• Головна
  • Новини
  • "Група Догнала" шляхом застосування сили намагалася захопити храм Преображення Господнього у Чорткові...

"Група Догнала" шляхом застосування сили намагалася захопити храм Преображення Господнього у Чорткові

15.11.2010, 12:57
"Група Догнала" шляхом застосування сили намагалася захопити храм Преображення Господнього у Чорткові - фото 1
Події на Тернопільщині, у місті Чорткові на парафії храму Преображення Господнього, які розпочалися в неділю 7 листопада о 8 годині ранку, спричинили велике занепокоєння серед парафіян храму та у всіх храмах УГКЦ Чорткова.

Chortkiv.jpgПодії на Тернопільщині, у місті Чорткові на парафії храму Преображення Господнього, які розпочалися в неділю 7 листопада о 8 годині ранку, спричинили велике занепокоєння серед парафіян храму та у всіх храмах УГКЦ Чорткова.

Як повідомили у Бучацькій єпархії УГКЦ, члени так званої «групи Догнала» («підгорецькі монахи») намагалися захопити храм Преображення Господнього у Чорткові. В акції захоплення брали участь дві особи, які є виключені з Католицької Церкви: Василь Гітюк та Ричард Шпіржік, а також близько 20 сестер-монахинь, які підпорядковуються самозванним «єпископам» «групи Догнала» і ще кілька осіб, які приїхали з ними.

У зв’язку з поширенням невірної інформації про УГКЦ та намагання «підгорецькими отцями» захопити парафію Преображення Господнього у Чорткові та закорінитися в ній, Управління Бучацької єпархії УГКЦ написало офіційне звернення до парафіян, у якому наголосило, що «підгорецькі отці» перебувають під великою екскомунікою (виключення з Католицької Церкви), що забороняє їм будь-яке священнодіяння.

Прес-центр бучацької єпархії УГКЦ повідомив, на допомогу членам «групи Догнала» захопити храм приїхав «Неоплан» зі Львова з «бойовиками» (біля 50 осіб).

Як йдеться у повідомленні, вірні всіх парафій УГКЦ міста Чорткова, які були зібрані біля храму, витіснили лжепророків із прилеглої до храму території. Люди висловили своє рішуче бажання, щоб вони покинули місто Чортків. Під час випровадження на автостанцію, «бойовики» від «групи Догнала» зрозуміли, що вони не можуть нічого вдіяти проти чисельно зібраних мешканців, а тому спровокували сутичку. Двоє вірних отримали травми середньої важкості: струс мозку, численні гематоми та на даний час перебувають в місцевій лікарні. На автостанції «непрохані гості» вели себе неадекватно, не бажали заходити до автобуса, фанатично зазомбовані своїми провідниками, призивали ім’я Ісуса. Завдяки правоохоронним органам членів «групи Догнала» посадили в автобус і вивезли з міста у супроводі міліції.

Офіційний сайт Бучацької єпархії УГКЦ повідомив, що церква зіштовхнулась із рейдерством пропагандистського характеру, яке прагне дезінформувати вірян і підірвати довіру пастирів, щоб поділяти і керувати.

О. Мирон Бендик, ректор Дрогобицької семінарії УГКЦ пояснив, що «мета антицерковної кампанії – послабити УГКЦ через розкол, скерувати енергію Церкви на внутрішні чвари, спинити її динамічне просування на схід і замкнути в Галичині. Якщо така «підгорецька реформа» не здобуде собі ширшої підтримки, то бодай «відщипнути» від УГКЦ якусь групу вірних, зареєструвати як окрему Церкву і розколювати УГКЦ вимогою «погодинних богослужінь».  

О. Мирон Бендик нагадав, що «цю технологію також використовували в Галичині в 90-і роки ХХ століття, розпаливши боротьбу різних «конфесій» за храми і церковне майно». Але «не виключено, що після завершення «реформи» отці дадуть команду своїм прихильникам возз’єднатися з Російською Православною Церквою і певним чином відтворити впливи цієї Церкви в Галичині. Адже після провалу і втрати Галичини було б наївно думати, що РПЦ змириться з цією поразкою. Тому для РПЦ і певних політичних кіл у Росії вигідна «реформа» підгорецьких отців, наслідки якої давали б РПЦ хоча б якісь шанси відновлення її присутності в регіоні з високою релігійністю населення», – пояснив ректор Дрогобицької семінарії УГКЦ. А також нагадав, що «не слід забувати, що отці регулярно роблять «жести дружелюбності» в бік Москви і, напевно, це невипадково».

О. Борис Ґудзяк, ректор Українського Католицького Університету пояснив: «Шкода самих «отців», а ще більше – їхніх прихильників, бо прийде момент (так буває зі всіма схизматиськими, сектанськими тенденціями, які самі себе вивищують і визначають як єдиний критерій істини), коли наступить велике розчарування».  «Можливо, їхні послідовники, згіршені фанатичним досвідом, взагалі можуть потім відпасти від віри або, –  як зазначив о. Борис Ґудзяк, – зазнати глибокої психічної травми».

У своєму зверненні до мирян УГКЦ духовенство Чорткова просить мирян дбати про єдність Церкви у своєму домі, на місці праці, в громадській діяльності. І нагадує, що кожен проповідник, який влізає в насильницький спосіб до храму людської душі і хоче заволодіти дорогоцінним серцем – це злодій і розбійник. Духовенство у своєму зверненні наголосило, що осуджує вчинки тих людей, які маскуються і присвоюють ім’я Української Греко-Католицької Церкви, не маючи до неї жодного відношення, і підтвердило, що їхнє серце б’ється не для нашої Церкви, не для України, не для її народу.

Довідка РІСУ: Екс-монахи Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік, Самуїл Р. Обергаусер раніше належали до ліквідованої у 2004 році Чеської делегатури отців-василіян. Четвертий отець — Василь-Маркіян Гітюк — українець. На сьогодні здійснюють свою діяльність у селі Підгірці на Львівщині.

Конфліктна ситуація з цими священнослужителями розпочалася 2003 року, коли вони виступили проти призначення Ватиканом на посаду екзарха Рутенської Греко-Католицької Церкви в Чехії словака о. Ладислава Гучку. Вони спробували зареєструвати громаду УГКЦ, але робили це без згоди церковної влади. Щоб частково зменшити напругу, весь провід Чеської делегатури отців-василіян було відіслано до України, а одного члена до Англії.

13 червня 2004 року Х Генеральна Капітула (Колегія керівних осіб ордену) Василіянського Чину св. Йосафата прийняла рішення про ліквідацію Чеської делегатури. Від Чину було відсторонено 21 члена делегатури. Монахи, які на той час перебували у Підгорецькому монастирі і які також належали до розформованої Чеської делегатури ЧСВВ звернулися з поданням до Папи і перебували у Василіанському Чині до остаточного вирішення питання.

Перебуваючи в Україні вищезгадані отці працювали реколектантами у Свято-Благовіщенському василіанському монастирі, однак згодом їх діяльність була в основному зорієнтована на критику керівництва УГКЦ та інших церковних інституцій.

Внаслідок цього і зважаючи на діяльність згаданих священиків в Чехії, Патріарх Любомир та провід ЧСВВ в Україні 2004 року звернулися з листом до тодішнього керівника Львівської облдержадміністрації Олександра Сендеги з проханням «заборонити в’їзд в Україну чи перебування в Україні» отцям-василіянам з розформованої Чеської делегатури ЧСВВ, оскільки «ці ченці некоректною поведінкою та непослухом своїм монашим наставникам і місцевій єрархії вже спричинили великий заколот на шкоду вірним у Чеському екзархаті ГКЦ, у Василіянському Чині та інших чинах і згромадженнях, а тепер завдають шкоду вірним УГКЦ».

На початку 2005 року монахів було виключено з Василіянського Чину відповідними Декретами, потвердженими Конгрегацією для Східних Церков. Оскільки вони (отці Антонін-Ілля Догнал, Ричард-Методій Шпіржік і Василь-Маркіян Гітюк) «постійно виключають елемент підлеглості церковному проводу у видимому організмі, яким є Церква, то згідно з каноном 8 Кодексу Канонів Східних Церков, вони тим самим позбавили себе повної злуки з Католицькою Церквою тут на землі».

Однак, і після цього екс-монахи не припинили своєї діяльності. Головним звинуваченням вищого керівництва Греко Католицької Церкви з боку «підгорецьких отців» стало звинувачення в причетності його (керівництва) до «духу світу цього». Себе ж екс-монахи бачили рятівниками Церкви від цього «духу».

10-11 листопада 2005 року на 28 сесії Синоду УГКЦ було прийняте рішення про початок процедури попередження священиків з Підгорецького монастиря, о. Іллі Догнала, о. Методія Шпіржіка і о. Маркіяна Гітюка, через їхні неприпустимі дії.

16 січня 2006 року на позачерговій сесії Синоду УГКЦ було прийнято наступне рішення: «Для канонічного дослідження ситуації щодо отців Іллі Догнала, Методія Шпіржіка та Маркіяна Гітюка з Підгорецького монастиря створити комісію у складі Преосвященного Владики Софрона (Мудрого), Високопреосвященного Владики Ігоря (Возьняка) та Преосвященного Владики Василя (Семенюка)». (Постанови позачергової сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ 16 січня 2006 року)

Апогеєм стало оприлюднення підгорецькими екс-монахами, 3 березня 2008 року, заяви, в якій йшлося про те, що вищезгадані отці були таємно висвячені на єпископів УГКЦ. При цьому ім’я єпископа, який їх висвятив, по сьогоднішній день не оголошується.

23 березня 2008 року Глава УГКЦ Любомир (Гузар) виступив із офіційним зверненням, в якому викривав псевдоєпископів. В оприлюдненому релізі зокрема йшлося про те, що:

«1. Синод Єпископів УГКЦ ніколи не пропонував вищеназваних осіб в кандидати на єпископський сан;

2. Вони ніколи не одержували благословення Папи Римського, як цього вимагає церковний закон.

Тому, незважаючи на їхні заяви, не можна їх уважати єпископами Української Греко-Католицької Церкви.»

(прес-реліз УГКЦ від 23.03.08)

У перших числах червня 2008 року Колегіальний трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії у карних процесах ієромонахів ЧСВВ Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржіка, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаузера виніс вироки на першому ступені суду, а саме, що зазначені священики повинні бути покарані великою екскомунікою.

Судова справа, яка була проведена трибуналом Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, не знайшовши доказів єпископських свячень вищезгаданих священиків та звернувши увагу на непослух та безпідставну критику єрархії УГКЦ а саме:

- незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ);

- розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 §1 ККСЦ);

- нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих особі та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ);

виніс кару великої екскомуніки. Рішення було оприлюднене 17 вересня 2008 року.

7 жовтня 2008 року Найвищий Трибунал Католицької Церкви, Апостольська Сигнатура, дала відповідь на прохання «підгорецьких отців» перевірити правомірність винесеної їм трибуналом УГКЦ кари великої екскомуніки. У своїй відповіді, про яку Апостольська Сигнатура повідомила також єпископа Сокальсько-Жовківського УГКЦ Михаїла (Колтуна) (Прот. 41750/08 VT), Найвищий Трибунал Католицької Церкви, звертаючись до «підгорецьких отців», чітко зазначає: «… розглянувши ваші звернення до Святішого Отця та Верховно Архиєпископського Трибуналу, додані до вашого листа, ця Апостольська Сигнатура не знаходить жодних причин для того, щоб також втручатися у цю справу».

4 травня 2009 року Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури своїми Декретами виніс однаковий вирок щодо кожного з наступних п’ятьох єромонахів:

1. 30.10.2008-Protoc. N. 36629/04 CA - Священик ШЕЛЕПКО Василь (чернече ім’я Роман), народжений 10.08.1969, громадянин України.

2. 7.11.2008-Protoc. N. 37579/05 CA - Священик ШПІРЖІК Юрій – ŠPI?IK Ji?i (чернече ім’я Кирило), народжений 13.11.1966, громадянин Чеської Республіки.

3.3.04.2009-Protoc. N. 36628/04 CA - Священик ШПІРЖІК Річард – ŠPI?IK Richard (чернече ім’я Методей) народжений 6.03.1968, громадянин Чеської Республіки.

4. 17.04.2009-Protoc. N. 36626/04 - Священик ГІТЮК Василь (чернече ім’я Маркіян), народжений 28.01.1970, громадянин України.

5. 17.04.2009-Protoc. N. 36627/04 - Священик ДОГНАЛ Антонін – DOHNAL Antonin (чернече ім’я Ілля), народжений 7.06.1946, громадянин Чеської Республіки.

Своїми Декретами Апостольська Сигнатура підтвердила виключення з Василіанського Чину вище згаданих монахів, яке було здійснене на підставі рішень Протоархимандрита та Ради Чину.

На основі рішень отриманих від Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури, усі ці священики більше не належать до Василіанського Чину Святого Йосафата. Вони не мають права носити василіанський монаший одяг і ставити біля свого імені чи прізвища василіанської позначки «ЧСВВ» - «OSBM», чи «ЧСВВ-ІІІ» - «OSBM-III».