80 років тому більшовики зруйнували Михайлівський Золотоверхий монастир

15 серпня 2017, 11:20 | Історія, археологія | 0 |   | Код для блогу |  | 

Рівно 80 років,14 серпня 1937 року, у Києві більшовицька влада підірвала будівлю Михайлівського Золотоверхого монастиря. Невдовзі на місці храму мала повстати урядова будівля, повідомляє Громадське радіо.

Михайлівський Золотоверхий монастир з’явився з ініціативи онука Ярослава Мудрого київського князя Святослава Ізяславовича. Будівництво тривало шість років від 1108 — до 1113 рр. Місце обрали не даремно, адже раніше там стояв Михайлівський Золотоверхий собор.

Михайлівський Золотоверхий собор збудували з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем’яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Собор був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва”, — читаємо на сайті Інституту Національно Пам’яті України.

З приходом радянської влади до України у 1922 році Михайлівський монастир ліквідувли. В середині 30-х років після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва влада планувала збудувати на місці монастиря адміністративну будівлю. Не дивлячись на намагання мистецтвознавців собор було зруйновано. Влада дозволила демонтувати стародавні мозаїки і фрески. Зокрема репресовані Микола Макаренко та Дмитро Айналов виступали проти знесення.

Протягом 1934 — 1936 років собор розбирали, 14 серпня 1937 конструкція будівлі була підірвана востаннє. Збережені фрески були перевезені до Москви (Третяківська галерея), Санкт-Петербургу (Ермітаж) і Києва (Софійський собор). Зокрема, в Софійському соборі зберігалися: «Євхаристія», «Стефан і Фаддей» — фрагменти постатей святих; фрески — сцени з «Благовіщення», постать святого Захарії та ін. Мозаїка «Дмитро Солунський» і верхня частина фрескової постаті Самуїла — в Третьяковській галереї і Російському музеї в Санкт-Петербурзі.

Під час Другої світової війни вони потрапили до Німеччини, а після повернулися до Радянського Союзу. Рішення про будівництво урядової будівлі не прийняли.

Наприкінці існування Радянського Союзу у 1990-х роках Українська Православна Церква Київського Патріархату збирала кошти для відтворення собору. Грошей не вистачало. Громада почала долучатися до збору коштів і зверталася до влади. Згодом президент Леонід Кучма видав указ, який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.

Першою постала дзвіниця в стилі українського бароко у первісному вигляді. Собор відкрили на День Києва 1998 року, за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир.

Протягом 2001 — 2004 років одинадцять фрагментів фресок XII століття Михайлівського Золотоверхого собору, що зберігалися в Ермітажі, були передані Україні.

Головний архітектор проекту відтворення Михайлівського Золотоверхого собору — Юрій Лосицький. Зокрема, у відновленні розписів інтер’єру брав участь український митець Олександр Бородай .

Під час подій Революції Гідності в стінах храму був шпиталь, куди доправляли мертвих і поранених активістів. Відбувалися панахиди за загиблими майданівцями. Тоді у Михайлівському соборі знайшли прихисток побиті студенти. Він фактично став місцем початку формування майбутньої системи забезпечення Майдану.

Сьогодні Михайлівський Золотоверхий монастир є одним з туристичних пам’яток Києва.

На стінах монастиря згодом з’явилися пам’ятні таблички особами, які зробили свій вклад в збереження будівлі.

Зокрема меморіальну дошку встановлено Олесю Гончару. Він був одним з ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря. Також на стінах монастиря є табличка Миколи Макаренка – українського археолога і мистецтвознавця. Він єдиний з українських вчених, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря за що був розстріляний.

 

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • lerer10225@com.ua | 26 вересня 2018, 14:23

      Просто дивує така бараняча впертість очільників УПЦ МП! Нагнітання обстановки, погрози виникнення конфліктів на релігійній основі... От абсолютно впевнений, що якщо вони не будуть провокувати таке,

    • velovs@ukr.net | 26 вересня 2018, 13:55

      Зазвичай, СПЕЦСЛУЖБИ - ніколи й ніяк - (самі по собі) не оприлюднюють (принаймні, ДОБРОВІЛЬНО) списки різних своїх АГЕНТІВ і СЕКСОТІВ. А тим паче - їх псевдо. Гадаю, що КГБ-ФСБ тут не становить

    • velovs@ukr.net | 26 вересня 2018, 13:43

      Так що: будемо рівнятися і брати приклад зі світу диких ТВАРИН? ---- Чи - все-таки - будемо прагнути й старатися бути ЛЮДЬМИ? Причому, саме такими, як це благословенно задумав і створив нас наш

    • Fr. Valerii | 26 вересня 2018, 11:35

      УСІ єпископи РПЦ в СРСР так чи інакше працювали на КПСС і КГБ. Хто не працював, того компартія на єпископство не ставила. Згідно з російськомовною Вікіпедією Філарет мав псевдонім Антонов, а Кіріл -

    • velovs@ukr.net | 26 вересня 2018, 11:15

      Р. S. Гадаю, натомість: набагато вдалішими і, безумовно, незаперечними - в цьому контексті - можуть слугувати, скажімо, такі історичні постаті ОБОХ київських митрополитів, як православний - Петро

    Популярні статті місяця