У Києві презентували книгу про рукописи Мертвого моря
В столичній книгарні «Є» 16 квітня відбулася презентація книга українського семітолога Віталія Черноіваненка «Кумран і рукописи мертвого моря: ідентифікація, авторство, історіографія». Захід зібрав численну аудиторію, серед якої були вчені-сходознавці та столична інтелігенція. Завітав на презентацію і колишній Міністр освіти, філолог за фахом – Сергій Квіт.
Автором книги є Віталій Черноіваненко – український сходознавець-гебраїст. Президент Української асоціації юдаїки. Головний редактор щорічника «Judaica Ukrainica». Викладає на кафедрі історії і координує магістерську програму з юдаїки в Києво-Могилянській академії.
Кумранські рукописи – це списки юдейських релігійних текстів, датованих II ст. до н.е. – I ст. н.е. Їх було знайдено місцевим бедуїном в печері в районі м. Кумран, біля Мертвого моря. Перші тексти були виявлені в 1947 р., та згодом в 50-х та 60-х рр. минулого століття були відкриті ще кілька рукописів. Слід зазначити, що майже до початку 90-х років ХХ ст. на ці тексти існувала монополія дослідницької групи, що їх вивчала, і тільки чверть століття тому вони попали у відкритий доступ.
Увесь корпус текстів вчені розділяють на три групи: біблійна, апокрифічна та сектантська. Перша група являє собою давні списки Священного Писання, а саме Старого Заповіту. Цікаво, що до того, найдавнішим списком були середньовічні Септуагінта, Вульгата і Масоретський кодекс. Однак знайшовши кумранські рукописи вчені співставили їх з середньовічними текстами Біблії і не виявили суттєвої різниці. Тобто сучасний текст Старого Заповіту є максимально автентичним та достовірним.
Друга група являє собою тексти апокрифічні та тексти псевдо-авторства. За традицію античного та середньовічного суспільств, щоби надати твору значущості, йому приписували авторство видатної особи. Так, наприклад, книга з I ст. до н.е. авторства пророка Ісаї, який жив у VIII ст. до н.е. Ці тексти присвячені релігійним подіям, однак вони не входять до Канону Святого Письма.
Третя група – сектантська література. Вона відображала релігійну свідомість маргінальних груп, до яких вчені перш за все відносять єсеїв, одну з соціально-політичних партій тогочасної Палестини. Цікаво, що проводячи історичну реконструкцію науковці все більше схиляються до версії, що Кумран став місцем збереження літератури різних юдейських груп, які мусили піти в пустелю після невдалого повстання проти римлян і зруйнування Єрусалимського храму в 70 р. I ст. Віддати сакральні тексти язичникам вони собі б не дозволили, а от сховати «до кращих часів» цілком могли. За іронією долі ці «кращі часи» настали за рік до утворення держави Ізраїль.
Власне про всі цікаві історії та несподівані факти можна прочитати в презентованій книзі. Приємним бонусом слугує подані в додатку переклади українською окремих кумранських текстів, що є вперше для вітчизняної наукової і релігійної спільноти. Про це повідомив РІСУ Дмитро Горєвой.
Книгу можна замовити на сайті «Дух і Літера»
