Великий Вівторок: його значення та Богослужіння
Традиції Великого вівторка – такі самі, як у Понеділка та Середи. Звершується Літургія Напередосвячених Дарів, під час якої вірні отримують Причастя заздалегідь освяченими Святими Дарами.
Ніч на вівторок Ісус Христос провів також у Віфанії, і у вівторок вранці знову прийшов у храм Єрусалимський і багато навчав у храмі і поза храмом (Мф. 24, 1). Первосвященики і старійшини, чуючи притчі Його і розуміючи, що Він про них говорить, намагалися схопити Його і вбити. Але напасти на Нього відкрито не могли, оскільки боялися народу, який шанував Його за пророка (Мф. 21, 46), був у захопленні від вчення Його (Мк. 11, 18), слухав Його з насолодою (Мк. 12, 37).
З Євангельських настанов, виголошених Ісусом Христом у вівторок, Церква обрала для повчання віруючих в цей день притчу про десять дів, як особливо відповідну часу Великої седмиці, в яку найбільше слід молитися.
Притчею про десять дів Церква вселяє повсякчасну готовність до зустрічі небесного Жениха ціломудрістю, милостинею і невідкладним вчиненням інших благих діянь, зображених під ім'ям єлею, приготованого мудрими дівами. "Ціломудрість є високою, - говорить Церква, - але той, що зберігає її нехай не забуває і про інші чесноти, особливо ж про милостиню, якою свіча цнотливості просвічується". Мудрі діви приклали до дівства многий і багатий єлей милостині, нерозумні ж мали одну ціломудрість, не маючи інших чеснот, а особливо милосердя. У ніч теперішнього життя задрімали всі і заснули. Опівночі пролунав клич: ось жених гряде. Мудрі приготували світильники свої і ввійшли з Нареченим на шлюб і двері зачинилися. Потім приходять і не розумні, які, не маючи у себе готового єлею, ходили купити його в годину пришестя Жениха. Господи, Господи, кличуть вони, відкрий нам, але Він відповідає: Я вас не знаю. Співобразно з притчею про десять дів, що обрана для повчання віруючих у Великий вівторок, Церква і в своїх священних співах в цей день спонукає вірних до виправлення поведінки і ціломудрості, особливо уявою несподіаного пришестя Христового, Який прийде судити живих і мертвих.
Ця тема докладно пояснюється в синаксарях після шостої пісні канону на утрені. На вечірні й утрені в цей день читаються уривки з Євангелія, відповідні до дня. Читаються й паремії: дві на вечірні й одна на 6-му часі, але на відміну від Чотиридесятниці, паремії беруться із книг Виходу й Іова (на вечірні) і Єзекіїля (на 6-му часі).
На часах теж читається Євангеліє, але вже не вибрані уривки, а повністю — починаючи з першого розділу Євангелія від Матфея й до 17-го розділу Євангелія від Іоанна (до прощальної бесіди Ісуса з учнями, яка входить до числа страсних читань утрені Великої П’ятниці).
Читання Євангелія на часах — один із найпізніших елементів нинішнього уставу, у практику цей звичай увійшов не раніше XV століття. Символічно ці читання зображують Ісуса Христа, що вчить у Храмі в останні дні перед стражданнями.
Читання Євангелій у монастирях заповнювало собою майже весь день, між утренею, що кінчається на світанку, і до початку вечірні.
