Священики УПЦ (МП) знищили бароковий купол на одній з найстаріших дерев’яних церков Київщини

Коли священнослужителі беруться за євроремонти старовинних храмів, захисники духовної спадщини хапаються за серце.

РІСУ вже писала, як у Білій Церкві депутати міськради звинуватили священиків УПЦ (МП) у зведенні самобудів на території пам'ятки архітектури національного значення - Спасо-Преображенського собору та перебудові Микільської церкви, яку ще в 1706 році звів гетьман Мазепа.

І ось свіжий випадок. Один з найстаріших дерев’яних храмів Київщини у селі Синява, збудований у 1730 році, під час “реставрації” змінився до невпізнаваності. До “Релігійної правди” потрапили фотографії Миколаївської церкви, яка є пам’яткою архітектури національного значення. На світлинах фасади споруди частково обкладені сіп-панелями та дерев’яним сайдингом. Металевий дах церкви замінили черепицею, не відповідає історичному вигляду і новий колір храму.

Церква у селі Синява підпорядковується Рокитнянському благочинню УПЦ (МП). Настоятелем храму є протоєрей Іван Смиченко.

Як розповідає історія, у селі в давнину діяло два дерев’яних храми: Свято-Воскресенський побудований у 1649 р. і Святого Миколая Чудотворця. Останній існував вже в 1665 році, але був спалений татарами і вдруге відбудований у 1730 р. У 60-х роках XIX ст. до вівтаря було добудовано ризницю, а у 1878 році до церкви прибудована дзвіниця та бабинець. У часи атеїзму Воскресенський храм було спалено, а Свято-Миколаївський зачинено.

Фотографії так званої “реставрації” Миколаївської церкви виклали і на сторінці “Архітектура України” у мережі Facebook. Користувачі не добирали слів, коментуючи побачене.

“На цій світлині ще не видно як знищений центральний бароковий купол, – пише Михайло Ясінський. – Вони досі впевнені у своїй безнаказанності через покровенство над їхньою братією колишнього КДБ та їхніх нинішніх послідовників. Святий Боже, припини ці московські знущання над українською церквою”.

“Ми маємо розуміти, що Миколаївська церква в Синяві – пам’ятка унікальна! Це – єдина п’ятиверха, хрещата церква Наддніпрянської архітектурної школи, яка досі стоїть на стендарах – дерев’яних колодах! Збудована у 1730 році з вікористанням матеріалів храму 1665 року”, – написав під фотографією церкви Іван Биков.

Дописувачі акцентують увагу на тому, що часу на порятунок церкви обмаль, оскільки темпи “реставрації” достатньо високі, Вони пропонують усіма юридичними методами зупинити так званий “ремонт” і висувають пропозиції організувати термінову поїздку до культової споруди, аби на основі авторитених висновків експертів і можливої відсутності дозволів – зупинити "реконструкцію".