У Києві презентували п’яте перевидання смислів Корану українською мовою
У Києві 29 листопада відбулася презентація п’ятого перевидання перекладу українською смислів Священного Корану, здійсненого Духовним управлінням мусульман України «Умма» за підтримки української громади в ОАЕ.
Як повідомляє Іслам в Україні, під час заходу присутні матимуть нагоду послухати про історію, канонічні норми і традицію перекладів Священної книги мусульман.
Необхідність п’ятого перевидання перекладу смислів Корану виникла через величезний попит, бо перші чотири наклади розійшлися в лічені дні. Зазначимо, що видання цікавило не лише послідовників Ісламу, але й людей з іншими світоглядними позиціями. Серед них багато науковців — істориків, філософів, релігієзнавців і теологів, культурологів тощо, і студентів, і людей, у яких студентська лава далеко в минулому. Як зізнавалися охочі отримати Коран, знання й розуміння священних текстів одне одного — гарантія того, що міжрелігійний, міжконфесійний і, зрештою, міжетнічний мир та злагода буде дуже тяжко розхитати.
Переклад з арабської виконав кандидат історичних наук, сходознавць та дослідник мусульманського світу Михайло Якубович. У своїй праці він враховував авторитетні мусульманські коментарі (тафсіри) — перекладач мусив обирати ті варіанти, які ґрунтуються на тлумаченнях та думках визнаних мусульманських теологів.
Муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов зазначив, що п’яте видання відрізняється від попередніх, передусім, змінами у написанні деяких імен. Також було виправлено певні друкарські недоліки, деякі буквальні варіанти перекладу, незрозумілі для читача, замінені на більш чіткі.
Шейх Саід окремо підкреслив, що переклад смислів, наскільки б точним він не був, не здатен передати всю повноту та глибокий смисл Божого одкровення: Коран є власне Кораном лише мовою оригіналу та у формулюваннях оригіналу, а переклад — лише спроба передати зміст, тому переклад смислів, як і будь-яка інша людська праця, не може бути без помилок та недоліків. Тому Саід-хазрат у передмові просить кожного читача повідомляти автора перекладу про свої зауваження, пропуски та додатки в тексті, щоби в наступних виданнях уникнути цих похибок.
