«Ми будуємо Патріархат... Залишиться його тільки визнати», – Патріарх Святослав
В інтерв’ю газеті «День» Патріарх Святослав (Шевчук) розповів про стан справ в УГКЦ щодо отримання статусу Патріархату.
Як наголосив першоєрарх: «Тему Патріархату не знято з порядку денного. Вона лишень переходить в нову фазу. Тобто ми будуємо Патріархат».
Глава УГКЦ, пояснюючи важливість статусу Патріархату для УГКЦ, продовжив: «Чому Патріарх Йосип (Сліпий), 120-річчя від дня народження якого відзначаємо цьогоріч, так підкреслював необхідність Патріархату для нашої Церкви? Це не була вимога якоїсь почесті для нього особисто, наприклад. Приїхавши в Рим після 18 років заслання, він дізнався, що багато греко-католицьких єпископів є в Канаді, США, Бразилії, Аргентині, Австралії... (До того навіть не уявляв, що УГКЦ має такі структури за кордоном.) І почав шукати певного способу, як цей єпископат об’єднати. (Не існувало жодного канонічного підґрунтя, щоб можна було єпископів скликати на синоди. Кожен із них належав до Латинської єпископської конференції тієї країни, де служив.) Блаженніший Йосип (Сліпий) розумів: якщо не знайдеться можливості гуртувати нашу Церкву, розпорошену по цілому світові, вона наражатиметься на небезпеку зникнення. Вона асимілюватиметься. Отож на ІІ Ватиканському соборі заговорив про Патріархат як необхідну умову збереження УГКЦ поза межами України. Для того, щоб, до певної міри, не ламати початки екуменічного діалогу (тоді Папа Іван XXIII відіграв колосальну роль в посередництві між США і СРСР у так званій Карибській кризі), Блаженнійшому Йосипові було надано титул Верховного Архієпископа. (До того — був Митрополитом.) Верховний Архієпископ має всі права Патріарха, тільки немає титулу. Таким чином, він на весь цей період, сказати б, бездержавності заклав основи для збереження та розвитку греко-католиків на століття вперед. Шкода, що не дожив якихось п’ять-шість років до нашого виходу з підпілля. Бо існував аргумент, чому не може стати Патріархом, — не перебуває на своїй канонічній території.
Його наступник, мій попередник Мирослав-Іван (Любачівський), повернувся в Україну. Отже, ми присутні не просто на власній канонічній території, а в історичному серці нашої Церкви. Тепер маємо структуру, яка допомагає нам бути єдиною Церквою, і водночас бути присутньою в цілому світі. Інакше кажучи, де-факто УГКЦ починає функціонувати як Патріархат, продовжуючи довершувати ту будову, яка велася століттями, а Блаженнійший Йосип (Сліпий) надав їй окремого змісту.
Вас, як і всіх журналістів, цікавить: а коли той Патріархат буде вже де-юре? Пригадую, Папа Іван Павло ІІ говорив нам, що маємо право на Патріархат. Листовно звернувся до інших православних Патріархатів, говорячи про свій намір нам його надати. Навіть створив робочу групу, яка вивчала це питання. І тут виникли труднощі щодо самого механізму надання. Справа в тім, що нині навіть у православному світі немає чіткого розуміння, хто може надати Патріаршу гідність. Вселенський собор? Один єрарх? Тож, з одного боку, весь католицький і православний світ думають над цими механізмами. Із другого, ми продовжуємо розбудовувати свої структури. Сподіваюся, в один день оці два вектори зійдуться. І тоді християнський світ побачить, що в Україні вже є Патріархат УГКЦ. Залишиться його тільки визнати».
