Свято Покрова Пресвятої Богородиці в Україні відзначають як релігійне та національне

14 жовтня 2016, 09:04 | Релігійні свята і традиції | 1 |   | Код для блогу |  | 

Покрова.jpgПоміж Богородичними празниками церковного року на особливу увагу заслуговує празник Покрова Пресвятої Богородиці. В Україні його відзначають 14 жовтня як свято релігійне, національне, родинне. У народі цей празник ще носить назву «Третя Пречиста». Встановлений він був як подяка за заступництво Богородиці над Царгородом.

Головний мотив встановлення цього празника — це видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби, повсюди в місті панувала тривога. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де переховували Її ризу, відправляли всенічну, храм був переповнений. Саме тоді після відправи св. Андрій Юродивий та його учень Епіфан мали видіння: від царських дверей (так раніше називали головні двері церкви, через які входили до храму) йшла світлом осяяна Богородиця у супроводі Івана Христителя та Івана Богослова, при співі великого хору святих. Богородиця підійшла до престолу, вклякла, довго молилася і плакала. Після цього, як бачив св. Андрій, Вона зняла зі своєї голови хустку-покров-омофор і широко простягла її над народом у церкві. Коли видіння зникло, св. Андрій та Епіфан зрозуміли, що Богородиця прийшла, щоб врятувати місто. Як наслідок, вороги таки відступили, і місто виявилося врятованим.

Історики не можуть дати чіткої відповіді, коли жив св. Андрій, і коли відбулося чудо заступництва Богородиці над Царгородом. Одні дослідники стверджують, що св. Андрій жив при імператорі Леві I Великому (457-474 рр.). Тобто, у V столітті, інші, яких більшість, час життя св. Андрія відносять до часів імператора Лева VI Мудрого (886-911 рр.) — на початок Х століття.

Празник Покрова був у греків місцевим празником і після падіння Царгороду 1453 р. вони навіть перестали його святкувати. Празник Покрова має службу великих празників зі всенічною, але не належить до 12 великих свят церковного року. Він не має ані перед- ані попразденства.

Культ Богородиці як Заступниці і Покровительки широко розвинувся і серед українського народу: українські князі, королі, військо, козаки та гетьмани обирали Богородицю  своєю Покровителькою та Опікункою.

Князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності будує в Києві храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві 1037 р. він віддає увесь народ під опіку Божої Матері. Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і виконує свою обітницю. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями здобув завдяки Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо йдучи в похід проти половців 1103 р., складали обіти Богові і Пречистій Діві Марії. Князь Ігор Святославович, герой епосу "Слово о полку Ігоревім", після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та з поклоном складає Їй багаті дари. Деякі українські князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї.

Запорізькі козаки мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. На іконі понад Пречистою був надпис: "Ізбавлю і покрию люди моя.. ", а від запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: "Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла". Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки. Повернувшись щасливо з походу, складали Їй подяку. А Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 р. проголосила празник Покрова своїм офіціальним святом.

Цьогоріч вперше офіційно в Україні відзначається День захисника України.

Про літургійні особливості свята читайте в спеціальному матеріалі РІСУ.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Леонтій | 14 жовтня 2016, 10:36
    Коментувати коментар

    Тоді, коли Царград був обложений ворогами, Преблагословенна Богородиця просила Господа Ісуса Христа прийняти молитви всіх людей, хто кличе Його Пресвяте Ім'я і вдається до Її - перед Ним - заступництва. «Царю Небесний, - в молитві, оточена ангелами, просила Марія, - прийми кожну людину, що молиться до Тебе і закликає Ім'я Моє на допомогу…» І в тогочасі візантійська столиця - головний центр східного християнства в чудесний спосіб була врятована... Нині ж ясно й чітко досвідчуємо, що "диявол" явно перебуває "у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу" (Одкр.12:12). Й, відповідно, особливо зловісно й небезпечно сатанинсько-демонічна "темрява землю вкриває, а морок - народи" (Іс.60:2). Й тому ми, християни, ніяк не маємо, при цьому, права геть забувати і нехтувати, що, забезпечуючи над Своїми вірними цей могутній і надійний - Небесний захист і покров Своєї Матері, водночас Спаситель, серед іншого, дав Церкві Христовій Сходу і Заходу, зокрема, отакі важливі заповідь і повеління: "щоб усі [Мої правдиві учні й послідовники] були єдине" і "щоб вони були звершені в єдності" (Ін.17:21). Та також "ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам" (Лк.10:19). Або, як про це ж саме напоучує св. апостол Яків, "отже, покоріться Богові та [відважно й рішуче] спротивляйтеся дияволові, - і він утече від вас" (Як.4:7). І, зрештою, "тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними [і нечестивими - внутрішніми і зовнішніми] бачити. Бо ти сказав: "Господь - надія моя", і Всевишнього ти обрав за оборонця собі" (Пс.90:8,9). У т. ч. - на тлі щиросердного покаяння і навернення до Бога українського загалу - "і того" підступного й зухвалого імперського агресора і загарбника, "хто прийшов з [краю] півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню... і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він наробив багато зла" (Іоїл 2:20). Й тому "і буду судитися з ним моровицею і кровопролиттям, і проллю на нього і на полки його і на багато народів, які з ним, всепотопляючий дощ і кам'яний град, вогонь і сірку; і покажу Мою велич і святість Мою, і явлю Себе перед очима багатьох народів, і пізнають, що Я – Господь". Й неодмінно "ось, це прийде і збудеться, - говорить Господь Бог, - це той день, про який Я сказав". (Єз.38:22,23; 39:8).

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • Учкудук | 16 грудня 2017, 19:34

    Я ще пам'ятаю, що хтось з уніатських зверхників давав добро на повстання.А чи була в тому воля Божа? Хтось хотів в Європу, а хтось не хотів. Революція Гідності!А в чому гідність? Рівноправ'я

  • Василий Петров | 16 грудня 2017, 16:11

    Итак, vivat Filaret!!!!!

  • Василий Петров | 16 грудня 2017, 16:08

    Итак , на самом Деле, РПЦ использует Денисенко в качестве провокатора как попа Гапона, действия которого в 1905 привели к дискредитации идеи революции и массовому расстрелу и несостоявшейся революции

  • Василий Петров | 16 грудня 2017, 16:00

    О какой автокефалии и от кого может идти речь если Денисенко уже назвал себя патриархом, от такого же патриарха как и он сам???? Или Денисенко всё врёт, что он патриарх, на самом деле прекрасно

  • pavloosh | 16 грудня 2017, 14:56

    Naive Filaret!

Популярні статті місяця