Вірмени святкують Різдво

Сьогодні Вірменська Церква має Надвечір’я і 6 січня святкує Різдво, а одночасно Хрещення Ісуса та Поклоніння волхвів, об'єднані у свято Богоявлення відповідно до ранньохристиянської традиції з ІІ ст.

Як розповідає у своєму матеріалі Вірменські традиції Різдва у місті святого Миколая кореспондент РІСУ Тетяна Длінна, свято Феофанії (Богоявлення) – це синтез всіх таїнств, що передують євангельському служінню Христа. Від початку свято Богоявлення об'єднувало вшанування перших подій земного життя Ісуса Христа: Благовіщення, Різдва, Поклоніння волхвів, Хрещення й Одкровення в Йорданській пустелі. До V ст. празник Богоявлення відзначали всі християнські Церкви. Згодом кожній події стало відповідати окреме свято. Вірменська Церква зберегла стародавню традицію, поклоняючись явленню Господа Бога у святі Різдва і Хрещення. Нині Вірменська Церква відзначає: Надвечір'я Богоявлення – 5 січня; Богоявлення (Різдво і Хрещення Господнє) – 6 січня; різдвяні дні (6 днів) – 7-12 січня.

Передує святу різдвяний піст, який триває сім днів: з 30 грудня до вечора 5 січня.

Свято починається 5-го січня, о 17 годині. Надвечір’я Богоявлення іменується вірменською «Чрагалуйц», що в перекладі означає «запалення лампад». Існує давній звичай на це свято приносити з храму додому засвічені лампадки та свічки. Під час відправи вечірньої Св. Літургії церковний хор виконує гімн-шаракан «Велике таїнство», вірменською «Хорурд Хорін», створений у V столітті єпископом Мовсесом Хоренаці. Читання біблійних книг занурює віруючих у події священної історії: від створення світу та людини, гріхопадіння до благої новини про народження Спасителя. «Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк.2:11). «Христос народився і нам явився. Вам і нам блага вість», — сповіщає громаді священик.

Засвічені лампади та запалені свічі у храмі символізують дороговказне світло Вифлеємської зірки. Після закінчення служби всі парафіяни запалюють свої свічки та лампадки від головного вівтарного світоча та несуть різдвяний вогонь додому. Цей вогонь символізує Божественне світло та благословення церкви. Святковий вечір завершується в родинному колі пісною вечерею та відвідуванням близьких. Прийнято вітати один одного зі святом, висловлювати добрі побажання. У вірменській традиції немає звичаю колядувати.

Богоявлення (Різдво і Хрещення Господнє). Літургія Різдва починається вранці 6-го січня. У ході богослужіння наголошується на пророцтвах про народження Спасителя, Його місії: «спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Мт. 1:21). Підкреслюється, що під час Хрещення Господнього відбулося Боже Одкровення: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мт.3:17). Різдво і Хрещення Христа, таким чином, розглядаються як подвійне Богоявлення.

Далі віруючі вітають один одного поцілунками та словами: «Христос народився і нам явився!». У відповідь говорять: «Благословенне явлення Христа!». Хор співає: «ворожнеча зникла, а любов, на всіх зійшовши, пролилась».

Одразу після різдвяної літургії проводиться обряд освячення води. Вірменською мовою він називається «Джрорнерк». Символізує хрещення Ісуса Христа у водах Йордану. У купіль для освячення води священик занурює Святий Хрест – символ Ісуса Христа та залишає його там до кінця церемонії. Далі тричі освячує воду ручним хрестом. Потім додає в неї Святе Миро з мироносиці у вигляді голуба, що символізує сходження Святого Духа на Сина Божого, та читає молитву. Після завершення обряду настоятель храму передає Святий Хрест хресному батькові, який обраний з доброчесних парафіян. Той забирає Хрест додому, а через 40 днів повертає його назад до церкви. Весь рік хресний батько буде дбати про життя громади вірних.

Священик, починаючи з 6 січня, з благою звісткою відвідує оселі своїх парафіян та здійснює їх освячення. Він благословляє дім, хліб, воду і сіль. Як символ постійності благословення та достатку передає членам родини проскуру, яку слід зберігати у святості (в муці або солі).

Різдво Христове у Вірменії, як у більшості християн, вважається сімейним святом. Після участі у Св. Літургії родина збирається за святковим столом. Потому молодші члени сім’ї відвідують старших родичів.