Християнський психолог дала 5 реальних порад, як без нервів і з толком навчатися на карантині
Досвідчений психолог, фахівець з волонтерства Благодійного фонду «Карітас-Київ», член Асоціації дитячих та сімейних психологів України та Української Асоціації Християнської психології Наталія Сиротич назвала мінуси і небезпеки, з якими стикаються як діти, так і їх батьки та вчителі під час навчання на карантині. Вона дала поради, як організувати цей процес з найменшою затратою нервів та що робити, щоб він був результативним.
Досвідчений психолог, фахівець з волонтерства Благодійного фонду «Карітас-Київ», член Асоціації дитячих та сімейних психологів України та Української Асоціації Християнської психології Наталія Сиротич назвала мінуси і небезпеки, з якими стикаються як діти, так і їх батьки та вчителі під час навчання на карантині. Вона дала поради, як організувати цей процес з найменшою затратою нервів та що робити, щоб він був результативним.
«Діти й підлітки та їх бітьки обурюються величезною кількістю домашки, з якою не можуть впоратися без допомоги батьків (що в цьому випадку обурює батьків пояснювати не варто); а ще більше засмучує встановлення часових рамок виконання завдань та пересилання вчителям для оцінки… Учителям, які знаходять час і внутрішню силу 1000 разів пояснити батькам та учням усе, що незрозуміло, вкотре набрати текстове повідомлення у вайбері (без роздратування, звинувачування і нарікання).До цього всього додаються не чуті дитячі фрази: «Я не розумію себе. Не розумію, що зі мною відбувається»…«Настав час для дорослих «включити у собі МУДРИХ, ЗРІЛИХ, ЛЮБЛЯЧИХ людей!» - закликає психолог і дає 5 реальних порад для успішного карантинного навчання:
1. Якщо у сім’ї один комп’ютер, а в когось із батьків важлива скайп-нарада, значить, дитина пропускає урок. Без паніки! Без нічного неспання батьків з думкою, за що купити ще один ноутбук. Просто пропускає. Бо зараз робота батьків – на першому місці!
2. Не намагаймося мотивувати дітей! Зараз слово «мотивація» взагалі недоречне! Дітям зараз справді навчатися важче. Не так легко запам’ятати інформацію, важче сконцентруватися, зосередитися. І як ми їм у цьому можемо допомогти? Обійняти, притулити, зробити чай, посидіти годинки дві на кухні, порозмовляти, помовчати поруч.. Жодна дитина не буде добре навчатися там, де не відчуває безпеки! Тема контрольних взагалі важка і неприйнятна (навіть не в час пандемії), тому просто припиніть сприймати серйозно так звані дистанційні контрольні, через які наші діти не сплять по півночі.
3. Забудьмо про оцінки! Зовсім! Бо вони несправжні. Бо це ілюзія. І зараз маємо прекрасну нагоду натренувати навичку оцінювати дитину за критерієм «на скільки сильно вона старається». Це єдина справедлива оцінка. Яку вона має сама собі виставляти, і порівнювати з оцінкою дорослого. Слухайте, як дитина має сама зрозуміти усю тему лише на основі прочитаного параграфу? Це ж лише знання. Але щоб набути умінь і навичок, їй треба вправлятися. І, бажано, з вчителем, який вміє й показує. Просто, може, таки варто відсвяткувати тортом першу «7» нашого відмінника? І нарешті включити критичне мислення.
4. Полюбімо наш дім! Вже давно пора разом із дитиною під веселу музику на четвереньках перемити усю підлогу в домі й вперше зустрітися з існуванням брудних плінтусів. Варто навчити дітей готувати класні й смачні страви, на які до цього не було часу. І, навіть якщо ми самі їх готувати не вміємо, дядько Ютуб навчить нас це робити. Чи можемо радіти його дванадцяткам? Відповідальністю перед вчителями й шкільними вимогами – так. Але втомленим хребтом, зором, мозком – ні. Зараз багатьом дітям дуже подобається готувати. Знаєте, чому? Тому що це творчий процес, і тому що вони відчувають цілковитий контроль над ним!, у цей геть неконтрольований і тривожний час, дозвольмо їм хоч щось контролювати, відчуваючи безпеку.
5.. Хочемо мати здорових себе і дітей? Тоді дбаймо про здоровий сон, радісні миті, відпочинок, фізичний рух і світлі думки! Якщо цьому всьому сприяє так зване дистанційне навчання, супер, продовжуймо у тому ж дусі! Але якщо ні, то нарешті візьмімо на себе відповідальність за щастя і добробут у наших сім’ях. Без крику й роздратування на дітей! Без виконання домашок замість них! Без естафет «від оцінки до оцінки»!
«І, якщо вирішили включити у собі «вчителя», й пояснюємо дітям матеріал з криком і нервами, пам’ятаймо: у її голові в час нашого пояснення звучить трек «Боюся тата!» або «Мені страшно від крику і погляду мами». Тому, аби допомогти знову запрацювати її мисленню, увазі й пам’яті, вимикаймо страх та пояснюймо з любов’ю й спокоєм. Не вміємо пояснити хімію? О, значить якраз час передати дитині наш професіоналізм у митті дзеркал і приготуванні млинців! Вірю, що наступні два тижні зробите найпрекраснішими, найспокійнішими, найресурснішими карантинними тижнями Вашої сім’ї. З Богом! До радісного й здорового (в усіх сенсах) завершення навчального року!», - резюмує психолог.
