У Погоні на Івано-Франківщині встановили пам’ятники підпільним єпископам УГКЦ

29 серпня 2019, 10:14 | УГКЦ | 0 |   | Код для блогу |  | 

28 серпня в монастирі Успіння Матері Божої в Погоні освятили пам’ятники підпільним єпископам ЧСВВ Григорію Балагураку - з нагоди 110-річчя та Якову Тимчуку - з нагоди 100-річчя від дня народження.

Пам’ятники встановили біля спорудженого раніше монументу єпископу Софрону Дмитерку. Заввишки вони близько чотирьох метрів, виготовлені з бронзи івано-франківським скульптором Володимиром Кіндрачуком.

Погоня.jpg

На урочистостях в Погоні, які також були присвячені 30-літтю виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви, побували родичі єпископів Балагурака і Тимчука. Вони поділилися спогадами про великих рідних, які передавалися з уст в уста. Зокрема, про часи їх діяльності у часи підпілля, заборони визнання.

«Мій троюрідний брат Григорій (Володимир) Балагурак насправді народився в Косові в тій його частині, яку називають Москалівка. А в КДБ в своїй автобіографії вказав – Станіславів, щоб не наражати на небезпеку родину. На жаль, будинок, який належав батькам Володимира, нашій родині уже не належить», - розповіла Марія Балагурак.

«Владика Тимчук часто бував у нас в Заліщиках і тоді ми боялися зайвий раз комусь відчинити двері. У то час, коли він помер, був неспокій у церквах по Україні, бо були російські православні і розпочалися переходи до УГКЦ. Отже, на похорон зібралося стільки людей з Чорткова і Заліщик, що агентура КДБ просто розгубилася. Це був справді мітинг. Тоді в один момент, який став вирішальним, заліщицька громада заявила про перехід до УГКЦ, яка була тут завжди. Отже, своєю смертю владика відкрив нове для людей - це стало поштовхом до правдивої віри», - поділилася Леся Бачинська з родини єпископа Якова Тимчука.

Як наголосив єпископ Димитрій (Григорак) , єпископ Бучацький ЧСВВ, який очолив Архиєрейську Літургію в Погоні і освятив пам’ятники єпископам Балагураку і Григораку, діяльність у підпіллі і жертва єпископів і священників не була даремною, адже призвела до перемоги УГКЦ. «Вони хоч і були переслідувані, дійсно трудилися до останнього подиху, справжні Христові воїни, які помирали у боротьбі за віру – перемагали». 

Довідка

Я́ків Тимчу́к (хресне ім'я Яросла́в)  (24 серпня 1919, Дуплиська — 20 грудня 1988, Чортків) — український церковний діяч, василіянин, підпільний єпископ Станіславівської єпархії УГКЦ.

Висвячений на єпископа владикою Софроном Дмитерком і призначений помічником Станіславівської єпархії у 1977 році таємно. Незважаючи на переслідування і постійну небезпеку арешту, був надзвичайно мобільним і всюди встигав. Завдяки його активності і неабияким організаторським здібностям по всій Галичині були організовані осередки ІІІ-го Чину Святого Василія Великого та гуртки Апостольства молитви. Спричинився до організації нових і пожвавлення діяльності вже існуючих спільнот Апостольства молитви в Галичині (на Тернопільщині, Івано-Франківщині і Львівщині). Владика Яків часто навідувався до Чернівців, де відправляв Службу Божу, сповідав людей, хрестив дітей. Проводив регулярні богослужіння на Самбірщині, Дрогобиччині, Стрийщині. Служив підпільно на Чортківщині, в Тернополі, Коломиї. Помер 20 грудня 1988 у Чорткові. Похорон відбувся 23 грудня у Заліщиках. Похоронну службу відправили єпископи Софрон Дмитерко і Павло Василик у співслужінні 27 священників.

Григо́рій Балагура́к (у світі Володи́мир Балагура́к (5 липня 1909, Станиславів, нині Івано-Франківськ — 2 жовтня 1965, Коркіно, Челябінська область, Росія)— підпільний єпископ Української греко-католицької Церкви, єпископ-помічник Станіславівської єпархії.

У квітні 1945 року, після відновлення радянської влади, єпископ Григорій Хомишин таємно висвятив на єпископів кількох священиків, серед яких ієромонаха Григорія Балагурака. Саме його він призначив своїм заступником (генеральним вікарієм), і на випадок арешту єпископа Хомишина він мав перебрати керівництво єпархією. 1949 року Григорія Балагурака заарештували і вислали до Челябінська, звідки він 1955 року повернувся до Станиславова. Удруге ув'язнений 1957 року й засланий до м. Коркіно неподалік Челябінська.

Помер на засланні 2 жовтня 1965 року. Похований на Івано-Франківському міському кладовищі.

У 1992 році єпископ Григорій Балагурак реабілітований прокуратурою Івано-Франківської області за відсутністю складу злочину.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • velovs@ukr.net | 14 жовтня 2019, 20:09

      А от, наприклад, Вірменська Апостольська Церква, як відомо, проголосила й зарахувала до лику СВЯТИХ абсолютно ВСІХ ("скопом") своїх співвітчизників, що стали жертвами дуже жахливого й

    • Paraeklezyarh | 14 жовтня 2019, 19:18

      Мабуть в РКЦ відмінні від всього християнського світу умови до проголошення людей святими )

    • Ігор Затятий | 14 жовтня 2019, 19:02

      А що, на могилах батьків Папи відбувались якісь чуда?

    • velovs@ukr.net | 14 жовтня 2019, 15:22

      Порохоботша: віра, мова, армія... :)

    • velovs@ukr.net | 14 жовтня 2019, 15:19

      Оце хворобливо-параноїдальне і злобно-агресивне - причому, здебільшого, абсолютно безпідставне і надумане - несприйняття, нетерпимість і ворожнеча до будь-кого та будь-якого "іншого" та

    Популярні статті місяця