Частина окладу-ризи Зарваницької ікони Розп’яття є поштовхом для пошуків цілої ікони, – реставратор Твердохліб
Віднайшов сакральну цінність ще двадцять років тому в Зарваниці тернополянин Віктор Чернов. Бував у селі досить часто, бо приїжджав до дідуся і бабусі. Ось що про знахідку він розповів кореспонденту РІСУ Наталі Палій.
«На городі у них час від часу знаходив усякі цікавинки, – каже Віктор. – В основному – монети. Одного разу натрапив на особливо цікаві знахідки на розвалинах одного з сусідських будинків. Спочатку – на декілька монет-«боратінок» (соліди Яна Казимира). За деякий час, проходячи повз руїни, виявив прямокутний шматок чорної бляхи з заглибинами. Піднявши його і придивившись, побачив зображення позолоченої колони, на котрій сидів півень. Зрозумів, що це частина окладу ікони. Почав досліджувати територію знищеного будинку, але нічого більше не знайшов. Вдома переглянув книгу з історії Зарваниці і переконався, що знахідка моя – це частина ікони Розп’яття. Вивчав історію ікони, її копій – одна з яких є у Сполучених Штатах в одній з наших церков і найбільш наближена до оригіналу».
Що робити зі своєю цінною знахідкою Віктор Чернов не знав. І аж через двадцять років, уже живучи на Івано-Франківщині, побачив біля обласного краєзнавчого музею банер проекту «Врятуймо скарби разом». Вирішив звернутися до фахівців музею. Так цінність потрапила до відомого прикарпатського реставратора Валерія Твердохліба.
«Віктор Чернов приніс на реставрацію у наш реставраційний відділ, як виявилося, фрагмент окладу-ризи ікони і коли ми почали дивитися на сам матеріал, з якого він виготовлений, робити глибокі дослідження, зрозуміли, що це дійсно частина чудотворної ікони Розп’ятого Спасителя, – розповідає Валерій Твердохліб. – Чудотворною вона була оголошена 1742 року єпископом-митрополитом Атаназієм Шептицьким. Насправді – це центральна ікона Зарваницького храму. Усі знають Богородичну ікону Зарваницьку, але так сталося історично, що ця була на рівні з нею і надзвичайно шанована. Були періоди – навіть більш шанована. Історія ікони Розп’яття дуже цікава. 1944 року її везли митрополиту Андрею Шептицькому до Львова. І хоча доправили, згідно з письмовими свідченнями – листа єпископа Микити Будки, слід ікони обірвався. Можливо, тоді її пошкодили. Тому ця справді унікальна знахідка, на жаль, є не повною».
Віднайдена і відреставрована половинка ризи, яку виставлять в експозиції Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею, як стверджує Валерій Твердохліб, є поштовхом для подальших пошуків та досліджень. Тому необхідно відшукати ще частину чудотворної ікони Розп’яття. Реставратор вірить, що це вдасться.
Довідка: У своїй книжці “Зарваниця” (1926 р.) о. Андрій Мельник подає цікаві відомості про появу чудотворної ікони розп’ятого Спасителя.
“При великім престолі висить 6 великих дзеркал, оправлених сріблом, а жертованих колишнім властителем Зарваниці Мйончинським. Під чудотворною іконою знаходиться корона зі щирого срібла, на якій зроблений напис: «Розп’ятий Христе Царю за всіх нас; не посіщай, просимо Тебе, мором Бережани; посіщай їх в щедротах усердно молим Тебе. Да здрави многих і в небі хвалити Тебе (1772-73 рр.).»” На основі давніх грамот та усної словесності історія цієї ікони є такою. В 1740-му році сталося так, що один побожний та багатий господар Зарваниці, Стефан Рисан, виїхав волами літньою порою на свою сіножать по сіно. Змучений, задрімав на возі. Коли ж пробудився, перед очима у нього щось ясніло з неба. Його воли стояли на колінах, а в повітрі, невисоко над землю, висіла ікона розп’ятого Спасителя, осяяна небесним блиском. В 1742-му році сам архієрей Анастазій Шептицький їде до Зарваниці зі Львова, щоб розслідувати це появлення. Пізніше він коронував цю ікону срібною короною, клякнув перед нею і відмовив, ним же складену, молитву: “О, пресолодкий Ісусе, Спасителю мій! Ти зійшов з неба на землю із ніздр Вітцівських в утробу Пречистої Діви.”
В 1754-му році згоріла дерев’яна церква, але ікона залишилася неушкодженою. В цьому ж році була відбудована інша церква Святої Тройці і до неї перенесено обидві ікони. Ікону Ісуса було вміщено в головному престолі. Слід ікони обірвався 1944 року.
Джерело довідки: http://pilgrimage.in.ua/zarvanytska-bohorodytsya-kopiya/
