Сепаратизм на Донбасі виник і через те, що Церква не формувала цінності — донецький історик Ігор Тодоров
Виступаючи на відкритті VII Екуменічного соціального тижня у Львові, Ігор Тодоров, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету, зауважив: «Церква ніколи не мала ціннісного впливу на Донеччині. Якщо і чути було когось із лідерів думок, то вони були не з церковного середовища».
Виступаючи 29 вересня на відкритті VII Екуменічного соціального тижня у Львові, Ігор Тодоров, доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного університету, зауважив: «Церква ніколи не мала ціннісного впливу на Донеччині. Якщо і чути було когось із лідерів думок, то вони були не з церковного середовища». Повідомляє для РІСУ кореспондент Софія Кочмар.
На Донбасі найбільше поширена Українська Православна Церква (Московського Патріархату), а також багато протестантських конфесій, в незначних кількостях присутні греко- і римо-католики та православні Київського Патріархату. «Є багато прикладів переходу з Московського Патріархату в протестантські спільноти, що свідчить про те, що «матірна віра» не була настільки вкоріненою, щоби в ній залишатися», — пояснює Ігор Тодоров.
«Донеччина є дуже складним регіоном для праці Церкви. Населення сформоване двома хвилями індустріалізації – в ХІХ столітті вихідцями з російських губерній і радянською, коли на шахтах дозволяли працювати усім, навіть без документів. Саме звідси такий відсоток криміналітету», — зауважує науковець.
«Московський Патріархат спирався на зовнішні атрибути: посвятити паску прийнято, але регулярна сповідь, Причастя – ні. Самі священики не дуже за це переживали, бо головне гроші, які вірні регулярно сплачували за відспівування, хрестини, весілля. Церква не мала жодного наміру стати моральним авторитетом на Донбасі», — вважає Ігор Тодоров.
«В конфлікті на Донбасі навіть сформувалася Російська Православна Армія (РПА), абсолютно не контрольована і дуже жорстока», — додає він. Також ця терористична РПА загрожує свободі в регіоні, виживаючи інакомислячих.
«Моя сім’я є прикладом порушення прав людини на Донбасі, зокрема майнових, — зауважує історик. — Те, що зараз відбувається в моєму рідному місті, сталося з двох причин – зрада правоохоронних органів і байдужість простих громадян. Тоді, коли люди з характерною зовнішністю і минулим захоплювали адміністрації, інші спокійно пили каву на сусідній вулиці».
Професор разом з дружиною переїхали працювати в Ужгородський університет, поки Міністерство освіти і науки України не відновить роботу Донецького університету, хоча би в «евакуації».
