Питання про примат в Церкві та "Критський" документ винесуть на обговорення змішаної православно-католицької комісії
Перший заступник голови Учбового комітету РПЦ архимандрит Кирил (Говорун), який братиме участь 20-27 вересня у засіданні у Відні Змішаної міжнародної комісії з богословського діалогу між Православними і Римо-Католицькою Церквами, розповів РІСУ, що на обговорення виноситься проект так званого «Критського» документу та питання про примат в Церкві.
За його словами, у підготовці «Критського» документу РПЦ участі не брала, тому його положення необхідно переглянути, бо, як стверджує архимандрит, у цьому документі відчутна дистанція від православної екклезіології.
Також на зустрічі Змішаної міжнародної комісії з богословського діалогу між Православними Церквами і Римо-Католицькою Церквою йтиметься про прийняття збалансованої позиції між Православними Церквами і РКЦ щодо питання про примат в Церкві. За словами Кирила (Говоруна), спочатку треба випрацювати міжправославний консенсус щодо цього питання.
«Завдання це не з легких, оскільки в православній традиції позитивне вчення про примат відсутнє — є лише позиції щодо яких існує спільне протестне ставлення. Відмінності стосуються не стільки примату Понтифіка, скільки примату всередині Православної Церкви. З одного боку, примат — це навід’ємна частина церковної традиції. Всі визнають, що примат повинен бути і функціонувати в середині Православної Церкви. З іншого боку, незрозуміло, яким він має бути. Власне, довкола цього точаться суперечки. Що стосується відношення до Римського примату, то тут між православними існує консенсус: примат в православному розумінні не може бути тотожним примату Римському», – наголосив архимандрит.
За його словами, серед православних богословів зараз є дві (як мінімум) позиції щодо примату в православній традиції. Перша позиція — це те, що примат існує номінально: є лише перший за честю, який окрім почесної першості жодних додаткових функцій у Вселенському Православ’ї не виконує. Інша позиція виходить з того, що першість у православній традиції завжди була реальною річчю, яка передбачала конкретні механізми практичного застосування. Однак між прибічниками цієї позиції немає консенсусу щодо того, які конкретно повноваження може мати перший в сучасній ситуації. Проте вони згодні, що модель «федерації» Помісних Церков, яка виключає можливість реальної першості, не є традиційною та прийнятною.
Як стверджує архимандрит, було б перебільшенням говорити, що РПЦ підтримує першу позицію на противагу Константинополю, який підтримує другу позицію. В РПЦ є також богослови, які впевнені, що першість в Церкві повинна бути наповнена реальним змістом. Архимандрит зауважує, що йдеться не про першість Римського Понтифіка, а про першість в православному середовищі, яка суттєво відрізняється від першості Папи, як вона сформульована, зокрема, на І Ватиканському Соборі.
