«Інакше як «геєна вогненна» й не назвеш» – єпископ УЦХВЄ про побачене на Житомирщині

Близько тижня у північній частині Житомирської області тривали лісові пожежі, в результаті яких знищено десятки гектарів лісів і полів, а також майже сотню житлових будинків. Фактично повністю згоріли села Магдин та Личмани, а також Рудня, Дівошина і Семена Овруцького району. Люди лишилися практично без нічого, повідомляє сайт УЦХВЄ.

Наразі пожежу ліквідовано, місцеві жителі розгрібають згарище, намагаючись бодай щось вціліле відшукати із своїх речей. Серед погорільців чимало стареньких людей, які навіть не уявляють, яким чином відбудовувати все з нуля.

21 квітня, на третій день Пасхи, християни віри євангельської побували з візитом у Магдині й Личманах – селах, які постраждали найбільше. Єпископ Володимир Бричка ділиться враженнями із побаченого:

«Інакше як «геєна вогненна» й не назвеш. Села вщент спалені вогнем. Але найперше, ще до прибуття на місце події, я в котрий раз був дуже здивований тим, що наші односельці, почувши про погорілі села, і про клич допомоги, миттєво і так щедро відгукнулися на потребу. Я лише написав у групу Viber нашої церкви та групу оголошень нашого села, як за одну годину люди всіма можливими способами – кіньми, мотоблоками, машинами – везли тюки сіна (цього найбільше просили погорілі).

За одну годину ми загрузили велику фуру тюків сіна, бус, зо дві тони різних господарських речей, інструменти, сокири, лопати, посуд, газові балони і плити та інші речі. Багато односельчан приносили пожертви на заправку транспорту і ми, з групою братів нашої Церкви, відвезли туди».

Розповідаючи про фактичний стан будівель та варіанти їх відновлення, Володимир Дмитрович переконаний, що доцільніше поселити людей ближче до сіл, в яких є школа й інфраструктура, тим паче, що таких напівпорожніх сіл вистачає.

«Згорілі села є досить віддаленими. Це не такі села, які ми звикли бачити. Вони більше нагадують два хутори, в яких разом проживає до п’ятдесяти людей. До того ж, вони досить віддалені і розташовуються в лісі. А там, ближче до місць, де є і школа і інфраструктура сіл напівпорожніх дуже багато. І ті кілька десятків сімей можна було б поселити там – це простіший варіант і дешевший. Але якщо справді вони захочуть там щось відновлювати, то будуть потрібні будівельні матеріали і працьовиті руки. А найперше, їм потрібне просвітлення розуму, і здатність тверезо оцінити реальну ситуацію», – розповідає Володимир Бричка.

Наразі нагальної потреби в продуктах там немає, адже волонтери і небайдужі люди звідусіль навезли достатньо речей першої потреби, особливо продуктів та одягу.