1 листопада – День всіх святих за римо-католицьким календарем

1 листопада 2017, 07:41 | Релігійні свята і традиції | 11 |   | Код для блогу |  | 

1_листопада.jpg1 листопада Римо-Католицька Церква відзначає День всіх святих, а наступного дня — спомин всіх померлих вірних. У цей день в Україні, особливо Західній, не лише серед римо-католиків, а й представників інших конфесій, існує традиція відвідувати могили родичів, відправляти там панахиди.

Загалом вшанування святих у Церкві бере свій початок разом із культом перших мучеників християнської ери. На початку християни відзначали «день народження до неба» (dies natalis), тобто день мучеництва поодиноких християн. Зазвичай, цей день співпадав з днем поховання, тому за загальноприйнятим тоді звичаєм, при їхніх гробах відбувалися трапези. У випадку християн цією трапезою було звершення Євхаристії. На початку спомин святих мучеників був стисло пов’язаний з місцем перебування їхніх останків тіла. Згодом, завдяки взаємному обміну літургійними календарями поміж локальними церковними спільнотами, згадування мучеників якогось одного місця поширюється також на інші церковні округи. 

Значне збагачення літургійних календарів споминами dies natalis мучеників спричиняється до того, що у ІІІ-ІV ст. виникає окреме свято всіх Мучеників, оскільки протягом Літургійного року було вже неможливо згадати усіх відомих і безіменних християн, які пролили кров заради Господа та Його Євангелія. 

Початок святкування урочистості Всіх Святих у Західній Церкві можна побачити у посвяченні Папою Боніфатієм IV 13 травня 609 (або 610) року колишнього Пантеону, язичницького святилища у Римі, де за давніх часів були зібрані ідоли богів, шанованих у Римській імперії, як церкви на честь Діви Марії та усіх Мучеників. Річниця цього дня відтак щорічно святкується з великою урочистістю. 

У наступному столітті Папа Григорій ІІІ (731-741) у базиліці св. Петра посвятив каплицю на честь Спасителя, Його Пресвятої Матері, всіх Апостолів, Мучеників і сповідників Христа та усіх досконалих праведників, які почили по всьому світі. Дата посвячення цієї каплиці невідома, але від того часу в деяких країнах (Англії, Ірландії) починають вшановувати Всіх Святих в день 1-го листопада. У ІХ-Х ст. цей день стає на Заході відомий як урочистість Всіх Святих. Папа Григорій VІІ (1073-1085) остаточно скасовує відзначення цього свята 13 травня, пов’язане з посвяченням Пантеону, і переносить його на день 1-го листопада. 

Східна Церква також відзначає свято Всіх Святих. За давньою традицією, що сягає ІV-V ст., Всіх Святих східні християни згадують у Літургії в першу неділю після П’ятидесятниці. Таким чином підкреслюється особливий зв’язок святості з дією Святого Духа в людських серцях. На наступний день після свята Всіх Святих, Західна Церква вшановує пам’ять померлих. 

У перші віки християнства поминання померлих обмежувалося родинним колом. Особливими днями молитви за померлих були дні у безпосередній близькості до похорону, а також річниці смерті. Тому якийсь один загальновстановлений день пам’яті всіх померлих християн був для античної Церкви зовсім невідомий. 

Такий день народжується у стінах монастирів. До сьогодні в багатьох чернечих спільнотах є звичай згадування поіменно своїх попередників і молитви за них у річницю їхнього відходу до Господа. Отже монастирські мури були добрим ґрунтом для постання перших спільних згадувань померлих. Так, наприклад, на початку IX століття в абатстві у Фульді (Німеччина) було встановлено, що 17 грудня, у річницю смерті їхнього засновника, будуть возноситись молитви за всіх померлих ченців цього монастиря. 

Проте справжнє народження поминального дня на Заході пов’язане з іменем абата Одилона з Клюні (відомий бенедектинський монастир у Франції), котрий наказав в усіх підлеглих йому монастирях відзначати 2-го листопада як спомин усіх померлих вірних. У цей час в західній Церкві 1-го листопада вже відзначалося свято Всіх Святих. Тому дата абата Одилона, призначена для спомину усіх померлих християн, має глибокий зв’язок зі святом Всіх Святих. 

З монастиря Клюні цей звичай поширився в усій Західній Церкві, яка до сьогоднішнього дня поминає усіх померлих другого листопада, тобто на другий день після урочистого згадування Всіх Святих. У цей день церковні спільноти збираються на цвинтарях для спільної молитви за померлих. 

Церква східного обряду, окрім першої неділі після П’ятидесятниці, згадує у своїх молитвах всіх померлих й у неділю після Пасхи, у так звану Провідну Неділю. 

Окрім того, 1 листопада — особливий день для вірних та духовенства УГКЦ, оскільки цього дня 1944 року помер Митрополит Андрей Шептицький, який очолював Церкву впродовж 44 років.

Детальніше про свято всіх святих у латинській традиції.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
11коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Василий Петров | 4 листопада 2017, 10:56
    Коментувати коментар

    Должно вознесену быть Сыну Человеческому, дабы всякий, верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную, Иоанна 3:14-15. Итак, как Христу должно было быть вознесённым на Небеса в том теле, в котором Он и пришёл, тем самым Христос вменяет в вину иудеям распятие своё. Как же так, водном случае Христос говорит: Отче прости, не знают что творят; тогда как в другом случае наоборот вменяет в вину распятие своё тем, что Христу на самом деле должно было быть совсем не распятым, но вознесённым к Богу Отцу?????? На самом деле, вина любому человеку прощается только в том случае, если он признал её и покаялся, т.е. попросил прощения: если же согрешит против тебя брат твой, выговори ему; и если покается, прости ему, Лука 17:3. Т.о. прощение Христом иудеям распятия своего возможно, ТОЛЬКО в том случае, когда народ распявший Его принесёт покаяние в содщеянном. Иными словами, Христос благословляет изображение распятого себя, но только в ОДНОМ единственном случае: в напоминание всем нам, а в первую очередь народу распявшему Его вину ИХ распятии своём, которая не может уже никак простится им ни прошлом, ни в настоящем и будущем: если же кто скажет на Духа Святаго, не простится ему ни в сем веке, ни в будущем, Матфея 12:32. Т.е. пока Христос был как человек всякая хула не Него была прощена Им иудеям, но только, пока Христос был жив как человек, пусть даже и распят на кресте. Иными словами, даже находясь распятым на кресте Христос помышлял о раскаянии в содеянном распявшими Его, как и после воскресения своего Христос ещё сорок дней находился среди иудеев как ЧЕЛОВЕК, ожидая увидеть среди них раскаяния, чтобы простить их, как Он и просил у Отца. Но как бесчувствие иудеев переходило все мыслимые границы и даже видя воскресшего Христа, они не думали приносить покаяние Ему, но говорили это всего лишь дух человеческий, который остался от Него, НИ О КАКОМ прощении иудеев уже и речи быть не может, т.к. иудеям для прощения в первую очередь нужно признать свою вину в распятии Христа, т.е. признать Христа верховным Богом своим. Что же мешает иудеям покаяться перед Христом и признать Христа верховным Богом своим????? Признать Христа верховным Богом своим иудеям не даёт два обстоятельства это то, что они считают себя народом божьим, тогда как уже богом своим как и раньше, так и сейчас, продолжают считать иегову. Но как иудеями иегова поныне противоставляется Христу, то единственно кем он может быть, так это не кто ИНОЙ как сатана. Т.о. ВСЯКИЙ, кто считает иудеев как народ Божий, а иегову как верховного Бога Отца и проповедует при этом распятого Христа и есть как взывающий к людям не с покаянием но с осуждением распятого Христа, и поэтому как есть, не кто иной как только сам сатана, заслуживает ТАКОЕ же как и сатана осуждение!!!!!!

    • Василий Петров | 4 листопада 2017, 11:22
      Коментувати коментар

      Отойди от Меня, сатана! ты Мне соблазн! потому что думаешь не о том, что Божие, но что человеческое, Матфея 16:23. Т.о. церковь, которая считает, что сатана есть как верховный Бог Отец, тем самым УЖЕ никакого отношения к Христу не имеет и есть не как от Бога Отца, но от человека, т.е. от сатаны. Теперь становится понятным,почему такая церковь не может не только воскрешать, но даже исцелять от различных болезней как это делал сам Христос. И как Христос ЕСТЬ Дух Святой, а это значит, ничто не мешает Ему в отличии от того, когда он был человеком и мог пребывать только в одном месте, то уже СЕЙЧАС, как Дух Святой одновременно пребывает везде и тем более одновременно во всех церквях, ничто не мешает Христу, также как и когда он был человеком по просьбам всех верующих в Христа не только исцелять но даже и воскрешать людей. Т.е. если бы в церкви был хотя бы один человек верующий во Христа, уже только по ОДНОЙ его просьбе, Христос не только исцелил бы, но даже и воскресил бы любого принесённого в церковь и находящегося там. Т.о. церковь Христовая отличается от ВСЕХ остальных церквей тем, что только в ней ОДНОЙ по вере пришедших туда возможно НЕ ТОЛЬКО исцеление больных принесённых туда, но ДАЖЕ и мёртвых, находящихся ТАМ!!!!!!

  • Василий Петров | 2 листопада 2017, 12:46
    Коментувати коментар

    А кто соблазнит одного из малых сих, верующих в Меня, тому лучше было бы, если бы повесили ему мельничный жернов на шею и потопили его во глубине морской, Матфея 18:6. Итак губящий душу свою тем, что признаёт себя виновным в грехе товарища своего тем самым, облегчая грех его полагает душу свою за товарища своего, а значит на самом деле спасает душу свою!!!! И наоборот, обвиняющий в грехе есть как подвигающий на ещё больший грех товарища своего тем самым только увеличивает меру наказаний его. Как же отличить обвиняющего от ОБЛИЧАЮЩЕГО во грехе????? Обвиняющий в грехе еСть как судья, жаждущий наказания, вместо быть ДРУГОМ сопернику своему И НЕ подвигнуть его к ещё большему греху. Как обвинители на самом деле поступали те, кто стремился как они выражались ПОСТРАДАТЬ за Христа, посредством чужого греха причинить вред своему здоровью и в такой способ даже умереть якобы за Христа, а на самом деле для НАПОКАЗ, т.е. как умереть даром. На самом же деле пустые и НИКОМУ ненужные страдания ничего общего со страданиями Христа не имеют, т.к. Христос НИКОГДА не стремился даром отдавать свою жизнь за нас и нас к этому тоже никогда НЕ призывал Наоборот Христос как мог старался сохранить свою жизнь, потому что знал, Бог Отец будет возносить Его в том теле, которое Он Ему дал и если за тело данное Богом Отцом в ответе в первую очередь Христос: не искушай Господа Бога твоего, Матфея 4:7, то тем более и каждый из нас. Поэтому расточать тело добровольно причиняя ему различный вред или умышленно отдавать тело на смерть есть, как быть не иначе, как СОУЧАСТНИКОМ собственного убийства своего. Т.о. традиция добровольных страданий т.н. святых на самом деле ничего общего с Богом Отцом и Его Сыном Христом НЕ ИМЕЕТ!!!!! Те же кто предал тело своё страданиям как они говорят во Имя Христа есть на самом деле СОВСЕМ не как святые, но ведомые бесами или просто говоря БЕСНОВАТЫЕ. Грех этих т.н. святых заключается в том, что они, будучи сами грешны, сделали себя якобы святыми, якобы страдая за Христа. На самом же деле, ВСЯЧЕСКИ раздражая ближнего своего Христом и Богом Отцом всего лишь, стали тому немилосердным СУДЬЁЙ тем, что сделали его соучастниками своих страданий или убийства своего. Бог же есть как при жизни человека не судить и наказывать его, но прощать зная несовершенство ТВОРЕНИЯ своего чтобы все любящие Бога Отца и Сына Его Христа могли поступать также: Не судите по наружности, но судите судом праведным, Иоанна 7:24. Итак, кто как не любящий нелицемерно Бога Отца и Сына Его Христа, вместо раздражать, чтобы как либо не пострадать и т.о. не потворствовать насилию и ФИЗИЧЕСКОЙ расправе над собой, ВСЕГДА простит соперника своего с тем, чтобы признав его превосходство над собой уже на самом деле не перед людьми, но перед Христом и Богом Отцом стать настоящим господином для него: Больший из вас да будет вам слуга, Матфея 23:11.

    • Василий Петров | 2 листопада 2017, 13:28
      Коментувати коментар

      А Я говорю вам: не противься злому. Но кто ударит тебя в правую щеку твою, обрати к нему и другую, Матфея 5:39. Итак грех т.н. святых или как принято говорить умерших или замученных за Христа, на самом деле заключался в том, что они своими сознательными или несознательными действиями подвигали соперников своих к расправе над собой. Как учил Христос подставить вторую щеку после того как уже ударили по одной, совсем не означает в прямом смысле стать на колени во избежании суда над собой. Когда от человека требуют клятв и различных обещаний которые противоречат моральным устоям или убеждениям его - это и есть в первую очередь как образно говоря бить человека по щеке. Как и учит Христос, во имя прекращения противостояния подставить вторую означает: ПРИНЯТЬ все условия соперника своего: и кто принудит тебя идти с ним одно поприще, иди с ним два, Матфея 5:42.

  • velovs@ukr.net | 1 листопада 2017, 09:36
    Коментувати коментар

    До речі, в новозавітніх текстах під цим терміном "святі" - тобто, у значенні "відділені, відокремлені для Господа від цього гріховного, беззаконного й безбожного світу" - нерідко йменувалися, загалом, УСІ - правдиво й щиро - віруючі й віддані Сину Божому, Христу Спасителю. Крім того, тут, мабуть, слід також зауважити, що цього ж самого дня, 1 листопада (тільки) 1947 р., від рук більшовицько-беріївських спецагентів загинув (ними тяжко поранений, затим був підступно отруєний в лікарні) закарпатський греко-католицький єпископ - український блаженномученик Теодор РОМЖА.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 14 грудня 2017, 19:48

    Господь через Своє пророче Слово Боже так наголошує і застерігає, що "і буде у той день, Я зроблю Єрусалим ТЯЖКИМ КАМЕНЕМ для всіх племен; усі, що будуть піднімати його, НАДІРВУТЬ себе, а

  • velovs@ukr.net | 14 грудня 2017, 18:21

    От бачимо, як останнім часом досить активно й нахраписто певні чинники - причому, під гучний акомпанемент саме "українсько-патріотичної" риторики - піар-рекламують і просувають в Україні

  • В. Ясеневий | 14 грудня 2017, 15:51

    Дорогой Михаил.Как Вы думаете?Ну неужели, пускай и 20 миллионов украинцев, не могуть иметь Поместную Автокефальную Церковь???Вы ж назвали такие маленькие:Стамбульскую, Александрийскую и т.д..Там по

  • В. Ясеневий | 14 грудня 2017, 15:03

    Абсолютно не вірю, не признаю і,згідно здорового глузду, не можу навіть уявити і припустити, що ,навіть згідно найревнішого дотримання всіх канонів і приписів - УСТАВІВ - діє СВЯТИЙ ДУХ....Один

  • В. Ясеневий | 14 грудня 2017, 04:31

    Дуже щиро, без найменших піддівок.От поєднайте, будь ласка,ВАША ПРЕВЕЛЕБНОСТЕ. спочатку всіх українців за межами УКРАЇНИ.ЦЕ БУДЕ ДУЖЕ ВЕЛИКЕ ВАШЕ ДОСЯГНЕННЯ!!!А що вже говорити про нас в УКРАЇНІ І

Популярні статті місяця