Є люди, які досягають таких висот у своїй релігії, що переходять на загальнолюдський рівень, - Йосиф Зісельс про Любомира (Гузара)
Відомий правозахисник та дисидент Йосиф Зісельс поділився своїми спогадами про Блаженнішого Любомира (Гузара) Громадському радіо. Екс-Главу УГКЦ він знав близько двадцяти років.
«Мені випала така доля і щастя, що я знав Блаженнішого Любомира (Гузара) близько 20 років, - розповідає Йосиф Зісельс. - Ми іноді зустрічалися на різних заходах і обмінювалися думками з певних тем. Але зовсім близько ми почали працювати разом нещодавно. Останні півроку працювали разом в Ініціативній групі «Першого грудня».
Це було дуже важливо для мене — разом з ним та з іншими авторитетними людьми в Україні обговорювати важливі питання, наше ставлення до проблем та викликів, які стоять перед українським суспільством. Я не є греко-католиком, я — юдей. Але це неважливо, бо є люди, які досягають таких висот у своїй релігії, що переходять на загальнолюдський рівень.
Для мене Блаженніший Любомир Гузар був саме такою людиною, яка пройшла великий духовний і моральний шлях і не зупинилась там, десь нагорі, заспокоївшись висотою духовного досягнення, — кожного дня він працював і розмовляв з людьми, ділився з ними своєю мудрістю.
Я, на жаль, не можу похвалитися, що багато спілкувався з ним неформально. Це були переважно круглі столи, конференції. Перша зустріч була приблизно 20 років тому у Львові, коли Мирослав Маринович організував на базі УКУ християнсько-єврейську зустріч. Тоді я познайомився з Блаженнішим Любомиром (Гузаром). Але були і неформальні зустрічі. Мені пощастило, бо цього року я з групою «Першого грудня» був на його Дні народження в резиденції за Києвом.
Як представник юдейської релігії я би хотів навести приклад його вселенської і загальнолюдської моралі на прикладі того, як він ставився до антисемітизму. Блаженніший Любомир (Гузар) називав антисемітизм «духовною епідемією». Він закликав вірян молитися за єврейський народ та за Ізраїль, як і за інші народи. Він казав, що антисемітизм протирічить принципам християнської та будь-якої іншої релігії, бо це ненависть до цілого народу.
Він говорив, що у ХХ столітті було три геноциди: вірменський, український і єврейський. Він казав, що знищення іншого народу — це спокуса, яка може оволодіти будь-яким народом, зробити будь-який народ його жертвою. Він казав, що ми повинні молитися, щоб не стати жертвою такої спокуси, щоб не хотіти ненавидіти когось, бо він не такий, як я — тобто молитися не тільки за жертву, а за себе, щоб не стати катом народу, який може бути жертвою».
