В УПЦ обурені інформацією про можливість інших Церков України претендувати на Почаївську лавру
«УГКЦ має на Почаївську Лавру не більше прав, ніж УПЦ на собор Святого Юра у Львові», – вважає протоєрей Миколай Данилевич. Так заступник Голови ВЗЦЗ УПЦ «Православію в Україні» прокоментував висловлювання греко-католицьких монахів-василіан щодо можливості УГКЦ також претендувати на Свято-Успенську Почаївську Лавру.
«Почаївська Лавра була заснована близько 1240 року як православний монастир, яким вона є й досі. За більше ніж 770 років свого існування лише 110 років (1721 – 1831 рр.) Лавра перебувала в руках греко-католиків. Однак, це аж ніяк не є підставою для греко-католиків вважати цю святиню своєю. Так, був такий історичний період. Але і сьогоднішній греко-католицький собор Святого Юра у Львові з 1946 по 1990 року також належав Православній Церкві Храм Святого Юра належав православним щонайменше до 1584 року, тобто з часу заснування протягом років 300, після чого він переходив з рук в руки, аж поки не став уніатським з підписанням Берестейської унії у 1596 році. Після чого у XVIII столітті був перебудований у сучасному вигляді», – наголошує протоєрей.
Щодо просвітницької діяльності Почаївської Лаври в XIX столітті, то за словами отця Миколая, «вона була не менш плідною, аніж в уніатський період. Лаврська типографія друкувала як духовно-просвітницьку, так і богослужбову літературу. Ще до цих пір на багатьох православних парафіях Західної України служать по богослужбових книгах, виданих дореволюційною друкарнею Почаївської Лаври. І Свято-Троїцький собор Лаври був збудований також православними у 1906-1912 роках за часів митрополита Антонія (Храповицького)».
«Почаївська Лавра з історичної та юридичної точки належить своєму законному власнику – Українській Православній Церкві», – наголошує протоієрей УПЦ.
Щодо подій 1991 року й можливості переходу Почаївської Лаври до лона УГКЦ, як про це говорять ченці-василіани, заступник Голови ВЗЦЗ УПЦ розповів наступне: «Я навчався в Почаївській духовній семінарії, куди поступив у 1994 році. Я застав багатьох монахів, які жили й служили в Лаврі ще в радянський період і завдяки яким Лавра стала єдиною такого масштабу святинею, що не закривалася протягом всього того безбожного періоду. І хіба такі відважні ченці, які не побоялись радянської імперії й вистояли, яких кадебісти, в буквальному значенні цього слова, викидали з келій, і які вперто не залишали Лаври, могли побоятись якогось ГКЧП, щоб залишити Лавру греко-католикам, як вони самі про це говорять? Вибачте, але це неправда! І всі ці вищезгадані заяви є безпідставними й аргументи дуже слабкими. Почаївська Лавра з історичної та юридичної точки зору належить своєму законному власнику – Українській Православній Церкві», – резюмував представник Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ.
За словами о. Миколая, останнім часом зросла кількість претензій з боку УГКЦ на православні храми й святині. Окрім ситуації з Почаївською Лаврою, отець Миколай загадав і про Десятинний храм, про «користування» яким, за умови допуску до участі у відбудові, просив у своєму листі до голови КМДА Попова О.П. Глава УГКЦ Патриарх Святослав Шевчук. «Такі заяви з боку греко-католиків викликають у нас, щонайменше, здивування. Конфесія, яка більше ніж на півтисячі років молодша за православний Десятинний храм претендує на «користування» ним? Це звучить, м’яко кажучи, дивно. Всяке порівняння є недосконалим, але це звучить приблизно так само, якби Українська Православна Церква заявила про свої претензії на «користування» собором святого Петра в Римі», – сказав протоєрей Миколай Данилевич.
Спроба на законодавчому рівні закріпити Почаївську Лавру за УПЦ (МП), зокрема, Законопроект №9690 «Про повернення об’єктів культурної спадщини релігійним організаціям», як раніше повідомляла РІСУ, викликав чимало дискусій у суспільстві. Проти передачі у власність українських святинь висловилися Патріарх УПЦ КП Філарет, митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП Михаїл (Зінкевич). До обережного, зваженого підходу у питанні реституції закликав Глава УГКЦ Святослав (Шевчук). Свою позицію щодо законопроекту Василя Горбаля висловили депутати Львівської та Тернопільської міськрад. На Тернопіллі, де розташована Почаївська лавра, відбулося засідання духовної ради, на якій представники традиційних християнських Церков заявили свою незгоду щодо передачі одній Церкві Почаївської лаври.
Невдоволення законопроект викликав і в учасників руху «Українські святині – українському народу» У Тернополі, Києві, Луцьку, Рівному, Львові, Черкасах, Сумах й інших містах України вони провели громадські слухання та обговорення цього контраверсійного документу.
Довідка РІСУ: Храм св. Юрія Змієборця у Львові збудований у сер. ХVIII ст. на підмурках давнього монастиря. За легендами, перші келії тут у другій половині ХІІІ ст. заснував князь Василько Романович, брат засновника Львова князя Данила Галицького. У ХІV ст. перший храм згорів і на його місці було збудовано новий монастирський комплекс, який проіснував до ХVIII ст. З 1539 р. храм став осідком єпископа Львівського. Львівська єпархія, яка не прийняла унію з Римом у 1596 р., 1700 р. долучилася до унійної Київської митрополії. Митрополит Афанасій Шептицький, ще будучи єпископом Львівським, ініціював перебудову храму. У 1764 році будівництво собору було завершено. З 1808 року, коли було відновлено Галицьку митрополію, він став осідком митрополитів УГКЦ і ним був до 1946 р. У 1945-1946 рр. сталінський режим за допомогою РПЦ провів процес офіційної ліквідації УГКЦ; собор св. Юра був переданий під кафедральний храм Львівсько-Тернопільського єпископа РПЦ і перебував у використанні РПЦ до серпня 1990 р., коли рішенням влади був повернений УГКЦ.
