Буремний і трагічний період історії УГКЦ (1939-1989 рр.) представлений у новій Монографії о. Богдана Праха
2-томна монографія о. Богдана Праха "Духовенство Перемишиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини" – це нагода для сучасників зрозуміти трагічний період (1939-1989 рр. ) для тогочасної УГКЦ та її духовенства. Книгу видавництва Інституту історії Церкви УКУ презентував 13 січня у Львові її автор – о.-ректор УКУ Богдан Прах.
Том 1 монографії представляє біографічні нариси (1939-1989). Том 2 – документи і матеріали (1939-1950). Досліджуваний період – це роки, коли УГКЦ пережила воєнне лихоліття, радянські, німецькі та польські репресії й насильну ліквідацію, ув’язнення, заслання та депортації духовенства і вірних.
Відкриваючи презентацію, президент УКУ владика Борис (Ґудзяк), наголосив, що ця велична наукова праця є фундаментальною, оскільки представила цілий зріз історії Церкви-мучениці у нелегких долях греко-католицького духовенства. Книга містить чимало історичних світлин, які передають дух того часу.
Д-р Олег Турій, проректор Українського католицького університету та редактор книги, розповів, що о. Богдан Прах працював над монографією понад 20 років. У книзі використаний архівний матеріал і численні інтерв’ю з очевидцями подій та родичами репресованих, відтворено життєвий та душпастирський шлях, мучеництво та ісповідництво віри єпископів і священиків, а також представників чернецтва.
У монографії о. Богдан розшукав інформацію про вихованців Перемиської духовної семінарії в останні роки її існування. У другому томі отець Богдан опублікував велику кількість документів, що висвітлюють долю духовенства й події на теренах історичної Перемиської єпархії під час особливо жорстоких переслідувань 1939-1950 рр. Серед матеріалів: витяги з кримінальних справ проти перемиських єпископів Йосафата Коциловського та Григорія Лакоти, а також проти багатьох священиків і вірних, документи парафіяльних і деканальних урядів про депортації українців та терор з боку польської влади та збройного підпілля, спогади репресованих душпастирів та їхніх рідних тощо.
«Ця книга – пам’ятник тим священикам, які пережили воєнне лихоліття, репресії. Робота над дослідженням була масштабною та складною. За першочергову мету поставив скласти перелік священиків, які були ув’язнені та померли під час війни. Із 1990 до 2006 року працював над тим, щоб зрозуміти загальну картину того часу. За 16 років роботи в архівах та спілкування вдалося зібрати 5 тисяч свідчень, 100 тис. архівних матеріалів», – зазначив автор книги о. Богдан Прах.
Він не зупинятиметься лише на цій книзі. У планах о-ректора написати подібну книгу про тогочасне духовенство Львівської архиєпархії УГКЦ, доля якого не менш трагічна.
Історична довідка.
Перемиська єпархія є однією з найдавніших єпархій Східної Церкви. До 1939 року Українська Греко-Католицька Церква розвивалася й жила своїм повним автономним життям. Перемиська єпархія тоді налічувала 45 деканатів, 640 парафій та 1 159 380 вірних; духовні послуги несло 746 священиків і керували нею два Владики. Катедральна Капітула нараховувала 5 крилошан-прелатів, 3 – соборних і 7 – почесних крилошан.
В Апостольській Адміністрації Лемківщини було 9 деканатів, 111 парафій, у яких працювало 127 священиків серед 127 305-ти вірних.
Функціонували також монаші установи: 8 монастирів чоловічих Чину Св. Василія Великого, 4 жіночих, 34 доми згромаджень Сестер НДМ, 16 домів Сестер св. Йосифа, – то матимемо уявлення про широку мережу духовного життя зі всебічним майновим, науковим і духовним її забезпеченням.
