УГКЦ сьогодні вшановує священномученика Йосафата Кунцевича

25 листопада 2019, 10:24 | УГКЦ | 12 |   | Код для блогу |  | 

Іван (Йосафат) Кунцевич народився 1580 р. в міщанській родині Гавриїла і Марії, у княжому місті Володимирі-Волинському. Він був охрещений у місцевій церкві св. Параскевії Іонійської, так званої П’ятниці. Дитинство і молоді роки Іван провів у рідному місті Володимирі-Волинському, інформує Theologia.

В 1596 році, коли Іванові виповнилось 16 років, батьки віддали його на науку й практику купецького ремесла до купця Якинта Поповича, у Вільно. Він попри різні вмовляння Якинта Поповича, залишає купецьку справу, щоби стати купцем небесних чеснот та віддається на службу Богові.

В 1604 році він вступає до запустілого монастиря Пресвятої Трійці у Вільні. Був прийнятий і в ченці пострижений самим Київським митрополитом Іпатієм Потієм і приймає чернече ім’я – Йосафат.

В 1609 році Йосафат Кунцевич був висвячений митрополитом Іпатієм Потієм на священика. Йосафат своїми науками, добрими словами, милостинею «притягав» до Київської Унійної Церкви велике число людей, які відрікалися схизми та ставали ревними католиками. Вороги, бачачи великі успіхи святого чоловіка, різними способами намагалися знайти в ньому якусь провину чи недолік, а не знайшовши нічого в святому Йосафатові із-за своєї зависті, дали йому назву душехват.

В 1613 році, за наказом митрополити Вельямина Рутського, Йосафат був поставлений на ігумена Битенського монастиря. Митрополит Вельямин Рутський в 1615 році призначає на Полоцький архиєпископський престіл Йосафата єпископом помічником. В 1618 році після смерті старенького архиєпископа Гедеона, Йосафат переймає архиєпископство у свої руки.

У неділю 12 листопада 1623 він був убитий. Йосафат Кунцевич своєю мученицькою смертю привів до з’єднання більше людей, ніж своєю тяжкою працею за життя. Папа Урбан VIII 16 травня 1643 року причислює священномученика Йосафата Кунцевича до числа блаженних. У 1644 році 12 листопада у Римі відбулося перше святкування празника священномученика Йосафата Кунцевича. 29 червня 1867 року, папа Пій ІХ урочистою буллою вписав святого священномученика Йосафата Кунцевича до числа святих мучеників.

Документальний фільм про ревного душпастиря, мученика за єдність з Апостольським престолом, св. Йосафата Кунцевича (1580 - 1623).

Система Orphus
Рейтинг
0
0
12коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 26 листопада 2019, 12:11
    Коментувати коментар

    Православні теж, як кажуть, "не ликом шиті"... А особливо з "ІІІ Риму"... Та і коли, наприклад, в Україні спалахували відомі антикатолицькі повстання і "акції помсти" (та ж Хмельниччина, Коліївщина тощо), то тоді теж "текли ріки пролитої крові" - обопільно... ----- Разом з тим: "хто минуле спом'яне, тому око геть"... Так, варто й потрібно ВСІМ повертатися "до євангельських часів" та конче "простити" одне одного й дійсно - "бути готовими йти на компроміс"... :)

    • velovs@ukr.net | 26 листопада 2019, 19:50
      Коментувати коментар

      Р. S. До речі, всі ці - жорстоко-криваві антикатолицькі і антипольські повстання і заворушення в Україні спритно й цинічно використовували панівні кола "одновірної" - імперсько-шовіністської Московії задля свого експансійно-загарбницького втручання і поступової - крок за кроком, етап за етапом, частини за частиною - анексії і "прихватизації" українських земель та українського християнства.

  • velovs@ukr.net | 25 листопада 2019, 10:35
    Коментувати коментар

    Загалом, існує, принаймні, ДВІ форми (моделі) осягнення міжхристиянської єдності. ------- Тобто: ПЕРША - це "історична" єдність (а точніше - абсолютне адміністративно-юрисдикційне та богословсько-догматичне підпорядкування) інших і, зокрема, східних християн з католицьким Папським престолом. Себто у формі "традиційної" унії (явище "уніатизму"). І за утвердження чого, власне, мученицькою смертю у 1623 р. і загинув владика Йосафат Кунцевич. -------- Разом з тим ІІ Ватиканський Собор дійшов певного принципового висновку, який був підтверджений і розвинутий далі, передусім, у Баламандській декларації 1993 р. Що саме така форма відновлення єдності і сопричастя і, насамперед, поміж Католицькою і Православними Церквами, як "унія" (вищезгадане явище "уніатизму"), котра практикувалася в минулих часах, одначе нерідко спричиняла нові - місцеві (регіональні) еклезіальні поділи й розколи (і деколи навіть жорстокі криваві трагедії), більше ніяк не є неодмінною і обов'язковою. Та, загалом, уже навіть не вповні відповідає і конкретним реаліям сучасності. -------------------------- А є і ДРУГА. Іншими словами, саме така, за яку, власне, і молив та благав Свого Небесного Отця Сам Господь Спаситель Ісус Христос у Своїй знаменитій Архієрейській молитві (Ін.17:6-26). І яка і є тим, вочевидь, ПРЯМИМ і найбільш БЛАГОСЛОВЕННИИМ шляхом, який і веде до того, щоб, урешті-решт, "увірував світ" у Сина Божого. "Увірував" і таким чином СПАССЯ! :)

    • Paraeklezyarh | 25 листопада 2019, 17:58
      Коментувати коментар

      Унія як спосіб відновлення єдності , а насправді являється способом окатоличення. Ні до якої єдності вона привести на могла і не зможе.

    • velovs@ukr.net | 25 листопада 2019, 18:13
      Коментувати коментар

      Згоден. ------- Разом з тим: як відомо, ще у 30-40-х рр. ХVII cт. мали місце активні спроби примирити "Русь з Руссю" й, зокрема, через відновлення первісної єдності і цілісності історичної Києво-Руської Церкви. -------- Тобто в тому часі обидва київські митрополити - православний Петро Могила (+1647) та (згаданий у тексті цієї статті) унійний Вельямин Рутський (+1637) - разом пропонують і відстоюють план утворення спільного (для українсько-білоруських християн східної традиції) - самостійного (автокефального) Київського патріархату. Іншими словами, такого еклезіального об'єднання, котре не підпорядковувалося б і не залежало, а підтримувало збалансовані стосунки "подвійного сопричастя" - по суті й змісту - рівноправних і рівнозначних Церков-Сестер: як із Римом, так і Константинополем. -------- Більше того, вони плекали таку надію, що саме на базі такого патріархату, завдяки цій - "екуменічній" поставі Києво-Руської Церкви, згодом зможе бути подолана Велика схизма поміж Сходом і Заходом християнської ойкумени, початок якій поклали відомі драматичні перипетії 1054 р.

    • velovs@ukr.net | 25 листопада 2019, 18:29
      Коментувати коментар

      Мало того. -------- Як виглядає, саме зараз - в контексті здобуття українським православ'ям у 2018-2019 рр. канонічної автокефалії на тлі відновлення ним прямого й безпосереднього спілкування-сопричастя з Церквою-Матір'ю (Константинопольським патріархатом) - дещо, нарешті, стає можливим і здійсненним. -------- Інакше кажучи, до цього процесу - повноцінного відновлення і розвитку стосунків з Фанаром - має долучитися і УГКЦ. Тобто у такий спосіб відкривається новий і вповні реальний шлях для поступового зближення і, врешті-решт, відновлення первісної єдності і цілісності історичної Києво-Руської Церкви східної традиції. ---------- І яка буде, зрештою, відкритою і конструктивною до тісної співпраці та єднання (духовного і практичного) як з іншими вітчизняними християнами, так і на Схід і Захід сучасного християнського світу.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • ultimaratio22 | 24 січня 2020, 12:59

    Интересно, а изуверы- коммунисты какой религиозной принадлежности были в большинстве случаев? Правильно. Иудейцы. От рук Троцкого, Ленина, Кагановича, Ягоды, Зиновьева и пр. деспотов погибли миллионы

  • enzian | 24 січня 2020, 11:20

    Нічого особливого. Просто з малоросійських єрархів знято українські фігові листочки.

  • velovs@ukr.net | 24 січня 2020, 10:54

    Хочу нагадати (повідомити) цьому сердитому автору, що президент Зеленський - правда, по-своєму своєрідно (специфічно) - таки ВІДПОВІВ на присутність Путіна на цьому форумі... :)

  • velovs@ukr.net | 24 січня 2020, 10:46

    Р. S. Відкрию один "секрет". Тут, на РІСУ, є один - досить активний блогер, що в своїх дописах нерідко пропагує запеклу РУСОФОБІЮ (нетерпимість до всіх росіян - як таких) та й, загалом,

  • velovs@ukr.net | 24 січня 2020, 10:04

    Дуже перепрошую за надвелику надокучливість. Одначе це - досить типовий і поширений (та дуже відомий) ШУЛЕРСЬКИЙ (шахрайський) прийом. ---- Тобто всім тим, хто ніяк не сприймає та пробує викривати й