УПЦ МП через Польську Православну Церкву намагається відновити своє капеланство в Українській армії

До редакції Сerkvarium потрапили ексклюзивні документи щодо проведення спільних релігійних заходів між Православним ординаріатом Війська польського та РПЦвУ (УПЦ МП) із залученням Міністерства оборони України.

На адресу Міністерства оборони України надійшов лист від Бюро Аташе з питань оборони при посольстві республіки Польща в Україні з проханням передати “адресату” запрошення на паломництво до Польщі військовослужбовців ЗСУ та військових капеланів у кількості 8 осіб. Паломництво організоване православним ординарієм Війська Польського, архиєпископом Вроцлавським і Щецинським Георгієм.

Згідно з додатком до цього листа, “адресатом” є голова Синодального відділу зі взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України РПЦвУ митрополит Білоцерківський та Богуславський Августин Маркевич.

У відповідь Департамент військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України направив своїм структурним підрозділам інформаційного листа з метою сприяння та організації паломництва.

Автором листа виступив голова цього Департаменту генерал-майор М.Садовський.

До 25 липня мають бути складені списки охочих взяти участь у паломництві.

Як наголошує Сerkvarium, фактично це листування між державними структурами двох країн, які залучені як посередники проведення недержавного релігійного заходу за участю Московського Патріархату.

У зв’язку з цим виникає кілька запитань.

1. Чому задля проведення виключно церковної акції Ординаріату Війська Польського Польське посольство залучає Міністерство оборони України? Адже знайти 8 військовослужбовців та капеланів, які б погодились долучитись до паломництва у свій вільний час (наприклад, під час відпусток) митрополиту Августину без допомоги Міноборони не було б проблемою.
2. Чи не означає позитивна відповідь посадових осіб Міноборони початком публічного відновлення активності РПЦвУ в Збройних силах України?
3. Чи було таке звернення до відповідного Синодального управління військового духовенства ПЦУ? Якщо Ординаріат у цьому випадку виступає представником Польської держави, то військові капелани ПЦУ теж є частиною військової структури ЗСУ. Чи не є така вибраність дискримінацією або підкресленим нехтуванням інших православних юрисдикцій?
4. Нарешті, на якій підставі представники церковної юрисдикції, керівний центр якої розташований у країні-агресорі, законодавчо вважаються військовими капеланами, яких Міністерство оборони може залучати до певних міждержавних акцій?

Нагадаємо, що після анексії Криму та вторгнення Росії на Донбас з’явились законодавчі обмеження для діяльності представників РПЦвУ в духовній опіці українських військових. Це пов’язано з численними фактами підтримки духовенства цієї Церкви російської агресії проти України.

Так, пунктом 19 Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Національній гвардії України, затвердженого наказом МВС від 24.03.2016 р. № 205, встановлює, що командування військової частини не допускає (обмежує діяльність) священників тих релігійних організацій, центри яких розташовані на території країни-агресора.

У той же час аналогічного документу щодо Збройних сил України не було.

Таку норму передбачено у проекті Закону про військове капеланство (№ 10244-1 від 23.04.2019 р.), але минуле скликання Верховної Ради встигло прийняти його лише в першому читанні. Отже, законодавча перспектива цього законопроекту поки невідома.

Російську Федерацію визнано державою-агресором відповідно до Закону № 1207-VII від 1207-VII р. У грудні 2018 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 2662-VIII щодо перейменування релігійних організацій, центри яких розташовані у країні-агресорі.

У перехідних положеннях цього закону (пункт 5) міститься заборона представникам таких релігійних організацій бути капеланами у Збройних силах та інших військових формуваннях України. Перелік таких релігійних організацій відповідно до вищезазначеного закону було встановлено експертизою Мінкульту України та оприлюднено відповідно до наказу від 25.01.2019 р. № 37.

Всі релігійні організації, що юрисдикційно належать до Московського Патріархату, було занесено до цього переліку.

Однак Московський Патріархат в Україні подав позов проти Міністерства культури України за публікацію наказу. Для забезпечення позову Окружний адміністративний суд м. Києва призупинив дію нормативного документу на час вирішення справи у суді. За інформацією юридичного відділу РПЦвУ, призупинення дії продовжено відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №640/4748/19.

Таким чином, фактично тимчасово припинили дію і сам наказ про встановлення переліку релігійних організацій, центри яких розташовані у країні-агресорі, і відповідно пункт 5 перехідних положень Закону № 2662-VIII.

Ймовірно, що саме цією ситуацією і скористалися в РПЦвУ для того, щоб узгоджено з Польською Церквою запросити українських військових у паломництво. Залишилось оголосити, що Росія більше не країна-агресор, - додає Сerkvarium.