На Вінниччині скельний монастир подають до Державного реєстру пам’яток
Скельно-печерний оборонний комплекс, який розташований поблизу села Оксанівка Ямпільського району, є унікальною пам’яткою культової та оборонної архітектури, сформованої ще в середньовічний час. Але досі він не перебуває під охороною держави, хоча на його стінах та печерах зберігаються петрогліфи та графіті, які є артефактами міжнародної ваги та не мають аналогів у світі.
Скельно-печерний оборонний комплекс, який розташований поблизу села Оксанівка Ямпільського району, є унікальною пам’яткою культової та оборонної архітектури, сформованої ще в середньовічний час. Але досі він не перебуває під охороною держави, хоча на його стінах та печерах зберігаються петрогліфи та графіті, які є артефактами міжнародної ваги та не мають аналогів у світі.
Кілька років краєзнавці та історики проводили дослідження та археологічні розвідки, щоб надати йому статус пам’ятки національного значення. І нарешті підготовчі роботи вийшли на фінішну пряму. Наразі готується подання цього об’єкта до Державного реєстру пам’яток та приєднання його, як структурного підрозділ, до заповіднику «Буша». Про це інформує «День».
Як уточнив завідуючий сектором охорони культурної спадщини Вінницької ОДА Михайло Потупчик, обстеження Оксанівського скельного оборонного монастиря на предмет занесення його до Державного реєстру пам’яток завершене. Триває виготовлення облікової документації, яка буде винесена на узгодження консультативної ради з питань охорони культурної спадщини департаменту культури Вінницької ОДА. Після отримання розпорядження голови Вінницької ОДА Вінниччина зможе клопотати перед Мінкультом про включення щойно виявленого об’єкту культурної спадщини до Державного реєстру пам’яток.
«Процедура непроста і нешвидка, але на рівні області ми завершуємо усі підготовчі роботи. Спочатку скельний храм отримає статус пам’ятки місцевого значення, а потім будемо клопотати про присвоєння йому статусу національного значення, бо лише так ми зможемо його передати у підпорядкування історико-культурного заповідника «Буша» і зберегти для нащадків. Адже скельний монастир – це рідкісний комплекс, що поєднує культову і оборону мету, має виняткове значення для української історії, культури, археології та й інших суміжних наук», – відзначає Михайло Потупчик.
За його словами, до початку 2000-х років археологічні та архітектурні дослідження на території комплексу не проводилися, хоча печери біля Оксанівки згадувалися у машинописному звіті спелеологічної експедиції МДУ та КДУ 1949 року. Вперше архітектурно-археологічний огляд було проведено у 2003 році. Тоді були складені схематичні плани деяких приміщень, описані та зафотографовані окремі наскельні зображення.
У 2013 році дослідження Оксанівських печер було продовжено. Як наслідок: визначені особливості більшості приміщень, виділені три будівельних етапи, інтерпретовані петрогліфи та графіті, з’ясовані фінальний етап використання печерних приміщень, первісний архітектурний вигляд комплексу. Завдяки знахідці датованого напису вдалося визначити, що останній період використання комплексу – 70-ті роки XVII століття. Очевидно користувалися ним келіоти – монахи, які ведуть замкнутий стиль життя.
