Голова Комітету “Папа для України” закликав католиків двох обрядів солідаризуватися з тими, хто страждає від окупантів на Донбасі

13 січня 2017, 10:35 | Релігія і суспільство | 27 |   | Код для блогу |  | 

Ян_Собіло.jpgГолова Комітету Акції “Папа для України” єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ Ян Собіло закликав всіх католиків України ‒ і східного, і латинського обрядів ‒ солідаризуватися з братами і сестрами, які залишилися на окупованій території. Про це йдеться у його заяві-зверненні "Як сім'я будемо солідарні з братами і сестрами, що страждають від війни" на підтримку католиків, які перебувають в окупації та вимушених переселенців.

У документі, зокрема, сказано: «Хочу попросити всіх католиків України ‒ і східного, і латинського обрядів ‒ солідаризуватися з братами і сестрами, які залишилися на окупованій території. Їх не варто сприймати за другий сорт ‒ ані як громадян, ані як християн. Їм важче за нас відвідувати в храмі Літургію, через комендантські години вони не можуть організовувати вечірніх та нічних молебнів. Тому наша молитовна і будь-яка інша солідарність може стати величезною підтримкою для них.

Солідарність усіх католиків має стати силою, що відновить Церкву, об’єднає її. І вже зараз я бачу, як римо-католицькі та греко-католицькі священики підтримують і допомагають один одному, спільна біда нас іще дужче зближує, цементує, і в цьому є позитивний аспект війни.

Дивлюся на цих людей, чую їхні молитви і сльози, знаю, як складно їм дістатися на Святу Літургію, але все одно вони присутні у храмі, бо саме Церква – їхня єдина сім’я і місце розради. Я сподіваюся, що Господь погляне насамперед в їхні серця і нагородить їхню надію великим святом свободи, що вони її так прагнуть».

Єпископ РКЦ також говорить у заяві-зверненні про сімей, що виїхали з окупованих територій:  «Вони нікому не потрібні, ніхто не може їм допомогти, у них немає дому, роботи, захисту, розуміння свого майбутнього. І хоча вони живуть у вільній частині України, держава не може їм нічого запропонувати. І це теж завдання – як влади, так і кожного з нас – потурбуватися про них. Адже коли ми в кінці 2016 року побачили е-декларації, стало очевидно, що грошей в Україні багато. І якби було більше солідарності, розуміння, то самі українці могли би забезпечити всіх тих, хто так сильно сьогодні потребує допомоги».

Як наголошує Ян Собіло, Папа Франциск «показав нам приклад, коли звернув увагу всього світу на війну на сході України. Але це завдання насамперед для всіх нас – подбати про добробут нашої України, а не сподіватися на саму лише гуманітарну допомогу від Папи. Кожному слід подумати: чим я можу поділитися з людьми, які опинилися в скрутному становищі».

Система Orphus
Рейтинг
0
0
27коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Fr. Valerii | 15 січня 2017, 16:52
    Коментувати коментар

    Здавалось би відійшли від теми матеріалу, але все ж таки, хочеш того чи ні, дослідження минулого повертає в сьогодення. Як видно з історії, віддалення від Католицького Риму, автокефальну Київську церкву все одно міцно прив'язує до Москви, яка завжди втручалась аби допомогти, якщо не "малоросам", то одновірцям. І надалі буде втручатись допоки "патріоти" будуть чіплятись за "православіє". Якби у 1596 році не пиха зрадливої тогочасної "православної" козацької старшини і шляхти (характеристика інших коментаторів), зокрема магната Костянтина Острозького, вже давно мали б єдину помісну Католицьку Церкву свого права в єдності з Апостольським Престолом, на 100% незалежну від МП. І не було б ані тих кривавих подій, ані теперішньої війни. Протестантизм для об'єднання українців також не підходить, тому що він по своїй суті, як і "православіє", є антикатолицьким і в сотні разів небезпечнішим, бо породжує сотні і тисячі "непомильних пап" ("православні" мають десятки), які роздирають єдине тіло Церкви на шматки, а те що роздроблене, як відомо, легше ковтається. Маємо історичне підтвердження причетності протестантизму до розділень і братовбивчих війн між українцями (на той час - русинами). Так, на противагу унійному Берестейському соборові 1596 року, "православні" провели своє антиунійне зібрання в кальвіністському молитовному будинку. Якби "православні" і кальвіністи цього не зробили, не було б війни. Також, коли Єрусалимський патріарх Феофан, який у 1620 році повертався з Москви, за сприяння гетьмана Петра Сагайдачного, висвятив "православних" єпископів на противагу Католицькій єрархії (бо "православні" не мали жодного єпископа на той час), це підштовхнуло "православних лицарів" вбивати "уніятів" і зрештою привело до підписяння Богданом Хмельницьким кабального договору з Московією. Тому, як не крути, а хоч сто разів автокефальне, чи яке там ще, "православіє" і протестантизм розділюють громадян, і як наслідок, узалежнюють Україну від економічно і військово сильнішої Росії. А щодо переведення поляками на Латинський обряд русинських шляхтичів і селян, то якби усі з Візантійського обряду перейшли на Латинський, то Україну точно вже нічого не пов'язувало б з Московією на віки вічні. Але ж в такому разі треба було коритись Католицькому Риму і Вікарію Христа. Не захотіли. Ну, тепер маєте "Третій Рим" з його "папою" і його "єдиновірну допомогу" ...

    • Леонтій | 15 січня 2017, 19:23
      Коментувати коментар

      Звичайно, нашу вітчизняну минувшину нині можна розглядати й трактувати і так, і сяк, під тим чи іншим кутом зору. Кожен, насамперед, у міру своїх переконань та уподобань, як і упереджень та антипатій. У т. ч. політичних, конфесійних та етнічних. Але особливо НЕВДЯЧНИМИ видаються тут ті наші "разглагольствования", коли ми пробуємо "реконструювати" історичні події за формулою: що могло (мало) би бути (стати), якщо не було би саме цього. Одначе минуле, як відомо, не має умовного нахилу. Й тому наразі маємо і переживаємо саме те, що є. І, вочевидь, маємо настійно й повсякчас молити й благати нашого всемогутнього, милосердного й преблагого Господа, Який також є і Богом та Вершителем історії і доль - як окремих країн і народів, так і всього світу загалом. Аби тут і зараз, а надто у подальшій історичній перспективі - й, зокрема, щодо незалежної і соборної Української держави та її різноконфесійного Божого люду - реалізовувалася і, врешті-решт, повністю здійснилася Його суверенна "Божа воля - блага, угодна і довершена" (Рим.12:2). Амінь.

    • Fr. Valerii | 15 січня 2017, 20:35
      Коментувати коментар

      Минуле МАЄ формулу "що могло (мало) би бути (стати), якщо не було би саме цього": [1] "Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, - але ви не бажали! Ось дім ваш лишиться вам порожній" (Матей 23:37-38). [2] "...Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що Я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де не розсипав. Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і Я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. Візьміть, отже, талант від нього і дайте тому, хто має їх десять ... А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню" (Матей 25:14-30). [3] "І як наблизився і побачив місто, Він над ним заплакав, кажучи: "Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди; вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені - за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин" (Лука 19:41-44).

  • Леонтій | 15 січня 2017, 09:48
    Коментувати коментар

    Так, шановний Макс Савіцкий, постать свт. Петра МОГИЛИ дуже й дуже цікава - і багато в чому - була, вважаю, ВИЗНАЧАЛЬНОЮ в той, доленосний і переломний, момент української історії. Світської і церковної. Воістину європейського рівня. Визначний мислитель і богослов, сміливий і передовий просвітитель, реформатор і новатор. Причому, той, хто - принаймні, значною мірою - випереджав свій час. На жаль, сучасники не завджи бажали його - як належало - зрозуміти й підтримати. І якраз, вочевидь, у найбільш важливому й значущому - як, передусім, для вітчизняного, так і навіть світового християнства - його проекті: відновлення єдності й цілісності тодішньої Київської Церкви і вітчизняного суспільства загалом... І от - як логічний і неминучий результат - незабаром після його смерті вибухнула страшна й вельми кривава, руйнівна і спустошлива трагедія і бійня: Хмельниччина. Та, що, зрештою, круто розвернула духовний, ментальний і культурно-цивілізаційний вектор історичного розвитку України. Від християнської Європи у бік напівдикого - квазі-"православного" московського євразійства й ординства... На цілих три з половиною століття. І навіть ще й подосі ніяк не можемо - успішно, остаточно й назавше - усього того позбутися... Великий патріот, хоча для України (начебто) і був "чужинцем" (за етнопоходженням - молдаванином). Одначе і в діяльності митрополита Петра Могили теж були і деякі, як мені видається, "проколи". Приміром, він не схвалював ідею і практику соборноправності...

  • Макс Савіцкий | 14 січня 2017, 16:48
    Коментувати коментар

    До заяви вікарного єпископа Собіли. Було б добре, щоб Ви вельми шановний пане (якщо Ви не в сані)Леонтій не відволікалися на заяви інших коментаторів, які не стосуються теми опублікованої стат'ї. Бо відношення Ватікану до трагедії на сході України (як в цілому до України) дуже специфічне. Папська столиця надзвичайно захоплена налагодженням зв'язків з Москвою, що не бачить катастрофи і дуже небезпечної тенденції(імпорт тероризму в мовнозмішані райони) в Європі. "Лицемірство і фарисейство" я назвав би також цілу заяву вікарного єпископа, який частину УКРАЇНЦІВ зробив католиками. Католицький ієрарх має місце свого постійного перебування на Запоріжській землі! Тут наші славні гетьмани і козаки перевернуться у своїх гробах; особливо закатовані єзуїтами наші герої, які віддавали своє життя за віру Православну, а деякі їхні нащадки стали українцями Віри католицької?! Сердешне вітання всім з Старим Новим роком: Щастя, Здоров'я, Благополуччя, Любові та Поваги до свого Ближнього

    • Леонтій | 14 січня 2017, 18:51
      Коментувати коментар

      Ні, я не в сані. Одначе дійсно: наразі певна частина українців є КАТОЛИКАМИ - як західного, а ще більше східного обрядів! І в цьому я не бачу якоїсь великої проблеми: КОЖНА людина має право ВІЛЬНО обирати й практикувати і навіть ЗМІНЮВАТИ своє віросповідання. А от щодо тих - "наших славних гетьманів і козаків", що - як "герої" - "віддавали своє життя за віру православну", то тут маю зауважити наступне. Оті - справді дуже складні й тяжкі проблеми й негаразди - міжконфесійні й інші, які, починаючи від 2-ї половини ХVI cт. і далі, виникли на українсько-білоруських землях у зв'язку із Люблінською та Берестейською уніями, були - досить вправно, цинічно й підступно - використані правителями Московії. Під зручним приводом "захисту православ'я" вони почали втручатися та (провокативно) ще більше збурювати й загострювати цю ситуацію (кофлікт "Русь нищить Русь") на цих теренах. Одначе з дійсною метою - подальшого їх загарбання і анексії... І, власне, так воно в подальшому і сталося. Й зокрема: внаслідок саме таких масштабних - жорстоко-кривавих і спустошливо-руйнівних збройних протистоянь, як Хмельниччина і Коліївщина, врешті-решт, (до кінця ХVIII cт.) більша частина України і практично вся Білорусь опинилися під займанщиною ще більш хижої і варварської, одначе "одновірної" - (квазі)"православної" Російської імперії...

  • Fr. Valerii | 13 січня 2017, 20:50
    Коментувати коментар

    Георгій Тука висловив його позицію щодо війни на Донбасі: "Главная очередная наша ошибка в том, что мы возвращаемся к штампу, что там все сепаратисты. Это далеко не так. Большинство людей на тех территориях – заложники" http://obozrevatel.com/politics/05842-tuka-o-buduschem-glavarej-ldnr-budut-katatsya-v-lifte-kak-i-motorola.htm "– Премьер Израиля на днях распорядился обязать министров участвовать в похоронах солдат, погибших в бою и в результате терактов. Как считаете, стоит ли ввести такое же правило в Украине? – Это интересная инициатива. Возможно, было бы полезно. На всякий случай я в обязательном порядке ввел бы посещение членами правительства передовой. Не с героическим видом проехаться комфортным поездом в Краматорск и рассказывать о своем смелом поступке. А непосредственно на передовую. – Намекаете, что нашим чиновникам стоит участвовать в войне на Донбассе? – Нет, зачем? Хотя бы одну ночь там провести. Приезжать, например, раз в месяц на передовую. – А что это изменит? – Представление о важности общечеловеческих ценностей, независимости Украины, жизни тех, ради кого мы можем спокойно передвигаться, пользоваться электроэнергией, телефоном. – Поддерживаете ли вы мнение, что Донбасс следует оградить от Украины стеной? – Абсолютно нет. Во-первых, ни одной стране мира такой стены не удалось построить. Это полный идиотизм. Во-вторых, отделить Донбасс стеной - означает потерять его навсегда, причем, не достигнув безопасности для Украины. А как только Российская Федерация достигнет цели и получит передышку на востоке Украины, она направит свои усилия на другие наши регионы – Харьковскую, Николаевскую область и т.д."

    • Леонтій | 14 січня 2017, 09:15
      Коментувати коментар

      Шановний Fr. Valerii! Ви так часто будируєте і заторкуєте цю тему - відвідин/невідвідин зони боєвих дій на Сході (по обидві боки лінії розмежування) й, при цьому, звинувачуєте конкретних осіб - що я тут змушений задати Вам отаке КОНКРЕТНЕ запитання: а самі-то Ви там часто буваєте?! Коли останнього разу були і де саме?! А якщо зовсім ні, то, будь ласка, подайте тут ПЕРСОНАЛЬНИЙ приклад!

    • Olena | 14 січня 2017, 12:11
      Коментувати коментар

      Дякую! Дуже доречно

  • Fr. Valerii | 13 січня 2017, 12:55
    Коментувати коментар

    Одразу акцентую, що не відношусь до табору "фанів" сучасного Ватикану, і що не маю на увазі якусь конкретну персону. Одже, уявімо, що ви знаходитесь не на "підконтрольній території", а на "окупованій" ... ви нічого не знаєте про справжній зміст домовленостей між Ватиканом і РПЦ щодо вашої долі ... і що ... Киевом, Львовом, Вінницею, Івано-Франківськом і т.д. правлять захарченки, плотницькі і т.п. ... Уявімо, якщо б у 2014 р. Івано-Франківськ і Львів помінялись географічно місцями з Луганськом і Донецьком, і у Івано-Франківську і Львові діялось би те саме, що в Луганську і Донецьку ... градом, який незрозуміло з якої сторони падає і трощить і палить доми, ринки, заводи майже в центрі вашого міста ... у вас вщент розбомблені чудові сучасні аеропорти ... і ви не можете їхати навіть поїздом ... "патріоти" з "підконтрольної території" кричать що вас треба заморити голодом ... І якщо б Нунцій приїхав до відрізаних від України "лінією розмежування" Івано-Франківська і Львова, а на цій "лінії розмежування" чомусь несуть службу ПРИКОРДОННИКИ з "підконтрольних" Донецька і Луганська, які тримають вас в черзі від чьотирьох до десяти годин і в спеку і в мороз ... і ви під прицілом снайперів з обох сторін ... Якщо б вам не платили зароблену вами пенсію, тому що ви не виявили "патріотизму" і залишились жити на "окупованій" території ... або ви переїхали на "підконтрольну" територію, а вас за це трактують не громадянином України, а "внутрішньо переміщеною особою" і потенційним "терористом" ... Що б тоді ви писали ... і чи писали б взагалі ... якщо б втратили все ... рідний дім, роботу, зарплатню і нікого б не цікавили ваші наукові ступені, чи яким ви були висококваліфікованим лікарем, інженером, шахтарем ... І якщо б вас постійно називали сепаратистами і терористами і щоденно перекладали на вас провину за неймовірно високі ціни, за безробіття, за свавілля "слуг народу" на "підконтрольних територіях"... Що б ви тоді писали ... і чи взагалі мали б можливість щось написати ... Тому, перед тим, як видати "нагора" безапеляційний коментар, маєте поставити собі хоча б одне запитання: чи був би мій коментар таким, яким він зараз є ...

    • Леонтій | 13 січня 2017, 13:44
      Коментувати коментар

      Мій комент стосується - лише й виключно - відомих ЗАГАЛЬНИХ аспектів відношення ватиканського керівництва щодо Москви та її КОНКРЕТНОЇ нинішньої політики супроти незалежної України. А особливо, беручи до уваги давній і якийсь незрозуміло-"дивний" пієтет і симпатії, котрі живляться в Римській курії щодо МП та російської "еліти" загалом. Причому, абсолютно попри все те, який саме "бал" вони там правлять! І НІЧОГО більшого. А от відносно конкретної нинішньої ситуації - і безпосередньо в регіоні збройного конфлікту на Сході, і - в цілому - в Україні, а надто страждань та переживань багатьох-багатьох людей й, передусім, потерпілих від цієї жахливой біди, то це - дещо окрема тема. Одначе не для (перепрошую) дешево-пропагандивних і популістсько-демагогічних спекуляцій та маніпуляцій. Але для дуже конкретного й предметного, зваженого, аргументованого і компетентного аналізу і обговорення. Ось і все.

  • Леонтій | 13 січня 2017, 11:12
    Коментувати коментар

    "Як наголошує Ян Собіло, Папа Франциск "показав нам приклад, коли звернув увагу всього світу на війну на сході України."" Насправді ж глава Ватикану належно "звернув увагу" на цю війну лише через ДВА РОКИ (!) після того, як авторитарно-агресивний кремлівський режим її інспірував і розв'язав! І коли - в дійсності - "увесь світ" був давно і досить добре поінформований про її пребіг і наслідки! А що ж у Ватикані робили всі ці ДВА РОКИ, коли удавали (ламали "комедію"), що, мовляв, майже нічого толком не знають і не розуміють, що направду діється там, на Сході України?! А увесь цей термін часу в Римській курії - причому, цілком ТАЄМНО - готували "історично-епохальну" зустріч єпископа Риму з предстоятелем РПЦ. Й тому дуже не хотіли дратувати й злити Москву, щоби вона, ця зустріч, - не дай, Боже, - не зірвалася. І лише ТОДІ, коли це побачення двох церковних лідерів в Гаванському аеропорту, зрештою, відбулося, у Ватикані (аж раптом!) "прозріли". Й, у кінці-кінців, "побачили" та "усвідомили" увесь жах, дійсні масштаби, горе і трагедію цієї неоголошеної війни... І почали реагувати: й, зокрема, оголосивши збірку коштів для постаждалих... Одначе, разом з тим, така, м'яко кажучи, "дивна" поведінка ватиканської верхівки має одну - і дуже чітку - назву і оцінку. А саме: тривіальне ЛИЦЕМІРСТВО і ФАРИСЕЙСТВО.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • enzian | 18 вересня 2019, 16:43

    Ніякий з тебе пророк, Мішка.

  • Paraeklezyarh | 18 вересня 2019, 16:37

    Котрою за чергою в признання автокефалії ПЦУ буде православна церква Александрії одному Богу відомо . Але факт співслужіння та євхаристії є.

  • Михаил | 18 вересня 2019, 14:50

    Александрийская церковь будет самой последней, кто признает "пцу", если такое признание когда-нибудь произойдёт. Скорее "пцу" признает Московский патриархат, чем Александрийский!

  • enzian | 18 вересня 2019, 11:37

    Найгірше, що вони поширюють не стільки християнські цінності, скільки лояльне ставлення до ворога.

  • Zenia | 17 вересня 2019, 23:30

    В том и беда, что исповедоваться на родном языке и своему соотечественнику украинцам не позволяют русские оккупанты. Ты что, оккупант, читать не умеешь? :))

Популярні статті місяця