У Львові презентували досі невідомі листи блаженного Климентія Шептицького до родини

18 листопада 2016, 09:20 | УГКЦ | 0 |   | Код для блогу |  | 

17 листопада, у день відзначення 147 річниці від дня народження Климентія Шептицького, у Львові презентували віднайдені листи блаженного Климентія до родини, написані у період з 1881 р. до 1945 р. Найближчим часом листи планують видати українською мовою та проілюструвати понад сотнею фотографій, багато з яких побачать вперше.

Юстин_Бойко.jpg

Про це під час прес-конференції повідомив керівник Постуляційного центру монастирів студійського уставу, настоятель Свято-Іванівської лаври студійського уставу УГКЦ, о. Юстин Бойко.

Він розповів, що нещодавно у монастирі св. Теодора Студита «Студіон» у Кастель-Гандольфо, що біля Рима, вдалось віднайти листи блаженного Климентія Шептицького до родини, написані у період із 1881р. до 1945 р. Більшість з них – до брата Станіслава Шептицького. «У 2007 році монахи-студити вирішили заснувати інституцію – Постуляційний центр монастирів студійського уставу. Його завданням було збирання інформації про історію монахів-студитів та публікація певних матеріалів. Ми розпочали з тих, хто стоїть у колі відродження студійського монашиства – Андрея та Климентія Шептицьких.

Поблизу Рима є монастир св. Теодора Студита «Студіон», він був куплений патріархом Йосифом Сліпим, за кошти митрополита Андрея Шептицького для монахів-студитів, які емігрували після війни за кордон. Відтак, в архівах монастиря збереглися копії всіх листів блаженного Клементія Шептицького до свого рідного брата Станіслава. Ці листи вдалося віднайти. Вони унікальні тим, що охоплюють період життя Климентія Шептицького ще перед вступом до монастиря і закінчуються періодом, коли його мали забрати на Сибір», – розповідає о. Юстин Бойко.

Слід пам’ятати, що завжди у тіні великих дій славного митрополита, стояла постать його рідного брата – Климентія Шептицького. Листи, які ми згодом опублікуємо, демонструють, що однією із причин того, що Климентій Шептицький вступив до монастиря студитів, – підмога митрополиту Андрею Шептицькому. Климентій надзвичайно любив свого брата. З листувань також видно, наскільки величною була та передвоєнна українська еліта роду Шептицьких», – зазначає о. Юстин Бойко.

Він також розповів, що з тексту листів можна довідатись і про маловідомі факти з життя родини Шептицьких та взаємини між братами, дітьми Яна та Софії Шептицьких. Окрім цього, у листах Климентій Шептицький детально описує своєму братову останні роки життя їх батьків та матері – Софії Шептицької. З них також можна довідатись про причини вступу у чернече життя автора та перебування в монастирі на Балканах.

Архимандрит Климентій Шептицький залишив у листах до родини також цінну, часто не відому широкому загалу, інформацію про Греко-Католицьку Церкву, події з життя митрополита Андрея Шептицького, його смерть та арешти єпископату.

Відтак, вже у Львові листи переклали з польської на українську мову.  Зовсім скоро листи опублікують і представлять для широкого загалу. О. Юстин Бойко обіцяє, що це може статись у січні-лютому 2017 року.

Окрім цього, під час прес-конференції було презентовано видання матеріалів наукової конференції на тему: «Музей народної архітектури та побуту у Львові – спадщина митрополита Андрея Шептицького», яка відбулась 30-31 жовтня 2015 року. У виданні поміщено матеріали досліджень, які демонструють безпосередній зв’язок братів Шептицьких із заснуванням Свято-Іванівської лаври студійського уставу УГКЦ у Львові. Про це інформує Zik.

Довідка РІСУ:

Блаженний свщмч. Климентій Шептицький, молодший брат Митрополита А. Шептицького, народився 17 листопада 1869 р. у с. Прилбичах Яворівського повіту на Львівщині. 1912 року розпочав новіціат у монастирі монахів студійського уставу в Камениці в Боснії (перед цим — з 1911 року — випробував себе в чернецтві латинської традиції, вступивши до монастиря отців-бенедиктинців в Байроні). 1913 року прийняв схиму, отримавши чернече ім’я Климентій на честь св. Климентія Папи. Ставши монахом, він відмовився від успішної світської кар’єри. Богословські студії здобував в Інсбруці. 28 серпня 1915 р. отримав єрейські свячення. Був довголітнім ігуменом Унівської Лаври (з 1926 року).

1939 року більшовики видали наказ вбити ігумена Климентія. Тоді у батьківському домі Шептицьких в Прилбичах розстріляли брата митрополита Андрея та ігумена Климентія Леона разом з дружиною Ядвігою. Ігумена не розстріляли лише тому, що на той час його в Прилбичах не було.

Установивщи зимою 1939 року на території СРСР 4 екзархати УГКЦ, під опіку о. Климентія Митрополит Андрей передав Російський екзархат.

1944 р. о. Климентій став архимандритом Свято-Успенської Унівської лаври, де під час Другої світової війни давав притулок переслідуваним євреям, за що 1996 року визнаний Праведником народів світу.

1945 року, після арешту усіх єпископів УГКЦ, о. Климентій став фактичним провідником духовенства, продовжував проводити традиційні зустрічі духовенства по четвергах, зустрічався з настоятелями чернечих згромаджень, під час яких рішуче вирішили протистояти радянській владі.

5 червня 1947 р. його заарештували. Формальною причиною арешту стали листи архимандрита до Риму з повідомленнями про переслідування УГКЦ в Україні, які перехопило НКВС. На час арешту архимандриту було 78 років. Після перебування у в’язницях Києва та Львова, присудивши вісім років ув’язнення, архимандрита відправили до Володимирської в’язниці у Москві, де він помер 1 травня 1951 року.

У Володимирській в’язниці суворого режиму в Росії він буквально випромінював любов до співв’язнів. «Високого зросту – 180-185 см, худорлявий, з довгою білою бородою, трохи сутулий, з палицею. Рухи повільні, спокійний, обличчя і очі привітні. Нагадав мені св. Миколая, — згадує Іван Кривуцький. – Ми не чекали такого ‘злочинця’ в нашій камері...

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • enzian | 18 вересня 2019, 16:43

      Ніякий з тебе пророк, Мішка.

    • Paraeklezyarh | 18 вересня 2019, 16:37

      Котрою за чергою в признання автокефалії ПЦУ буде православна церква Александрії одному Богу відомо . Але факт співслужіння та євхаристії є.

    • Михаил | 18 вересня 2019, 14:50

      Александрийская церковь будет самой последней, кто признает "пцу", если такое признание когда-нибудь произойдёт. Скорее "пцу" признает Московский патриархат, чем Александрийский!

    • enzian | 18 вересня 2019, 11:37

      Найгірше, що вони поширюють не стільки християнські цінності, скільки лояльне ставлення до ворога.

    • Zenia | 17 вересня 2019, 23:30

      В том и беда, что исповедоваться на родном языке и своему соотечественнику украинцам не позволяют русские оккупанты. Ты что, оккупант, читать не умеешь? :))

    Популярні статті місяця