Глава УГКЦ закликав священиків проявляти велику терпимість до тих, хто сповідається
Не можна виявляти власного здивування з приводу якогось гріха під час сповіді, хоч би який він був тяжким. Не маємо права цікавитися тими сферами життя людини, які не конечні для сповіді. Абсолютно не припустимим є будь-яким чином ображати каяника, підвищувати на нього голос чи виявляти власну нетерпеливість до особи, яка шукає Божого милосердя.
Не можна виявляти власного здивування з приводу якогось гріха під час сповіді, хоч би який він був тяжким. Не маємо права цікавитися тими сферами життя людини, які не конечні для сповіді. Абсолютно не припустимим є будь-яким чином ображати каяника, підвищувати на нього голос чи виявляти власну нетерпеливість до особи, яка шукає Божого милосердя.
Про це йдеться у Посланні Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава до священиків на Великий четвер.
Цьогорічне Послання Глава Церкви присвятив Сповіді як першому дару воскреслого Христа, – прощати від Його імені людські гріхи.
Першоєрарх вважає, що уділення Святого Таїнства Примирення людини з Богом і ближнім є одним із найвеличніших, а водночас може бути найважчим елементом священичого служіння.
«Це велика благодать, коли вірні мають можливість зустрічі з живим Христом через особу свого душпастиря у сповідальниці. Сповідник є передусім батьком, лікарем та учителем християнського життя. Ось чому Святе Таїнство Сповіді справедливо вважають найважливішим засобом нової євангелізації, можливістю промовити Боже Слово стосовно стану душі каяника і моментом зцілення гріховних ран благодаттю Святого Духа», – мовиться у Посланні.
Предстоятель наголошує, що «таке високе завдання вимагає від нас, служителів Святого Таїнства Примирення, особистої духовної, людської та пастирської зрілості, постійної праці над собою та повсякчасної готовності до слухання Святої Сповіді».
У зв’язку з цим Блаженніший Святослав у своєму Посланні нагадує про певні аспекти і цієї праці над собою, і дає кілька порад щодо правильного й успішного уділення Таїнства Сповіді.
Глава Церкви відзначає, що важливою рисою сповідника є правильний педагогічний підхід до каяників, що перебувають на різних етапах духовної зрілості. Потрібно набути належні знання і навички пастирського порадництва, розуміння психологічного стану людини, що приступає до сповіді…
«Особливу обережність треба виявляти сповідникам у справах, які пов’язані з людською любов’ю і статевістю. Додаткові питання слід ставити дуже делікатно і не відразу. Будь-яке зайве питання може людину зранити, відкинути від сповіді й Церкви. Скільки людей відійшло від Церкви через нашу необережну поведінку, але ми не завжди почуваємося винними в цьому! …Господь має час для всіх нас – маймо і ми час уважно та смиренно вислухати того, хто сповідається! …Досвід Церкви показує, що добрим сповідником є той, хто сам добре і часто сповідається», – наголошується у тексті. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
