Мирослав Маринович: «Якщо Церква хоче, аби народ став народом, вона має прийти до молодих»

14 лютого 2018, 13:42 | Діти, молодь і релігія | 11 |   | Код для блогу |  | 

Саме молодь для Церкви сьогодні є місійною територією. І якщо Церква хоче, аби народ став народом, треба, аби Церква прийшла до молодих. Таку думку висловив дисидент Мирослав Маринович у Києві 9 лютого 2018 року під час відкритої дискусії «ПАТРІАРХ ЙОСИФ СЛІПИЙ.БУТИ СОБОЮ!», повідомляє сайт УГКЦ.

Дискусію провели на завершення Ювілейного року, присвяченого 125-літтю з дня народження патріарха Йосифа Сліпого.

Говорячи про складові творення єдиного народу, Мирослав Маринович відзначив, що в християнській традиції є дві передумови бути одним народом.

«Одна передумова – подолання розділеності. Друга – очищення людей від усіх гидот їхніх... Якщо вже говорити зовсім сучасною мовою, то це набути соціальної, організаційної суб'єктності, а друга передумова – набути моральної суб'єктності. Тільки за цих двох умов можна стати народом», – сказав віце-ректор УКУ.

Пан Мирослав Маринович проаналізував ці умови.

«В українців, на мою думку, є цікаві два рівні буття. Один рівень звичний в щоденному житті. І цей рівень характеризується словами: поділитися, ділення, розбіжності, відмінності... І все це обертається тим, про що криком кричали Шептицький, патріарх Йосиф... Не знаю, хто з великих не говорив про цю нашу рису, яка руйнує всі наші шанси. У чому причина? Сьогодні коли ми маємо постмайданне розчарування, дуже виразно видно, як працює цей механізм. Передусім ми втрачаємо довіру один до одного. Коли ми втрачаємо довіру, то починаємо людей підозрювати в будь-чому... І до таких людей неможливо пробитися з нічим щирим», – зазначив він.

Цей брак взаємної недовіри, на його думку, призводить до того, що люди спроможні робити разом велику соціальну роботу.

Але при цьому всьому ми маємо феномен Майдану, коли той самий зневірений народ раптом переходить до тотальної довіри одне до одного…

У чому тут річ? «А це означає, що коли є довіра, то той самий народ, який не вміє бути в солідарності у звичному стані, на Майдані виявляє дивовижну спроможність бути в солідарності під час духовного піднесення», – вважає Мирослав Маринович.

І тут, на переконання дисидента, є велике завдання для Церкви, яким чином можна людину перевести в стан духовного натхнення. Тоді можуть включитися духовні реакції, які потрібні нам, українцям.

«Отже, потрібно тут шукати розгадку, бо це дуже важливо», – переконує пан Маринович.

«Я, щиро, не знаю, що ми можемо тут зробити, але переконаний, що без морального руху всередині держави ми не зможемо нічого зробити. У патріарха Йосифа є прекрасні слова: «...До кого належить молодь, до того і належить майбутнє. Молода душа – це терен боротьби, де вирішується питання, чи суспільність має бути християнською, чи безбожною. Вже замолоду рішення і стелиться життя людини і залежить від того, чи зародки добра чи зла візьмуть верх». Отже, саме молодь для Церкви сьогодні є місійною територією. І якщо Церква хоче, аби народ став народом, треба, аби Церква прийшла до молодих», – підсумував віце-ректор УКУ Мирослав Маринович.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
11коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 18 лютого 2018, 15:54
    Коментувати коментар

    "Або ми станемо Нацією Священиків, яка є сіллю для землі і світлом для світу, або зникнемо в загальній біомасі, яка засліплена крокує у прірву. І в цьому контексті нам нічого шукати ні на [нинішньому - вже, на жаль, багато в чому - постхристиянському і аморально-збоченному] Заході, ні на враженому дрімучим, подекуди окультним «політичним православ’ям» Сході. На цьому шляху нам потрібні лише Небеса." ---------------- Таким - цікавим і вельми, на мою думку, актуальним і нагальним висновком завершується стаття, опублікована на одному з християнських порталів і присвячена дуже прикрому й ганебному факту - гей-параду, що відбувся в самому центрі Києва в червні 2017 р. Тобто: мабуть, точніше й влучніше і не скажеш! --------------- Так що, вочевидь, маємо й мусимо щось тут (таки) обирати...

  • igorshevchuk | 16 лютого 2018, 18:12
    Коментувати коментар

    Кажу: відкидають тільки одне — нову молодість. Відтак при-ходять до забування своєї власної молодості, далі ця погана ене-ргія веде їх до відкидання і заперечення всякої молодості, до роздратованої старості з атрофованою правою половиною мозку (і погашеним серцем!..) (Як правильно попереджували приро-додослідники). Атрофується частина мозку і душі, яка відпові-дає за виховання серця і любов — за творчість і культуру. Тепер природа заставляє людей підвищувати рівень духу і культури, щоб вижити. Людина — ось відстала ланка; корінь біди — наперед відки-дання невидимої дійсності. (І. С. Шевчук, "Небо і поет", з гл. 4, 1983 рік)

  • igorshevchuk | 16 лютого 2018, 18:10
    Коментувати коментар

    Ще повторю: не поривайте з молодістю. Як же тепер відриватися від молоді?! Коли тільки вона — і тільки вона одна! — щоразу по-новому навчає молодості світу! І що́ цей світ, як не гімн молодості! Що з ним сталося б, якби він поглинувся гіпнозом старості, духовної неспроможності запліднювати?!! А в ті рідкісні хвилини, коли ми це розуміємо, відчувається нами, як наше серце в своєму палаючому розумі тріумфує і б’ється в унісон з радісною світобудовою Космосу, з вічною молодістю і оновленням, з вітром, птицями, деревами і травами землі, ми тільки тоді й розуміємо, що не спимо. — Ми невіддільні! Ми не хочемо — і це мука і правда! — ми не хочемо знову відпадати у непотрібний сон! Хочемо, щоб високе і чисте йшло в життя! Наша оголена природа кричить і плаче в нас — шукайте!!! — Що ж ми можемо знайти чистішого і кращого, ніж молодість, якщо тільки в молодості найпахучіша любов!? Якщо добре тільки з молодістю! Щоб — ми ж розумні — щоб по-новому навчатися запахів, ліній, форм, душі вічної молодості і оновлення. Такту звучання! Ми ж — признаймося собі — не хочемо відриватися від щастя бути молодими. Ми знаємо, що варто чогось не зрозуміти — і вже один почав холонути, і — нічим не допомогти. Оригінальність мислення, смаку, одягу, праці — не для нього, — що ж тому, хто — в сон? Молодість не хоче, щоб її з’їдали, вона хоче тепла і молодості в очах, в поставі, в серйозній роботі, в душі. Тільки — щоб її дійсно розуміли, щоб не вихолоджували, щоб були гідними. Моло-дість безпосереднім чуттям знає таїну світу — вічної молодості і оновлення, тепла і єдності! І якщо, не опускаючись зі своїх вершин молодості, вхопити швидкі повноплинні відкриття життя — то це ж багатство всіх! Багатство всіх! Поезія! Це дає молодість, щедра, нефальшива, душевно сильна, ще не пощерблена злом, — вона не хоче зла. Вона вже знає, що цього можуть не зрозуміти. Вона сміється, як сміється тільки молодість!.. Хто знає це, той буде будити і будити себе знаннями і не постаріє в суті. Світлі сили духа переможуть темних тваринних! Варто вириватися із старих лап! Варто бути молодим! Не безхребетним! Землетруси досі не вибачаються. Бути поетом! Ніякої брехливої соромливості, ніби щось не дозволяє. В молоді є поети, художники, музиканти, які кожного разу «скажуть нове слово». (Ігор Степанович Шевчук, "Небо і поет", глава 5, 1983 рік)

    • velovs@ukr.net | 16 лютого 2018, 18:31
      Коментувати коментар

      Як видається, наразі появився і ось, схоже, яскраво "засвітився" ще один "шедевр"-коментатор... Ну-ну! :-)

  • igorshevchuk | 15 лютого 2018, 21:37
    Коментувати коментар

    Для початку - правда. Чого б не прийти до наймолодшого духовно-художньо поета? Ігоря Степановича Шевчука.

  • В. Ясеневий | 14 лютого 2018, 21:53
    Коментувати коментар

    А ЦЕРКВА ЦЕ ХТО???

    • velovs@ukr.net | 15 лютого 2018, 09:36
      Коментувати коментар

      Новозавітня Церква - це, насамперед, МІСТИЧНЕ (духовне) Тіло Христове. Тобто ЗІБРАННЯ (спільнота) щиро й правдиво ВІРУЮЧИХ у Спасителя Христа та Його Слово Боже людей. Братів і сестер у Господі. --------------- Причому, незалежно від їх соціального статусу, майнових статків і політичних поглядів, етнічного походження та рідної мови, кольору шкіри та різних і всіляких інших чинників та ознак. ---------------- І ось, скажімо, в РАННІЙ Церкві, загалом, НЕ БУЛО такої суттєвої різниці, просто НЕ ІСНУВАЛО якоїсь ОКРЕМОЇ - відділеної певною "стіною" від решти ("пересічних") вірних - по суті, "касти" т. зв. "професійних" священнослужителів і душпастирів...

  • velovs@ukr.net | 14 лютого 2018, 20:13
    Коментувати коментар

    "Отже, саме молодь для Церкви сьогодні є місійною територією. І якщо Церква хоче, аби народ став народом, треба, аби Церква прийшла до молодих», – підсумував віце-ректор УКУ Мирослав Маринович." --------------- Й тут, напевно, дуже важливо й значуще, аби та молодь, до якої неодмінно має прийти Церква, із самих початків цього свого правдивого НАВЕРНЕННЯ до Господа перебувала й жила ПОВНОЦІННИМ - істинно ДУХОВНИМ життям. Іншими словами, якраз у тих ЖИВИХ еклезіальних спільнотах і громадах (парафіях), де їхні душпастирі й інші служителі та лідери належно - сумлінно, постійно та повсякчас - ДБАЮТЬ про перманентне зростання своїх членів у благодатях і ДАРАХ та ПЛОДАХ духовних! --------------- Тобто, щоби вона, ця християнська молодь - воістину і направду - надихалася й проваджувалася по своєму життю-буттю Божим Святим Духом! ------------- І для цього, вочевидь, найбільше і найліпше підходять і слугують структури й осередки католицько-харизматичного Руху Віднови у Святому Дусі (в УГКЦ та РКЦ), а також: аналогічні спільноти й об'єднання та союзи, що існують і діють в межах сучасного євангельсько-протестантського християнства.

    • В. Ясеневий | 15 лютого 2018, 17:49
      Коментувати коментар

      Було б краще говорити не Церква(ВІРЯНИ ТАКОЖ Є СКЛАДОВОЮ ЧАСТИНОЮ ЦЕРКВИ), а-священнослужителі:священики, єпископи і т.д.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • fedirtsiv | 9 грудня 2018, 21:36

    Коли духовенство, живучи у світському суспільстві, де закони держави мають перевагу і повинні поважатися та виконуватися, як фарисейське насліддя агресивно нав"язує людям певні норми як

  • velovs@ukr.net | 9 грудня 2018, 21:10

    І ось ДОСЛІВНО що - і якраз з цього приводу - казав і наголошував Сам Син Божий у Своїй Нагірній проповіді до тих, хто є "сіллю землі" і "світлом для світу": "Блаженні гнані

  • velovs@ukr.net | 9 грудня 2018, 20:32

    Так справді: Христос любить усіх людей і заповідає нам любити своїх ближніх. І навіть ворогів. --------- Разом з тим: священик о. Марк Морріс - і саме, керуючись цією Христовою любов'ю до грішних

  • fedirtsiv | 9 грудня 2018, 19:31

    Відома істина Христа: віддавайте кесареві кесареве, а Богові - боже. Це означає, що земне не потрібно змішувати з небесним. І навпаки. Тобто кожному своє: вірянам одне, невірянам - інше. Хто зазіхає

  • velovs@ukr.net | 9 грудня 2018, 18:28

    І от учора, 9 грудня, там же, на Личаківському цвинтарі, була вчинена спроба подібної же провокації. Причетних до її скоєння

Популярні статті місяця