В УГКЦ назвали принципи, на основі яких вірні мають брати участь у суспільно-політичному житті країни

25 січня 2018, 15:47 | Релігія і суспільство | 1 |   | Код для блогу |  | 

Миряни не можуть стояти осторонь тих викликів, які переживає кожне суспільство в конкретних суспільно-політичних та історичних обставинах. Саме тому Церкві належить право проголошувати усталені моральні принципи, зокрема ті, що стосуються соціального порядку. Основними принципами соціальної доктрини Церкви є: гідність людини, солідарність, субсидіарність та спільне благо.

Про це йдеться у першому розділі «Навчання Церкви» Душпастирського порадника «Покликання мирян до участі в суспільно-політичному житті країни», в якому Патріарх УГКЦ та Синод єписокпів закликають вірних брати активну участь у суспільно-політичному житті країни. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Отці Церкви переконують, що справедливе суспільство можливе лише тоді, коли воно будується на повазі до гідності людської особи, адже людина виступає критерієм розвитку і носієм суспільних відносин. Це фундаментальний принцип християнського морального та суспільного вчення. Безпосередній обов’язок Церкви загалом і кожного вірного зокрема - поширювати цю правду про людське життя та гідність людської особи в публічній сфері.

«Усвідомлення рівної гідності людей є запорукою і незмінною засадою абсолютної рівності і братерства між всіма людьми, незалежно від їхнього походження, національності, статі, культурної і класової приналежності», - наголошується у Душпастриському пораднику і додається, що забезпечення гідності людської особи та її прав є основною характеристикою демократичного устрою суспільства.

А стосунки між людьми з різними переконаннями і цінностями, відзначається у документі, мають будуватися на основі принципу солідарності. «У зв’язку з цим ми наголошуємо на солідарності не тільки як на принципі, який визначає суспільний устрій, а і як на моральній чесноті. Солідарність у християнському розумінні має проявлятися передусім на рівні самої спільноти віруючих і передбачає такі відносини, за яких усі члени громади живуть і взаємодіють як один організм...» - мовиться у Пораднику.

Як і в соціальному вченні Церкви, наголошується у документі, у політичній концепції державного управління, коли йдеться про відносини органів державної влади, місцевого самоврядування і громадянського суспільства, особливо важливим є принцип субсидіарності (лат. subsidium - допомога).

«Практичній реалізації принципу субсидіарності відповідають: повага до людської особи і родини та ефективне сприяння їхньому розвиткові; більш висока оцінка ролі асоціацій і громадських організацій; заохочення приватних ініціатив з боку поодиноких осіб чи спільнот, як-от кооперативного руху, спілок взаємодопомоги; наявність різноманітності поглядів у суспільстві і відповідна система представництва всіх його складових; захист прав людини і меншин; децентралізація бюрократичного та адміністративного апарату; досягнення рівноваги між державним і приватним секторами; покладання більшої відповідальності на громадян як активних учасників політичного і соціального життя країни», - пояснються в Пораднику.

Кожен аспект суспільного життя має бути пов’язаний із принципом спільного блага, який не є простою сукупністю окремих благ кількох осіб, міста, регіону чи навіть держави. «Спільне благо – основна мета, до якої має прагнути суспільство і яка полягає в досягненні таких умов суспільного життя, щоб абсолютно кожна особа могла задовольнити свої основні фізіологічні, матеріальні та духовні потреби», - відзначають в УГКЦ.

У Пораднику владики звертають також увагу мирян на ще один принцип участі в житті спільноти. «Ідеться про саму «участь», яка є основною характеристикою демократії. Це означає, що кожен громадянин має не лише право, а й обов’язок бути активним учасником життя всієї держави як політичної спільноти. У цьому контексті пасивність чи бездіяльність є проявом байдужості, егоїзму, лінивства, а отже, гріхом», - наголошується в Душпастирському пораднику «Покликання мирян до участі в суспільно-політичному житті країни».

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • igorshevchuk | 25 січня 2018, 18:47
    Коментувати коментар

    То ж як бути "живим, живим і тільки..." при тому, який стосунок має Церква до художньої поезії? а тим більш - церковної поезії? В суді підсвічник Вбрід – художник. Світ – болиголо́ва. Збривсь художник. Була б і промова – та скінчилося розумове. І тягають: як вранці на суді підсвічник: вічне – не вічне, вічне – не вічне… Схуд художник. Мотря – з серця до Духа? Прикра приватність – розум-непотаскуха!.. Світ пикатий. Перестанеш гика́ти. Встав зовсім рано. Леза освіченість!.. Тягають – мов той рубанок: вічне – не вічне, вічне – не вічне, вічне – не вічне… Куриться: піч це: в спад жовтокле́на Вивів Бог. Всві́ченість. Раптом без мене. Всвіченість в вічність. Йди, ліпи свічі. У зимку корже́ву. 2.11.2006 Ось - редактор для поетичних творів, показник.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 10 грудня 2018, 19:14

    І справді: вступаючи у Першу світову війну, правлячі кола Російської імперії - поміж різного іншого - планували й розраховували, врешті-решт, здійснити свій успішно-переможний - потужний

  • fedirtsiv | 10 грудня 2018, 18:02

    Любов не може бути гріхом. І сердечну прихильність двох людей таврувати можуть люди, які мали невдалі стосунки або егоїсти. Бог дав людям дар любити і натхнення творити прекрасне, а вони перетворили

  • Ігор Затятий | 10 грудня 2018, 14:05

    Потрібно казати не Київської Русі, а - Київської держави /Руси

  • velovs@ukr.net | 10 грудня 2018, 10:17

    Р. S. Іншими словами, пішло вже ДРУГЕ століття, як оті - відомі ФАТІМСЬКІ (1917 р.) пророцтва Пресвятої Діви Марії і, зокрема, стосовно РОСІЇ, продовжують ЗДІЙСНЮВАТИСЯ!!! Дуже наочно, реально й

  • velovs@ukr.net | 10 грудня 2018, 10:00

    До речі, начало цьому процесу - і саме СВІТОГЛЯДНО_ПРАКТИЧНОГО - переходу тематики одностатевих сексзбочень із сфери суто ПРИВАТНОЇ у порядок денний ЗАГАЛЬНОСУСПІЛЬНИХ обговорень і дискусій, а затим