Релігієзнавець назвав дві причини небажання українців переходити на новий календар
Більшість християнських Церков світу святкують Різдво за Григоріанським календарем – 25 грудня. Українські Церкви переходити на новий календар наразі не збираються. І на це, як вважає відомий релігієзнавець, доцент ЛНУ ім. Івана Франка Андрій Юраш є дві причини – традиція та залежність українського священства від Московського православ’я, яке апріорі заперечує усі ініціативи Заходу.
Про це науковець розповів у інтерв’ю Радіо Свобода.
«Отже, серед тих двох причин є об’єктивна залежність. Може, для когось це буде звучати і жорстко, але існує другорядність у сенсі наслідування всього того, що відбувається в російському православ’ї. Абсолютно очевидно, що один із наріжних каменів сучасної свідомості в російській Церкві і російському православ’ї – якщо брати ширше вже, то взагалі в російській культурній і державницькій традиції, – є будь-яке заперечення всього того, що відбувається на Заході», - зазначив Андрій Юраш.
«Росія себе утверджує і шукає не в творчому змаганні, не в творчому синтезі і перейманні чогось найліпшого, а в звичайному запереченні і наполяганні на консервативних, інколи абсурдних, інколи вже непотрібних, таких, що гальмують суспільний чи церковний розвиток, певних постулатах. І от, власне, календар для російського православ’я став одним із таких принципів, за які Церква і досі чіпляється, намагаючись відстоювати свою унікальну окрему лінію, звинувачуючи, наприклад, Константинопольську Патріархію, у наслідуванні західних стандартів, принципів, навіть заграванні із західною Церквою», - додав він.
Православні українці, зокрема УПЦ (МП), на думку релігієзнавця, діють у руслі і тих параметрах, які задає російська традиція. З іншого боку, дотримуючись юліанського календаря, українці утверджували свою національну ідентичність.
«Друга причина – глобальна і дуже важлива – в тому, що прихильність до Юліанського календаря була в українців однією з дуже важливих історичних підвалин формування їхньої ідентичності ще в часи першої Речі Посполитої, коли домінуюча і політична еліта, інші національні спільноти прийняли новий стиль», - пояснив Андрій Юраш.
«Для того, щоб зберегти власну ідентичність, українці вирішили категорично наполягати на тому, щоб зберігати цей старий календар і, відповідно, святкувати з певною календарною різницею всі християнські свята. І за тих уже кілька століть існування цієї традиції первісна першопричина цього явища забулася, але збереглась якась другорядна форма, оболонка. Українці дуже часто намагаються саме в цій оболонці реалізовувати свою культурну, релігійну якусь певну історичну ідентичність», - додав він.
Науковець пригадав, що поштовхом до переходу на новий календар у православному середовищі став так званий Всеправославний конгрес, якій відбувся у 1923 році в Стамбулі з ініціативи тодішнього Вселенського Патріарха. На ньому представники п’яти Церков вирішили, що перехід на новий календар, новоюліанський, як його дехто називає, є абсолютно логічною, природною відповіддю церковних спільнот на ту ситуацію, яка складається в їхніх державах.
У 1924 році на новий стиль перейшла Константинопольська Патріархія, майже відразу за нею Румунська Церква. Згодом й інші Церкви почали поступово переходили на цей календар упродовж 20–30-х років.
Категоричну позицію до цього часу займають тільки Російська Церква, Єрусалимська Патріархія, Сербська і Грузинська Церкви, а також монаші спільноти на горі Афон.
