На міжнародній конференції у Львові представили діяльність священника канадійського походження, який служив у Василіанському Чині УГКЦ

30 листопада 2019, 16:52 | УГКЦ | 0 |   | Код для блогу |  | 

29-30 листопада в ЛНУ ім. І. Франка відбулася Міжнародна наукова конференція, присвячена о. Йосафату Жану (світське ім’я - Франсуа Жозеф Вікторіен). Організаторами конференції стали історичний факультет ЛНУ ім. І. Франка, Музей отців василіан в Мондері та Василіанський інститут філософсько-богословських студій ім. митрополита Йосифа Велямина Рутського в смт. Брюховичі біля Львова.

top-3026969997.jpg

Протягом двох днів священство, монашество УГКЦ, академічна спільнота Львова й усі зацікавлені довідалися про унікальність постаті цього ієромонаха Василіанського Чину. 29 листопада доповіді виголосили історик о. Єронім Грім (ЧСВВ) з названого вище інституту, який значну увагу присвятив життю і діяльності  о. Йосафата Жану (1885-1972 рр.). Уродженець провінції Квебек, після висвячення на римо-католицького священника, вирішив поїхати до Галичини, до монастиря отців василіан у Крехові, і в 1911 році вивчав тут українську мову та візантійсько-український обряд, після чого перейшов на нього у своєму служінні як священник. Дуже насиченою є біографія цього іноземця, який служив українському народу як ієромонах (вступив до Крехова на новіціат в 1913 році), і також як церковний і громадсько-політичний діяч. Про це розповів наступний доповідач, знаний дослідник історії ЧСВВ д-р Петро Шкраб’юк, який представив тему державницьких пошуків о. Йосафата Жана в період 1913-1919 рр., коли відбувалося його становлення як василіанського ченця в монастирях Галичини.

Авторитетна дослідниця історії УГКЦ д-р Ліліанна Гентош детально розповіла про дипломатичну діяльність о. Жана в роки змагань за українську державність в 1918-1921 рр., звернувши увагу на його жертовність як особи іншої національності заради політичних інтересів українського народу. Своє завдання о. Й. Жан, на той час перекладач і секретар для урядів ЗУНР та УНР, вбачав у відстоюванні наших інтересів в Східній Галичині. Його непрості взаємини з представниками Ватикану у Польщі, зокрема, з нунцієм Акілле Ратті (майбутнім папою Пієм XI), висвітлив у доповіді гість з Канади, дослідник історії УГКЦ з Торонтського університету о. Атанасій МакВей. Він звернув увагу на церковну діяльність о. Й. Жана на різних заходах в Галичині і поза нею.

top-2132210771.jpg

З 1923 року о. Й. Жан жертовно також служив для українців на поселеннях. Про це зокрема детальніше розповіли зо листопада такі доповідачі: дослідник церковної історії Олег Павлишин (ЛНУ ім. І. Франка), синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Юстин Бойко, студит; о. Атанасій МакВей, о. Артемій Новіцький (ЧСВВ) з Василіанського інституту в смт. Брюховичі, який ще також зачитав доповідь правнучки першого українця в Канаді Карен Леміскі.

Лейтмотивом доповідей 30 листопада стало те, що отець Жан і поза Україною приклався до того, щоб церковне і національне життя наших земляків розвивалося на високому рівні. Вже як монах-студит, Йосафат Жан, за дорученням митрополита Андрея, служив в Боснії; в 1931 році, після повернення до  Канаді, знову вступив до Василіанського Чину; в 1946-1948 рр. служив у Великій Британії, потім знову повернувся на служіння в Канаду, де був, зокрема, й директором музею ЧСВВ в містечку Мондер. Це лише окремі фрагменти його насиченої біографії.  Деякі доповідачі в дечому порівнювали о. Й. Жана із постаттю ще одного іноземця, який послужив українському народу в міжвоєнний період як чернець – редемптористом о. Францом Ксаверієм Боном. Отець Йосафат Жан залишив по собі спомини «Моє служіння Україні». Похований в м. Мондер на українському католицькому цвинтарі.

В рамках конференції були презентовані також нові історичні видання о. Атанасія МакВея, - повідомив для РІСУ Ігор Скленар.   

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • velovs@ukr.net | 9 грудня 2019, 18:49

      Так, вони - проімперські московські і промосковські (в Україні) церковники, безумовно, "знають", що чинять... Але це - т. зв. їхнє "знання" продиктоване і накинуте їм, по суті...

    • barni | 9 грудня 2019, 16:20

      П.Velovs, я не можу і не в праві заперечити слова Господа нашого Іісуса Христа, але скажу московські церковники добре знають, що вони чинять. І тут хотілося б нагадати свою позицію, щодо істерики

    • barni | 9 грудня 2019, 16:05

      "А ти коли молишся, " увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися" Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій , що бачить таємне, віддасть тобі явно" (Мт 6:6). Звичайно

    • velovs@ukr.net | 9 грудня 2019, 15:54

      Ну а тепер дещо про етимологію цієї дефініції - ПРАВОСЛАВ'Я. ------ Так от, бути воістину ПРАВОСЛАВНИМ - це означає: прагнути й старатися ПРАВИЛЬНО й ПРАВДИВО та щиросердно почитати й СЛАВИТИ

    • velovs@ukr.net | 9 грудня 2019, 15:29

      Ні: я - гуманоїд-інопланетянин, шановний п. ivanmorozenko. :) Але щоб уже - вповні задовольнити Вашу (перепрошую) параноїдну цікавість, тобто дуже точно й безперечно - дізнатися всю, як мовиться,

    Популярні статті місяця