Релігієзнавці видадуть книгу богословських праць Любомира (Гузара), яка стане однією із «цеглинок у його безсмертя»

1 червня 2017, 13:52 | УГКЦ | 0 |   | Код для блогу |  | 

Cпільнота релігієзнавців країни, науково об’єднаних Українською Асоціацією і Відділенням Релігієзнавства ІФ НАН України, із сумом сприйняла вістку про смерть екс-глави УГКЦ Патріарха Любомира(Гузара).

Про це йдеться у співчутті українських релігієзнавців, яке поширив сьогодні професор Анатолій Колодний.

«Ми знали владику протягом років не тільки як церковного діяча, а й як знаного богослова, мали з ним творчу співпрацю, одержували значимі нам поради і консультації.

Любомир (Гузар) ввійшов в активне життя УКГ Церкви тоді, коли її глава митрополит Йосиф (Сліпий) за діаспорних умов і несприйняття Римської курії мав гостру потребу у допомозі при її відродженні і згуртуванні. Прибувши до України, владика прилучився до розбудови Церкви зсередини, налагодження її добрих відносин з іншими християнськими Церквами, перенесення митрополичої резиденції зі Львова до Києва і побудови тут Патріаршого Собору. Без глибини думки Любомира (Гузара) Церква не відродилася б на матірних теренах інтелектуально, не мала б наявного у неї духовного багатства. Митрополит безпосередньо причетний до постання у Львові Українського Католицького Університету, до створення освітніх закладів Церкви високого рівня. За років Гузара відбулося зближення УГКЦ із українським національно-демократичним рухом, розвинулася широка мережа каритативної допомоги.

Любомир (Гузар) був залюблений у Київську християнську традицію, Володимирову християнську спадщину. Це спонукало його до роздумів про можливість поєднання українських християнських Церков на основі мрій про це митрополитів В.Рутського і П.Могили, А.Шептицького.

З розмов із Блаженнішим (а при цьому він завжди був відкритим і відвертим) знаємо, що владика з болем в душі переживав відсутність у Церкви Патріаршого Статусу, внутрішню її єрархічну розпорошеність, зволікання із беатифікацією Андрея Шептицького та ін.

Не все в думках і діяннях владики сприймалося вищими щодо нього посадовими особами, але він жив і діяв у всьому як щирий українець. Любов до України у нього була безмежна. Він гордився своєю українськістю і виявляв це до останнього через свою громадянську позицію.

Ми, світські науковці, маємо ще вивчити богословську спадщину, складний і водночас плідний життєвий шлях владики, як шлях досвіду, бо ж сам він, маючи скромність, заявляв, що «не має особливих амбіцій це робити». За нами підготовка невдовзі і видрук для широкої аудиторії читачів книги богословських праць Блаженнішого. Це буде однією із цеглинок у його безсмертя», – йдеться у співчутті.

Система Orphus
Рейтинг
0
0

Останні коментарі

  • velovs@ukr.net | 9 грудня 2019, 18:49

    Так, вони - проімперські московські і промосковські (в Україні) церковники, безумовно, "знають", що чинять... Але це - т. зв. їхнє "знання" продиктоване і накинуте їм, по суті...

  • barni | 9 грудня 2019, 16:20

    П.Velovs, я не можу і не в праві заперечити слова Господа нашого Іісуса Христа, але скажу московські церковники добре знають, що вони чинять. І тут хотілося б нагадати свою позицію, щодо істерики

  • barni | 9 грудня 2019, 16:05

    "А ти коли молишся, " увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися" Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій , що бачить таємне, віддасть тобі явно" (Мт 6:6). Звичайно

  • velovs@ukr.net | 9 грудня 2019, 15:54

    Ну а тепер дещо про етимологію цієї дефініції - ПРАВОСЛАВ'Я. ------ Так от, бути воістину ПРАВОСЛАВНИМ - це означає: прагнути й старатися ПРАВИЛЬНО й ПРАВДИВО та щиросердно почитати й СЛАВИТИ

  • velovs@ukr.net | 9 грудня 2019, 15:29

    Ні: я - гуманоїд-інопланетянин, шановний п. ivanmorozenko. :) Але щоб уже - вповні задовольнити Вашу (перепрошую) параноїдну цікавість, тобто дуже точно й безперечно - дізнатися всю, як мовиться,

Популярні статті місяця