Сьогодні день пам’яті святого Тарасія, Патріарха Константинопольського

10 березня 2018, 08:33 | Релігійні свята і традиції | 2 |   | Код для блогу |  | 

св. ТарасійСвятитель Тарасій, Патріарх Константинопольський, пам'ять якого Церкви візантійської традиції звершують 25 лютого за старим стилем і 10 березня за новим стилем, походив зі знатного роду, народився і був вихований в Константинополі, де отримав хорошу освіту. Став сенатором при дворі імператора Костянтина VI Багрянородного (780-797) і його матері, святої цариці Ірини (797-802).

У ті часи в Церкві поширювалося іконоборство. Святий Патріарх Павло (780-784), через слабкість характеру, не міг рішуче боротися з єрессю і тому віддалився в монастир де прийняв схиму. Коли до нього прийшла свята цариця Ірина зі своїм сином-імператором, святитель Павло оголосив їм, що гідним наступником його може бути тільки Тарасій (у той час мирянин). Тарасій довго відмовлявся, не вважаючи себе гідним такого високого сану, але потім підкорився загальному бажанню при умові, що буде скликаний Вселенський Собор для засудження іконоборчої єресі.

Пройшовши в короткий час усі єрархічні сходинки, Тарасій був зведений на патріарший престол у 784 році. У 787 році під головуванням Патріарха Тарасія в м. Нікеї відбувся VII Вселенський Собор, в якому взяли участь 367 єпископів, яким і було затверджено шанування святих ікон. Також було прийнято в лоно Церкви тих єпископів, які потерпіли від іконоборців.

Святитель Тарасій мудро управляв Церквою 22 роки. Він вів суворе аскетичне життя. Усе своє майно він витратив на Богоугодні справи, годуючи людей похилого віку, жебраків, сиріт і вдів, а у Святу Пасху влаштовував для них трапезу, на якій сам прислуговував. Патріарх безстрашно викрив царя Костянтина, сина імператриці Ірини, коли той обмовив свою дружину Марію, ув’язнив її в монастирі, щоби одружитися з іншою жінкою. Святитель Тарасій рішуче відмовився розірвати шлюб імператора, за що впав у немилість василевса. Але невдовзі Костянтин був позбавлений влади своєю матір'ю, царицею Іриною.

Святитель Тарасій помер у 806 році. Оплакуваний Церквою, святитель був похоронений у збудованому ним монастирі на Босфорі. Гріб його став джерелом багатьох чудес.

Житіє святого отця нашого Тарасія, патріарха Константинограда

Система Orphus
Рейтинг
0
0
2коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 11 березня 2018, 10:31
    Коментувати коментар

    Між іншим, ця досить довготривала боротьба з тогочасною єрессю злобно-запеклого й агресивного іконоборства була одним з тих багатьох прикладів, як державні володарі й структури можуть - брутально й цезаропапістськи - втручатися й силоміць пробувати накидати Церкві свою волю і "стандарти". Причому, у т. ч. в саме таких питаннях, що стосуються суто ВНУТРІШНІХ - теологчно-обрядових та ін. - особливостей та проблем її служіння і місії в цьому світі. -------------- А подібних випадків в історії Христової Церкви Сходу і Заходу було (і є подосі!) більш ніж вдосталь! --------------- В т. ч., наприклад, і в імперській Московії-Росії, і вже в ХХ ст. - з боку, зокрема, безбожно-людиноненависницьких тоталітарних диктатур. Як, скажімо, комуно-більшовицької і нацистської. -------------- Приміром, в ІІІ райху правляча верхівка прагнула будь-що нав'язати місцевій Церкві і деякі - найважливіші елементи ідеології, і навіть символіку та атрибутику свого режиму. Тобто, т. зв. "позитивне ("арійське") християнство", очищене від, мовляв, "чужих і ворожих вищій расі" - "іудейсько-семітських витоків, домішок і перекручень". А також "зігове" поклоніння "великому фюреру німецької нації" і свастику... На превеликий жаль, серед тогочасних німецьких християн виявилося досить багато таких, що - хто вимушено, а хто і добровільно, охоче й свідомо, - прийняли ці "правила гри". Прийняли та - так чи інакше, тією або іншою мірою, - але (таки) служили тій агресивно-екстремістській тоталітарній владі... -------- А хіба щось суттєво й принципово інакше ми наразі спостерігаємо і досвідчуємо, зокрема, в тій же РПЦ, а також її філії в Україні?!..

    • velovs@ukr.net | 11 березня 2018, 11:12
      Коментувати коментар

      Разом з тим, Слово Боже наголошує й обіцяє, що колись настане такий "день", що "день цей відомий тільки Господу", коли "у той день [потужні] живі води потечуть з Єрусалима" - тобто Христової Церкви, важливий духовний центр якої має постати (щодо близькосхідного регіону) якраз "в землі північній" (Україні). Причому, "половина їх до моря [багатьох народів] східного і половина їх до моря [багатьох народів] західного: влітку й узимку так буде. І [зрештою та в результаті всього цього] Господь буде Царем над усією землею; у той день буде Господь єдиний, і ім'я Його єдине" (Зах.6:8 і 14:6-9). -------------------- І хоча точний і достеменний час - повного й остаточного - виконання цієї великої і дуже благословенної Божої обітниці НІКОМУ (з людей) невідомий, одначе - судячи з багатьох характерних і красномовних подій та ознак у довколишньому світі - він, дуже схоже, вже не за такими вже високими й далекими горами! --------- "Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20). Амінь.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні новини

Останні коментарі

  • Стефан | 22 вересня 2018, 13:43

    Давление рулящих изуверов-коммунистов на Православную Церковь с 1917 года постоянное и неослабное. Каждый христианин видит заискивание, лизоблюдство и подхалимаш ослабленных репрессиями и гонениями

  • lerer10225@com.ua | 22 вересня 2018, 13:35

    Так, для Росії будуть катастрофічними...

  • Halo | 22 вересня 2018, 13:09

    У нас немає історичного підгрунтя такого свята. Соромно за це продавлювання запозичених традицій, ще й у сектанському варіанті.

  • ukrlem | 22 вересня 2018, 10:48

    Брехня. Предстоятелі не висказались за автокефалю взагалі.

  • velovs@ukr.net | 22 вересня 2018, 08:26

    "Навіки" вони, судячи з усього, замовкнути просто не можуть, не в стані, бо на те і "сидять" тут, аби збурювати, провокувати цю гостроемоційну полеміку. "І нехай собі, як

Популярні статті місяця