В столиці дискутували про біблійні джерела антисемітизму

11.10.2017, 12:15
В столиці дискутували про біблійні джерела антисемітизму - фото 1
В Київському центрі УКУ відбулась публічна дискусія на тему «Антисемітизм: погляд на проблему у світлі Нового Завіту». Про це повідомляє кореспондент РІСУ Дмитро Горєвой.

В Київському центрі УКУ відбулась публічна дискусія на тему «Антисемітизм: погляд на проблему у світлі Нового Завіту». Про це повідомляє кореспондент РІСУ Дмитро Горєвой.

о.-Щурко.jpg

«Столичне відділення католицького університету з початку задумувалось, як майданчик для дискусій на складні теми» – відкрила захід Оксана Кулаковська, директорка київської філії УКУ. Одна з таких складних та дуже чутливих тем – антисемітизм.

Основним доповідачем на цей раз був біблеїст о. Юрій Щурко. Він каже, що в Україні присутні не скільки антисемітські настрої, скільки певні історичні стереотипи. Наприклад на Галичині євреїв називають «жидами». Це слово походить від латинського judaeus, однак з плином часу воно вкоротилось та почало вимовлятись на сучасний лад. Первинно воно не мало негативної конотації, хоча нині представники єврейської громади, до речі вельми обґрунтовано, ображаються на подібні звертання.

Доповідач детально зупинився на феномені антисемітизму. За його словами, вороже ставлення християн до юдеїв це свідчення нерозуміння суті Християнства, не розуміння добровільної Жертви Христової та Його розп’яття. Варто також зважати на те, що ¾ християнського Святого Письма складає єврейський Танах. На жаль, дев’ятнадцять століть непорозуміння між Церквою і Синагогою спричинили Голокост у столітті двадцятому. Більше того, жахливо, що ті хто чинив цей злочин свідомо та щиро вважали себе християнами.

Існують неоднозначні погляди, що антисемітські заклики містяться в священній книзі християн – Біблії, а точніше в Новому Завіті. І дійсно, о. Юрій навів ряд новозавітних тверджень щодо негативного ставлення до євреїв. Так, наприклад, апостол Матей дуже часто використовує вислів «горе вам!» по відношенню до юдеїв. Або ж притча про злих виноградарів, в якій споглядається образ Ізраїлю, що не прийняв Месію. Кульмінація юдейофобської риторики припадає на фразу до Пілата «Кров Його на нас і дітях наших». Подібні погляди були й в апостола Йоана. В тексті його Євангелія є пасаж «пішов до своїх та свої Його не прийняли» і багато інших епізодів про неприйняття та зраду євреями Христа.

Проте священик застерігає від огульного звинувачення новозавітних авторів в антисемітизмі та пропонує розглядати наведені цитати у контексті. По-перше, річ йде про богословський суперечки, а тому полеміку з євреями слід розуміти як конкуренцію двох релігійних систем. В історичній ретроспективі ж слід не забувати, що християни тоді були незначною меншиною та зазнавали утисків від юдеїв. А відтак юдеюфобські вислови слід сприймати крізь призму відношень між мінорітаріями та домінантною групою.

Важливо, що ніде в тексті Нового Завіту немає етнічного чи расового антисемітизму. Ба більше, християнська церква пропонує певний варіант примирення національних розділень відомим посланням апостола Павла «у Христі не має ні елліна, ні юдея…». Що може слугувати дієвим рецептом подолання антисемітських поглядів серед християн.