Київський Патріархат про Львівський псевдособор 1946 року: ми добре розуміємо біль наших братів

10 березня 2016, 10:37 | Міжцерковні стосунки | 9 |   | Код для блогу |  | 

УПЦ КП поділяє скорботу українських греко-католиків через страждання і втрати, які їм довелося пережити внаслідок Львіського псевдособору і репресій тоталітарної системи. У Київській Патріархії псевдособор 1946 року також порівнюють із Харківським собором 1992 року. Про це йдеться у заяві прес-центру УПЦ КП.

Подаємо повний текст документу:

Цими днями виповнюється 70 років від часу проведення так званого Львівського собору, на якому було проголошено «ліквідацію Української Греко-Католицької Церкви». Також було заявлено про «возз’єднання УГКЦ з Російською Православною Церквою» – тією, до якої українські греко-католики раніше ніколи не належали.

Підступно використавши ідеї єднання з Православ’ям, які у міжвоєнний період об’єктивно мали місце серед частини духовенства і мирян УГКЦ, сталінський режим у 1946 р. з політичною метою організував псевдособор. Ця подія була використана як формальна підстава для злочинної заборони існування УГКЦ в межах Радянського Союзу, подальших репресій проти єпископату, духовенства і вірних цієї Церкви.

З благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Прес-центр Київської Патріархії засвідчує, що Київський Патріархат вважає так званий Львівський собор не проявом соборної церковної волі, а плодом пригнічення свободи віросповідання. Адже цілком зрозуміло, що зібрання лише окремої частини церковних діячів, заохочене і проведене світською владою з метою силою примусити всю Церкву до бажаних владі рішень, не може вважатися справжнім Собором.

Православна Церква в Україні у радянський час також не раз зазнавала на собі подібні методи владного тиску. Наприкінці 1920-х - на початку 1930-х років внаслідок більшовицьких терору і репресій Українська Автокефальна Православна Церква (формації 1921 р.) була майже повністю знищена. Через небезпеку від радянської влади більшість ієрархів та значна частина духовенства УАПЦ (формації 1942 р.) були змушені емігрувати на Захід. Решта ж або були репресовані, або примушені увійти під владу Московського Патріархату. Гонінням та тискові влади піддавався і Український Екзархат РПЦ – так само, як і решта релігійних організацій, дозволених для легального існування в СРСР: Римсько-Католицька Церква, Грузинська Православна Церква, Вірменська Апостольська Церква, Об’єднання євангельських християн-баптистів, Лютеранська Церква, юдейські й мусульманські об’єднання та інші.

Тому в Київському Патріархаті не лише поділяють скорботу українських греко-католиків через ті страждання і втрати, які їм довелося пережити внаслідок радянських репресій. Маючи власний історичний досвід перенесення гонінь від вороже налаштованої політичної влади, в тому числі із залученням до цих гонінь певних церковних діячів, ми добре розуміємо біль наших братів.

Так званий Львівський собор ми порівнюємо із так званим Харківським собором. На першому не було Першоієрарха УГКЦ та єпископів, а присутні священики перебували під тиском радянської влади. На другому не було Предстоятеля УПЦ, а єпископи діяли таємно від духовенства і церковного народу, всупереч церковним правилам та перебуваючи під світським впливом. Тому, на нашу думку, цілком справедливо і так званий Львівський собор 1946 року, і так званий Харківський собор 1992 р. визнавати неканонічними і з церковної точки зору – не дійсними.

Ми переконані, що трагічні події, які спіткали Українські Церкви як у ХХ столітті, так і в попередні часи, гіркі сторінки взаємовідносин між православними і греко-католиками, мають однією з головних причин відсутність власної, незалежної Української держави. Користуючись цим, віддалені столиці і престоли за рахунок українського народу і Київської Церкви вирішували свої справи, боролися за розширення свого впливу. Внаслідок цього і в самому українському народі створювалися та підігрівалися конфлікти, розпалювалося братовбивче протистояння.

Бачимо, що такі спроби робляться і в наш час. Тому нам усім – і тим, хто належить до Київського Патріархату, і тим, хто належить до УГКЦ – варто виявляти мудрість і стриманість, робити висновки з подій минулого, не піддаватися на провокації та намагання розпалювати між нами ворожнечу. Наше найперше спільне завдання саме зараз – разом допомогти українському народу захистити державну незалежність, відновити мир, сприяти суспільному порозумінню.

У майбутньому перед нами також постає й інше, складне завдання – привести до плідного результату діалог порозуміння і примирення. З обох сторін мають бути дані належні моральні оцінки суперечливим сторінкам відносин між двома Церквами – від подій кінця XVI ст. і аж до подій кінця ХХ ст.

На жаль ці понад чотири століття історії наповнені гіркими подіями, вчинками, за які православні та греко-католики мають просити одне у одного прощення.

Ми не можемо і не повинні забувати важких сторінок свого спільного минулого, але ми не маємо права йти вперед з головою, оберненою лише назад. Тому сподіваємося, що формула примирення «Прощаємо і просимо про прощення!», яка у час після завершення ІІ Світової війни дала добрі плоди у відносинах між низкою європейських народів, в тому числі між українським і польським народами – буде плідною і для примирення «Руси з Руссю» – українських православних і українських греко-католиків. Нехай у цій добрій справі допоможе нам всім Господь!

Система Orphus
Рейтинг
0
0
9коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Леонтій | 13 березня 2016, 15:44
    Коментувати коментар

    До речі, і фарисей Савл дуже схоже: до подорожі в Дамаск й опісля неї (вже як апостол Павло) - це теж ДВІ радикально різні (за своїми поглядами і діяльністю) людини в ОДНІЙ і тій же особі!

  • Оленка | 12 березня 2016, 21:47
    Коментувати коментар

    Цiкаво спостерiгати за змiною думки людини в залежностi вiд ïï (людини) положения щодо барикад. Чи патрiарх Фiларет УПЦ КП i екзарх Фiларет УПЦ РП в минулому - то двi рiзнi людини? Нi, я звичайно даю йому право на змiну думки, але не настiльки ж радикально! Трохи кумедно.

  • Леонтій | 11 березня 2016, 09:05
    Коментувати коментар

    Р.S. ...свидетельство (признак) каких-то психических нарушений (проблем) у человека! Или же его зависимости от определённого - злого, нечистого духа (демона или беса). И если это так, то это своё - не вполне адекватное состояние нужно ОСОЗНАТЬ и честно признать и обратиться за помощью к соответствующим специалистам. В первом случае - опытному психологу (или даже психиатру), лучше всего христианскому, а во втором - священнику-экзорцисту...

  • Леонтій | 11 березня 2016, 08:36
    Коментувати коментар

    Как хорошо известно, Московский патриархат 141 год (!) не признавался "каноническим" ни Константинополем, ни другими православными Церквями. Да и само его "признание" в 1589 г., мягко говоря, более чем сомнительное. Ну а нынешняя его "каноничность" восходит к 1943 г., когда он был "восстановлен" по приказу кровавого супертирана и параноидального богоборца - сатанинского служителя Сталина. А, вообще, что такое эти "каноны"? Составленные и узаконенные ЛЮДЬМИ определённые правила и порядок. Однако же пытаться в них, причём абсолютно искусственно, как-то "вместить" и этим ограничить (!) действие Божьего Промысла и Его благодати, - это просто смешно и нелепо! Бог и Его Промысел и благодать действуют так и там, где и как Он это желает. И, при этом, не согласовывает и не отчитывается за Свои действия НИ ПЕРЕД КЕМ из людей, даже с епископом Рима и Константинопольским патриархом! Иисус прямо сказал по этому поводу: "Там, где ДВОЕ или ТРОЕ собраны во имя Моё, там и Я посреди них"! И это - ЕДИНСТВЕННОЕ условие Его благословенного и благодатного присутствия и действия среди верующих. Более того, Христос живёт Своим Святым Духом в сердце КАЖДОГО - действительно духовно "рождённого свыше" христианина (Ин.3:3,7). И ещё НИКТО не придумал такого "прибора" или "технологии", которые могли бы как-то "определить" или "проверить" наличие или отсутствие Божьей благодати там или здесь. Так что вся эта постоянная злобная истерия и грязные инсинуации в отношении УПЦ КП и её предстоятеля - если это не сознательный коллаборантский троллинг, то, скорее всего, свидетельство (признак) каких-то психических нарушений (проблем) у человека!

    • Nik173Varuv | 11 березня 2016, 09:21
      Коментувати коментар

      Так может по этой же причине не признаем деяния и правила Апостольского собора ( 51 г., см. Деян. 15 гл.) по причине того, что их также принимали люди. Но " угодно Духу Святому и НАМ ". Итак, решения и правила принятые на соборах епископов есть действтвие не только человека, но и Бога.Что же касается Московского Патриархата то следует отличать не признанный статус Церкви от её не каноничности. Последняя предполагает незаконное создание церковной организации, произведенное с нарушением законов, которыми руководствуется Церковь Христова, что ведёт к не признанию действительности всей её иерархии. Действительно.автокефалия МП 141 год не была признанной. Тем не менее это не мешало богослужебном общению с ней Восточных Патриархов ( чего мы не видим в случае с УПЦ КП ). И ещё один вопрос: если те двое или трое, собранные во имя Христово не будут иметь единства веры, напр. один будет учть что Христос это Бог, второй - что Он наибольший человек, когда-либо живший на земле, а третий будет утверждать что Христос просто пророк, как Вы, Леонтий, думаете, будет посреди них Христос или нет? и если нет, то что нужно сделать этим двоим или троим чтобы быть в присутствии Бога?

  • Леонтій | 10 березня 2016, 20:02
    Коментувати коментар

    А, по-моєму, набагато краще, все-таки, врешті-решт, опам'ятатися і навернутися - стати патріотом своєї Батьківщини бодай у доволі зрілому віці, аніж назавжди залишитися огидним колаборантом і, при цьому, запопадливо відпрацьовувати свої зрадницькі 30 срібняків, будучи, скажімо, промосковським тролем отут, на РІСУ!

    • Михаил | 10 березня 2016, 20:40
      Коментувати коментар

      Найдите где-нибудь в моих комментариях хоть что-нибудь плохое против Владыки Святослава или Правительства Украины и хоть что-нибудь хорошее про педофила Путина. Я сужу с точки зрения законности и каноничности, а не выдаю желаемое за действительное.

  • Михаил | 10 березня 2016, 19:20
    Коментувати коментар

    Почитайте выступления митрополита Киевского Филарета (Денисенко) на юбилейных торжествах по случаю Львовского собора. А теперь этот лицемер полностью перестроился в духе времени и стал "патриотом".

  • Леонтій | 10 березня 2016, 12:02
    Коментувати коментар

    Ввважаю, що в цій заяві прес-центру УПЦ КП є досить зважені й об'єктивні оцінки того - вельми й вельми непростого й трагічного минулого, а також уповні конструктивна - принципова, засаднича постава примирення: "Прощаємо і просимо прощення!" Все те, на чому може і неодмінно має будуватися спільне майбутнє та єднання не лише українських греко-католиків і православних. А й, загалом, усіх християн в Україні - різних традицій, деномінацій та юрисдикцій. Згаяти, знехтувати такою чудовою нагодою і можливістю, вочевидь, було би вкрай нерозумно і безвідповідально!

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні новини

Останні коментарі

  • enzian | 12 листопада 2019, 09:04

    R.I.P., КП.

  • velovs@ukr.net | 12 листопада 2019, 08:09

    На жаль, в Україні - попри те, яке в неї направду законодавство, - всілякі запекло-злобні й агресивні тролі-провокатори [чи то презентанти ворожо-колаборантської "5-ї колони"

  • bitov | 11 листопада 2019, 20:30

    В Росії є поговірка - від жорстокості російських законів рятує тільки те, що вони не виконуються. На наших теренах це виглядає трохи інакше - від придуркуватості українських законів рятує тільки те,

  • PavloK | 11 листопада 2019, 19:57

    Прости їх, Господи…

  • serge1717 | 11 листопада 2019, 18:50

    гебешне лайно поперло

Популярні статті місяця