80 років тому більшовики зруйнували Михайлівський Золотоверхий монастир

15 серпня 2017, 11:20 | Історія, археологія | 0 |   | Код для блогу |  | 

Рівно 80 років,14 серпня 1937 року, у Києві більшовицька влада підірвала будівлю Михайлівського Золотоверхого монастиря. Невдовзі на місці храму мала повстати урядова будівля, повідомляє Громадське радіо.

Михайлівський Золотоверхий монастир з’явився з ініціативи онука Ярослава Мудрого київського князя Святослава Ізяславовича. Будівництво тривало шість років від 1108 — до 1113 рр. Місце обрали не даремно, адже раніше там стояв Михайлівський Золотоверхий собор.

Михайлівський Золотоверхий собор збудували з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем’яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Собор був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва”, — читаємо на сайті Інституту Національно Пам’яті України.

З приходом радянської влади до України у 1922 році Михайлівський монастир ліквідувли. В середині 30-х років після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва влада планувала збудувати на місці монастиря адміністративну будівлю. Не дивлячись на намагання мистецтвознавців собор було зруйновано. Влада дозволила демонтувати стародавні мозаїки і фрески. Зокрема репресовані Микола Макаренко та Дмитро Айналов виступали проти знесення.

Протягом 1934 — 1936 років собор розбирали, 14 серпня 1937 конструкція будівлі була підірвана востаннє. Збережені фрески були перевезені до Москви (Третяківська галерея), Санкт-Петербургу (Ермітаж) і Києва (Софійський собор). Зокрема, в Софійському соборі зберігалися: «Євхаристія», «Стефан і Фаддей» — фрагменти постатей святих; фрески — сцени з «Благовіщення», постать святого Захарії та ін. Мозаїка «Дмитро Солунський» і верхня частина фрескової постаті Самуїла — в Третьяковській галереї і Російському музеї в Санкт-Петербурзі.

Під час Другої світової війни вони потрапили до Німеччини, а після повернулися до Радянського Союзу. Рішення про будівництво урядової будівлі не прийняли.

Наприкінці існування Радянського Союзу у 1990-х роках Українська Православна Церква Київського Патріархату збирала кошти для відтворення собору. Грошей не вистачало. Громада почала долучатися до збору коштів і зверталася до влади. Згодом президент Леонід Кучма видав указ, який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.

Першою постала дзвіниця в стилі українського бароко у первісному вигляді. Собор відкрили на День Києва 1998 року, за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир.

Протягом 2001 — 2004 років одинадцять фрагментів фресок XII століття Михайлівського Золотоверхого собору, що зберігалися в Ермітажі, були передані Україні.

Головний архітектор проекту відтворення Михайлівського Золотоверхого собору — Юрій Лосицький. Зокрема, у відновленні розписів інтер’єру брав участь український митець Олександр Бородай .

Під час подій Революції Гідності в стінах храму був шпиталь, куди доправляли мертвих і поранених активістів. Відбувалися панахиди за загиблими майданівцями. Тоді у Михайлівському соборі знайшли прихисток побиті студенти. Він фактично став місцем початку формування майбутньої системи забезпечення Майдану.

Сьогодні Михайлівський Золотоверхий монастир є одним з туристичних пам’яток Києва.

На стінах монастиря згодом з’явилися пам’ятні таблички особами, які зробили свій вклад в збереження будівлі.

Зокрема меморіальну дошку встановлено Олесю Гончару. Він був одним з ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря. Також на стінах монастиря є табличка Миколи Макаренка – українського археолога і мистецтвознавця. Він єдиний з українських вчених, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря за що був розстріляний.

 

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні новини

    Останні коментарі

    • Петров Василий | 16 січня 2018, 15:01

      Заходить в храм не грех, вступать в диалог со священником тоже не грех, не грех присутствовать во время молитвы и даже принимать хотя бы какое то участие в ней. Грех будет поклоняться, креститься и

    • Петров Василий | 16 січня 2018, 14:52

      А вот т.н. духовные центры уже есть не что иное как обитель сатаны, в которых непосредственно и происходит похищение души. Но будет ли душа похищена или всё же как это ни странно прозвучит спасена,

    • troyn | 16 січня 2018, 14:39

      Вся бо, нами в житии претерпенная, скорби же, и нужды, и болезни, яко плоды падений наших, прозябоша нам, Богу сия на исправление наше попущающу.. Акафист Матери Божьей Почаевской.

    • troyn | 16 січня 2018, 14:36

      Воля Бога - это понятно, она выражена в заповедях. Допуск - не понятно, где о допуске говорится в Евангелии ?

    • troyn | 16 січня 2018, 14:32

      Наша Церковь Христова, в ней глава сам Иисус Христос. Вера есть упование в невидимом и осуществление ожидаемого, если вы не видите Бога, а видите отдельных священников которые действуют в интересах

    Популярні статті місяця