УГКЦ на загальноцерковному рівні вшанує трьох своїх блаженних

13 вересня 2018, 13:10 | УГКЦ | 1 |   | Код для блогу |  | 

Наступного, 2019 року, УГКЦ на загальноцерковному рівні відзначить ювілеї трьох визначних постатей – Омеляна Ковча, Климентія Шептицького та Йосафаии Гордашевської.

Таке рішення прийняли учасники Синоду єпископів УГКЦ.

Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Як зазначається, у 2019 році припадає 135-річчя з дня народження блаженного священномученика Омеляна Ковча, 75-ті роковини його мученицької смерті в нацистському концтаборі «Майданек» та 10-та річниця проголошення покровителем душпастирів УГКЦ.

У 2019 році також виповнюється 150-ліття від дня народження блаженного священномученика Климентія Шептицького, архимандрита Унівського, та 100-річчя від дня переходу у вічність блаженної Йосафати Гордашевської, співзасновниці Згромадження сестер служебниць.

Довідка:

Блаженний свщмч. Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 р. на Косівщині. У 1911 році після закінчення Римської Колегії Сергія і Вакха прийняв священичі свячення.

Навесні 1943 року заарештований гестапо за надання допомоги євреям. 25 березня 1944 року був спалений у печах табору смерті Майданек (Польща).

9 вересня 1999 р. Єврейська рада України присвоїла йому звання «Праведник України».

„Дякую Богові за його ласкавість для мене. Крім Неба, це єдине місце, в якому бажав би я бути. Ми тут усі рівні – поляки, жиди, росіяни чи естонці... Зараз я тут єдиний священик. Не уявляю собі, що вони зробили б без мене. Тут я бачу Бога — Бога, який є однаковий для нас, без огляду на наші релігійні різниці. Може наші Церкви різняться між собою, але в усіх них царює той же Всемогутній Бог. Коли я відправляю Літургію, всі вони моляться. Моляться різними мовами — але чи Бог не розуміє всіх мов? Умирають по-різному, і я помагаю їм пройти цей міст. Чи це не благословення? Чи це не найбільший вінець, який міг мені вложити на голову мій Господь? Так! Кожного дня тисячі разів дякую Богові, що він послав мене сюди. Не просив би Його про більше. Не плачте за мною - радійте зі мною! Моліться за творців цього табору та цієї системи. Вони потребують ваших молитов... Хай Бог помилує їх...», — писав блаженний Омелян до рідних, відмовляючи їх клопотатися про його визволення.

«Тут я бачу Бога – Бога, який однаковий для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей», — так блаженний висловлювався про табір у Майданеку.

О. Ковч був одруженим та мав шестеро дітей.

Блаженний свщмч. Климентій Шептицький, молодший брат Митрополита А. Шептицького, народився 17 листопада 1869 р. у с. Прилбичах Яворівського повіту на Львівщині. 1912 року розпочав новіціат у монастирі монахів студійського уставу в Камениці в Боснії (перед цим — з 1911 року — випробував себе в чернецтві латинської традиції, вступивши до монастиря отців-бенедиктинців в Байроні). 1913 року прийняв схиму, отримавши чернече ім’я Климентій на честь св. Климентія Папи. Ставши монахом, він відмовився від успішної світської кар’єри. Богословські студії здобував в Інсбруці. 28 серпня 1915 р. отримав єрейські свячення. Був довголітнім ігуменом Унівської Лаври (з 1926 року).

1939 року більшовики видали наказ вбити ігумена Климентія. Тоді у батьківському домі Шептицьких в Прилбичах розстріляли брата митрополита Андрея та ігумена Климентія Леона разом з дружиною Ядвігою. Ігумена не розстріляли лише тому, що на той час його в Прилбичах не було.

Установивши зимою 1939 року на території СРСР 4 екзархати УГКЦ, під опіку о. Климентія Митрополит Андрей передав Російський екзархат.

1944 р. о. Климентій став архимандритом Свято-Успенської Унівської лаври, де під час Другої світової війни давав притулок переслідуваним євреям, за що 1996 року визнаний Праведником народів світу.

1945 року, після арешту усіх єпископів УГКЦ, о. Климентій став фактичним провідником духовенства, продовжував проводити традиційні зустрічі духовенства по четвергах, зустрічався з настоятелями чернечих згромаджень, під час яких рішуче вирішили протистояти радянській владі.

5 червня 1947 р. його заарештували. Формальною причиною арешту стали листи архимандрита до Риму з повідомленнями про переслідування УГКЦ в Україні, які перехопив НКВС. На час арешту архимандриту було 78 років. Після перебування у в’язницях Києва та Львова архимандрита засудили на вісім років ув’язнення і відправили до Володимирської в’язниці у Москві, де він помер 1 травня 1951 року.

У Володимирській в’язниці суворого режиму в Росії він буквально випромінював любов до співв’язнів. «Високого зросту – 180-185 см, худорлявий, з довгою білою бородою, трохи сутулий, з палицею. Рухи повільні, спокійний, обличчя і очі привітні. Нагадав мені св. Миколая, — згадує Іван Кривуцький. – Ми не чекали такого ‘злочинця’ в нашій камері... Йому якісь сестри передали три яблука – таких червоно-рожевих, спілих – і він одне яблуко віддав Новосадові Романові тому, що той часто хворів шлунком. Сказав: ‘Вам треба лікувати шлунок’, а інші – розділив між нами».

Блаженна прп. Йосафата (Михайлина) Гордашевська народилася 20 листопада 1869 року у Львові. У 18 р., відчувши покликання до монашого життя, з допомогою о. Кирила Селецького та о. Єремії Ломницького (ЧСВВ) 1892 року заснувала нове згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Під її керівництвом семеро перших послушниць розпочали свою духовну формацію. Вона започаткувала служіння в галузі освіти й охорони здоров’я та працювала над відкриттям нових місій. На сьогодні сестри-служебниці є найбільшою жіночою монашою спільнотою в УГКЦ.

7 квітня 1919 р. вона померла у тяжких болях, спричинених туберкульозом кісток.

У листопаді 1982 р. земні останки сестри Йосафати були перенесені до невеликої каплиці в Генералаті Сестер Служебниць у Римі. Генералат одержав численні свідчення про особливі ласки, отримані завдяки її заступництву.

 

Система Orphus
Рейтинг
0
0
1коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 13 вересня 2018, 13:58
    Коментувати коментар

    Дуже дивно, але в цій біографічній довідці про блж. свшщмч. о. Климентія ШЕПТИЦЬКОГО чомусь (?) геть ВІДСУТНЯ, зокрема, інфа про таку - вельми шляхетну й потужно-відважну його ПРАКТИЧНУ поставу і діяльність в період Голокосту, як РЯТУВАННЯ і ПЕРЕХОВУВАННЯ переслідуваних і знищуваних нацистськими окупантами євреїв. І, зокрема, багатьох єврейських дітей. І за що в Ізраїлі Інститут Яад-Вашем присвоїв йому почесне звання Праведник народів світу.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • knopka2018 | 14 листопада 2018, 12:16

    Як можна так не поважати Главу Держави - це взагалі нонсенс в демократичному суспільстві, а коли цю неповагу демонструють представники Церкви,- взагалі не вкладається в голові не тільки віруючої

  • knopka2018 | 14 листопада 2018, 11:58

    Як можна так не поважати Главу Держави - це взагалі нонсенс в демократичному суспільстві, а коли цю неповагу демонструють представники Церкви,- взагалі не вкладається в голові не тільки віруючої

  • Михаил | 14 листопада 2018, 11:18

    С советских времён удивлялся, насколько абсурдно и не вписывается никуда здание музея Ленина. Теперь это Украинский дом. Ничего абсурднее нельзя было придумать! И в этот музей Ленина хотели

  • Тетяна Євсєєва | 13 листопада 2018, 23:02

    Проблема наши експертів у вибірковому знанні історії. Зокрема церковної. До 1685 року був 1448 і православні єпархії Московщини були канонічною територією Київської митрополії, і митрополита обирали

  • velovs@ukr.net | 13 листопада 2018, 21:55

    Так вот, когда на Христовых апостолов (среди которых была и Мария, Матерь Иисуса) - в день Пятидесятницы - сошёл Святой Дух, то они стали публично и громко говорить и, в частности, проповедовать на

Популярні статті місяця