Константинополь: УПЦ (МП) не має права вимагати, щоби екзархи покинули Україну
Українська Православна Церква (Московського Патріархату) не має права вимагати, щоб екзархи Константинопольського Патріархату покинули Україну.
Про це в ексклюзивному коментарі Укрінформу сказав доктор богослов’я, єрарх Константинопольського Патріархату архиєпископ Тельміський Йов (Геча), коментуючи рішення Синоду УПЦ (МП), у якому призначення екзархів Константинопольського Патріархату в Київ названо “грубим втручанням” у внутрішні справи Церкви і міститься вимога, аби вони покинули Україну.
«По якому праву УПЦ (МП) засуджує Вселенський Патріархат, якщо у міжцерковних відносинах УПЦ (МП) не є самостійною одиницею у веденні діалогу, вона не є суб’єктом, не веде листування, у якому бере участь виключно РПЦ», - заявив владика Йов.
Він також додав, що десять років тому не екзархи, а сам Вселенський Патріарх приїздив до Києва, без запрошення з боку УПЦ (МП), “і все одно Церква під керівництвом митрополита Володимира обрала тоді не шлях конфронтації, а шлях діалогу і порозуміння».
Як інформувала РІСУ, 7 вересня Вселенський Патріархат призначив двох екзархів у Києві для підготовки до процесу надання афтокефалії.
РПЦ назвала це призначення "вторгненням на свою канонічну територію" та пригрозила розривом євхаристійного спілкування.
14 вересня Синод РПЦ прийняв рішення припинити участь у структурах під верховенством Константинопольського Патріархату і поминанні Вселенського Патріарха Варфоломія під час Богослужінь.
Того ж дня Предстоятель УПЦ (МП) Онуфрій, доповідаючи учасникам Синоду РПЦ, заявив, що священнослужителі його Церкви не зустрічатимуться з екзархами Вселенського Патріарха в Україні, бо ті приїхали сюди без їхнього благословення.
17 вересня екзархи Вселенського Патріархату на зустрічі з Президентом України Петром Порошенком у Києві заявили, що процес надання автокефалії УПЦ є «вирішеним питанням».
26 вересня Синод УПЦ МП назвав призначення екзархів Вселенського Патріархату «грубим втручанням у внутрішні справи Української Православної Церкви і порушенням її канонічної території».
