Ректор УКУ на Соборі УГКЦ розповів про роль освіти і науки у зміцненні богопосвяченого життя

Християнське монашество протягом двох тисячоліть було важливим чинником інтелектуального і культурного розвитку різних суспільств. Монастирі та чини відчували свою інтелектуальну відповідальність і з монашим радикалізмом ішли в авангарді розвитку писемності, архітектури, образотворчого мистецтва. Список учених єзуїтів, бенедиктинів, францискан вражає – астрономи, біологи, математики… Це святість життя, воплочена в думку, з творчим вираженням.

Про це сказав о. Борис Ґудзяк, ректор Українського католицького університету, виступаючи перед делегатами V сесії Патріаршого Собору про богопосвячене життя в УГКЦ, який проходить в Бразилії. У своїй доповіді 2 вересня він говорив про роль богопосвяченого життя в культурі і освіті.

«Розглядаючи тему ролі богопосвячених осіб у культурі, освіті та науці, я не забуваю про те, що в чернечому житті молитва і все, що для неї необхідно, є абсолютним пріоритетом, – підкреслив ректор УКУ. − Поруч із молитвою та іншими духовними дисциплінами, які забезпечують інтегрованість монашого життя, існує ще безліч обов’язків, що їх сповнюють богопосвячені особи згідно з традицією та харизмою своїх чинів і згромаджень».

На думку о. Бориса, сьогодні одна з найпотужніших і найперспективніших структурних одиниць у культурі – це університет. «Сам феномен університету історично виник передовсім із монашого середовища, і його корпоративні риси й навіть архітектура великою мірою визначалися монастирськими традиціями. В Європі майже всі давні університети, сьогодні державні з державним фінансуванням, були засновані церковною (папи) чи державною (королі) владою часто на основі катедральних або монаших шкіл, при співпраці світського і чернечого духовенства», – зазначив отець.

«Освіта, наука, а особливо богослов’я, є однією з основних можливостей зробити сучасне богопосвячене життя міцнішим, адже змушує глибше переосмислювати своє покликання, – вважає о. Борис Ґудзяк. − Академічне богослов’яможе дати сучасному монашеству немало покликань, а літургійне богослов’я – зміни в літургійному житті. Сучасне українське село перебуває у страшному занепаді. Одна з пропозицій для монашества – вивчати аграрні науки, іти на село, молитись і працювати разом з народом».

На переконання ректора УКУ, богопосвячені особи не можуть стояти осторонь кричущої соціальної несправедливості і крайньої матеріальної чи моральної нужди людей у світі. «Вони покликані шукати поєднання між богослов’ям та іншими сферами життя (політикою, медициною тощо). Історія у конкретних явищах і фактах недвозначно показує, що богопосвячені особи, які радикально свідчать у дусі своїх обітів, правил та харизм, стають плідними творцями освіти, науки та культури любові», − зазначив доповідач.

З 31 серпня до 4 вересня в Прудентополі (Бразилія) проходить Патріарший Собор про богопосвячене життя в УГКЦ. На соборові наради прибули єпископи, священики, монахи та миряни УГКЦ з тридцяти архиєпархій, єпархій та церковних осередків в Америці, Європі, Азії та Австралії. Завданням Собору є створити необхідні умови для розвитку покликань до богопосвяченого життя та здійснення післаництва в церкві та суспільстві. Про це повідомляє прес-служба УКУ.