Севастополь забудовують російськими храмами

21.07.2019, 11:40
Севастополь забудовують російськими храмами - фото 1
У Севастополі обговорюють проєкт будівництва храму Святої блаженної Матрони Московської поблизу від бухти Круглої. Його планують звести на пустирі за адміністрацією Гагарінського району, навпроти парку Перемоги й неподалік від пляжів.

У Севастополі обговорюють проєкт будівництва храму Святої блаженної Матрони Московської поблизу від бухти Круглої. Його планують звести на пустирі за адміністрацією Гагарінського району, навпроти парку Перемоги й неподалік від пляжів.

Як повідомляє видання Крим.Реалії, проєкти, оприлюднені на місці майбутнього будівництва та на сайті російського уряду міста, відрізняються. Якщо на паспорті об'єкта зображений тільки храм, то на сайті уряду ‒ храм і причтовий будинок, тобто готель для прихожан.

Протоєрей Сергій Халюта апевнив, що готель разом із храмом будувати не будуть:

«Поблизу бухти Омега не планується спорудження готелю, буде збудований храм. Закладка фундаменту робиться тільки під храм... Про готель не йдеться. Це був один із планів, який був відкинутий. У Севастополі взагалі немає жодного паломницького готелю при храмах благочиння, хоча ці готелі вкрай потрібні».

Журналіст з Севастополя Давид Аксельрод пояснює, чому будівництво нового храму викликало невдоволення частини городян.

«Зараз територія обнесена парканом, там стоїть дерев'яний хрест і паспорт об'єкта, як належить за законом. По суті, готується майданчик. Там із одного боку територія районної ради, довкола неї ділянка зелених насаджень, а з іншого ‒ порожня, незабудована територія, де й планується зведення храму. Історія стала актуальною саме на тлі подій у Єкатеринбурзі, коли люди протестували проти зведення храму в сквері. Раптом учасники міського форуму виявили, що серед скверу й у Севастополі теж будуватиметься храм. Я б не сказав, що була агресія, але невдоволення частини містян було видно. Люди виступають не проти храму, не проти культових споруд ‒ вони говорять, що в Севастополі серйозний дефіцит громадських просторів, зелених насаджень. У місті точкова хаотична забудова, це одна з найбільших проблем», - сказав він.

Давид Аксельрод відзначає, що після 2014 року російський уряд Севастополя дав дозвіл на будівництво в місті десятків культових споруд:

«Під час будівництва дерев'яного храму в районі Столетівського проспекту теж були невеликі протести. Ніби знайшли консенсус у тому, щоб церква облаштувала сквер, що дерева не будуть вирубувати, і храм усе-таки збудували. Найяскравіший приклад ‒ будівництво храму в Ушаковій балці, який подарував Севастополю мер Москви Сергій Собянін. Територію балки вдалося відстояти, жителі намагалися переконати церкву перенесли храм на 30 метрів далі. Ця історія тривала досить довго, якось хвилями накочувала: через протести відкладали будівництво, потім знову починали. Паломники приходили на це місце читати молитви, люди виходили, обурювалися ‒ знову відкладали. Потихеньку там щось будується. Так чи інакше території для храмів виділяються: колись це відбувається зі схвалення громадян, колись викликає протести».

У посланні Федеральним зборам 2014 року президент Росії Володимир Путін відзначав особливу роль Херсонеса в історії Росії.

Пізніше, у серпні 2017 року, він закликав розвивати в Криму так званий культурологічний туризм і створити «російську Мекку» в Херсонесі.

Український історик Василь Павлов переконаний, що створення «російської Мекки» в Криму не витримує критики.

«Ні історичної, ні ідеологічної. Тут питання про маркування території. Тобто Росія в особі Путіна так маркує територію, хоча в Україні це давно викликає сміх: скріпи, сакральність. Створення такого релігійного центру в Севастополі, який асоціюється з військово-морською базою, з «містом російської слави», викликає певне неприйняття з нашого боку, тому що в українській історичній науці питання хрещення Русі та зв'язку з цією подією території Севастополя та Херсонеса давно обговорюється, історики дійшли висновку, що остаточне хрещення Русі там не відбулося. Будувати на цьому якусь ідеологічну концепцію як мінімум дивно. У цього міста, у міст на цій території дуже багато сторінок, але вони старанно затираються, а виділяється окремий пункт, на якому базується ідеологія сучасної російської держави», - наголосив історик.