Двадцять священиків об'єдналися в окрему капеланську службу Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”
Днями у Дніпропетровську представили капеланську службу, яка діє у добровольчих загонах «Правого сектору». Вона була створена півроку тому із декількох священиків і зараз суттєво розширилася — до 20 священнослужителів, — повідомляє власкор РІСУ Софія Богуцька.
До капеланської служби ДУК “ПС” залучені священики з шести областей України. Керує службою греко-католицький священик Микола Мединський (“Залізняк”). За його словами, капеланська служба ДУК “ПС” створена для надання духовної підтримки членам організації і для забезпечення високого морального духу та дисципліни особового складу корпусу, виховання його в традиціях християнства та українського націоналізму. Метою, крім поширення Божого слова та християнських ідеалів, є низка завдань: здійснення богослужінь, роз'яснення бійцям поняття святості воїна, святості боротьби. Тому що “захист своєї землі — це є свята справа, це є Богом благословенна справа”. Отець Микола каже, що до військових лав приходять різні хлопці — одні виховувалися на засадах традиційного християнства, дехто виховувався в атеїстичних сім'ях, дехто де-факто належить до християнської родини, але не практикував духовне життя. Тому їм на допомогу приходять отці-капелани.
Капелан 5 окремого батальйону ДУК “ПС” отець Петро Буряк зазначає, що їхнє товариство є багатоконфесійним. В ньому є православні різних патріархатів, католики двох обрядів, представники протестантських течій. Хтось перебуває постійно з бійцями на передовій, хтось приїздить з коротшими візитами. Священик згадує, що торік протягом одного тижня йому довелося поховати 4-х хлопців з різних куточків Дніпропетровщини. Загалом, на сьогодні, загинуло близько 80-ти бійців ДУКу. І це теж додає священнослужителям стресу. Втім, приємні моменти, каже капелан Петро Буряк, все ж беруть гору: “Це тоді, коли боєць, який давно не сповідався, прийшов і покаявся. І коли в неділю на Службу прийшло не 20-ть, як тиждень тому, а 35-ть християн. Приємно, коли приходять воїни, які хочуть повінчатися. Я тричі уділяв таїнство шлюбу в розташуванні 5-го окремого ДУКу. Це додає щастя і мені, і тим, хто хоче бути спасенним”.
Організовувати служіння у зоні АТО доводиться у різний спосіб. Отець Микола Мединський згадує один зі своїх приїздів до відомого селища Піски, недалеко донецького аеропорту: “Коли ми приїхали у Піски і думали, де відслужити Службу Божу, побачили незакінчену церкву. Всередині ще нічого не було, куполи вимурувані, бляхою не накриті, але, проте, були дзвони. Ми з бійцями сформували необхідний інтер'єр: поставили стіл на місце престолу, знайшли шматок фанери, наклеїли туди образочки, поставили вази, прикрасивши хвоєю, вдарили в дзвони і відслужили Службу Божу. Дуже багато бійців було. Але наступного дня, коли вже ми на вечірній вдарили в дзвони, через хвилин 15-ть після того нас накрили мінометним обстрілом. Снаряди падали 50-100 метрів довкола церкви, але в церкву не влучили. Після обстрілу я себе хвилин 15 ледве чув. Вечірню ми не зупинили. Знаєте, було цікаво дивитися на бійців. Вони молилися і не здригнувся в них жоден м'яз. Вони стояли, начебто так має бути”.
Капеланам дуже часто приходиться працювати психологами, кажуть у службі. Коли бійці бачать смерть, самі у крові — це все втомлює не тільки фізично, а й духовно і морально. До послуг фахівця психолога дуже часто бійці не хочуть вдаватися. Зате із капеланом відкривають душу і знаходять допомогу.
Капеланська служба ДУК “ПС” знаходиться в 4-х діючих батальйонах та працює із рештою запасних. Священики кажуть, що капелан має бути “спереду війська, бо тоді матиме моральне право давати науку”. І додають: “Відчуття таке, що війна — надовго. Але ми маємо ненавидіти беззаконня і мусимо зупинити ворога”.
