Про процедуру обрання нового Глави УГКЦ (Оновлено)
За умови вакантності Патріаршого престолу в повноваження Адміністратора входить повідомити Рим, що Престол є вакантним і скликати надзвичайний повний Синод Церкви для обрання Патріарха. Саме Адміністратор повідомляє усіх владик Церкви про місце і час проведення надзвичайного Синоду.
Для роз’яснення процедури обрання нового Глави УГКЦ, у разі, якщо Патріарший Престіл (у випадку УГКЦ Верховноархиєпископський престол) стає вакантним, РІСУ звернулася до священика-каноніста УГКЦ Ростислава Бубняка.
Слід зазначити, що Верховноархиєпископський престол стає вакантним у випадках, коли чинний Глава Церкви зрікається престолу або у разі його смерті. Тоді до часу обрання нового Глави призначається Адміністратор Верховноархиєпископського престолу. Згідно з Канонічним правом, ним може стати єпископ, який є найстаршим за єпископським свяченням серед єпископів Патріаршої курії або серед членів Постійного Синоду Церкви. Партикулярне право УГКЦ уточнює, що Адміністратором Верховноархиєпископської Церкви стає прототроній - єпархіяльний єпископ найстаршої єпархії на території патріяршої-верховноархиєпископської Церкви.
Джерело публікації: risu.org.ua
За умови вакантності Верховноархиєпископського престолу в повноваження Адміністратора входить повідомити Святішого Отця, що Престол є вакантним і скликати надзвичайний повний Синод єпископів Церкви для обрання Верховного Архиєпископа. Саме Адміністратор повідомляє усіх владик Церкви про місце і час проведення надзвичайного Синоду єпископів.
Канон 65 Канонічного права говорить, що Синод має відбутися впродовж 1 місяця, однак Партикулярне право дозволяє розширити цей термін до 2 місяців.
Згідно з процедурою, після обрання кандидатури Верховного архиєпископа Синод єпископів синодальним листом повідомляє Папу про проведення виборів і обрання нового Верховного Архиєпископа. Новобраний Верховний Архиєпископ повинен власноручно підписати лист і просити у Римського Архиєрея затвердження свого обрання. Доки Папа Римський не дасть схвальної відповіді, новообраний Верховний Архиєпископ не приступає до своїх повноважень. Лише тільки після затвердження Апостольським Престолом, новообраний Глава Церкви перед Синодом складає Визнання віри і дає обітницю ревно виконувати свій уряд. Після цього Синод єпископів офіційно проголошує його новим Верховним Архиєпископом і призначає дату інтронізації – возведення на престол.
Щодо вікових рамок, то у Римо-Католицькій Церкві кардинали, які досягли 80-річного віку, повинні написати заяву про зречення від уряду, а єпископи – у віці 75 років. В УГКЦ таких вікових обмежень немає. У 75-річному віці в УГКЦ єпископи мають право просити про зречення, але цього не вимагається.
Каноніст Леся Коваленко надала РІСУ кілька цікавих коментарів з приводу відставки та обрання нового Глави Церкви:
Попри чітке регулювання Кодексом Канонів Східних Церков (ккан.126-132), відставка (чи "зречення з уряду") Глави Церкви є дискусійним питанням серед каноністів. Адже Глава Церкви (Патріарх, Архиєпископ тощо) – це не просто посада. Це пожиттєвий сан. До Глави Церкви не відноситься "прохання подати зречення з уряду", яке у новому праві (як католицькому так і православному) стосується усіх єпископів у віці 75 років. Тобто це означає, що він залишається "Батьком і Главою" Церкви до кінця свого життя. Такою мотивацією, скажімо, керувалися сербські єпископи, коли не прийняли прохання про відставку хворого Патріарха Павла у 2008 році.
Цікаво, що цього ж року подібна ситуація склалася у Маронітській Католицькій Церкві: її Патріарх, 90-річний кардинал Насрулла Бутрос Сфейр, звернувся з проханням до Папи Бенедикта XVI звільнити його з обов'язків маронітського патріарха Антіохії. Ця Церква об'єднує ліванських християн і нараховує близько півтора мільйона чоловік. Після кільох місяців вагань Папа задовольнив прохання Патріарха і вибори відбудуться 8 березня.
Важливо підкреслити, що до часу обрання нового Глави Церкви і підтвердження цього вибору Папою, патріарший Адміністратор – у випадку УГКЦ архиєпископ Ігор (Возьняк) – не може робити жодних важливих змін у Церкві. У випадку маронітів, скажімо, Патріарх Сфейр сам, без адміністратора, виконуватиме свої обов'язки до часу обрання нового Патріарха.
Сумніви існують і щодо можливості відставки Папи Римського. Найвідоміший історичний приклад – добровільне зречення папи Целестина V у 1294 після п'яти місяців понтифікату. Решту життя він провів затворником і був визнаний святим невдовзі після смерті".
