зв'язків — може відобразитися на позиції інших консервативних єпископів».

За словами релігієзнавця, головна інтриґа не у цьому виступі, а у можливих відгуках на нього і у тому, яку позицію займе священноначаліє УПЦ (МП), зокрема митрополит Онуфрій.

«Думаю, що нинішній крок єпископа Лонгина буде дуже гостро сприйнятий у Москві, і якщо митрополит Онуфрій все ж знав про цю акцію і схвалив її, то можемо проектувати це на внутрішньоукраїнські справи в контексті об'єктивних стосунків між двома чільними фіґурами в УПЦ (МП): митрополитом Онуфрієм та митрополитом Антонієм, якого Патріарх Кирил взяв зі собою в поїздку в Гавану, і ная кого, очевидно, робить тепер ставку. Крім того, наголошує А. Юраш, Митрополит Онуфрій сам належить до того крила Православної Церкви, яке відкидає відкриті екуменічні контакти, тому поведінка єпископа Лонгина абсолютно співвідноситься з його позицією».

Разом з тим, релігієзнавець виключає, що виступ Лонгина (Жара) – є початком «великого геополітичного протистояння, відділення УПЦ (МП) від Москви». Андрій Юраш вважає, що «це є гра виключно внутрішня, спрямована на те, щоби показати, хто є реальним керманичем ситуації, хто може впливати. Адже навіть у промові єпископа Лонгина не йде мова про вихід із підпорядкування. Його фраза: «Ми будемо молитися за Кирила, але не будемо поминати його як предстоятеля». Тобто відвертого заперечення немає і бути не могло. Іншими словами, своїм вчинком єпископ Лонгин бореться за привернення уваги Патріарха Кирила і за адаптацію його позиції до тих схем, які є прийнятні для ультраконсервативної частини духовенства. Це є спроба посилити впливи своєї групи у великому конґломераті, яким є Російська Православна Церква».

Щодо реакції Москви, то релігієзнавець вважає, що вона буде обережною, бо єпископ Лонгин — особа дуже лояльна до московської політики, його виступ — це в жодному  випадку не є виступ проти Росії чи особисто проти патріарха Кирила, це є виступ виключно проти його ліберальної позиції».

Патріарх Кирил, вважає Андрій Юраш, не буде вживати різких заходів. Загострення ситуації з єпископом Лонгином автоматично означатиме загострення ситуації і з митрополитом Онуфрієм. А цього допустити Кирило не захоче, бо вже тоді можуть початися більш різкі рухи в Україні. Більше того, вважає Юраш, така реакція Лонгина, потрібна і самому Кирилу, «щоби мати арґументи для обґрунтування зради своїх попередніх поглядів і політики, як відкритого до світу, до екуменічних впливів».