• Головна
  • Новини
  • У Львові представлять диск з унікальними стародавніми Богородичними напівами...

У Львові представлять диск з унікальними стародавніми Богородичними напівами

04.04.2013, 13:05
Напередодні свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, 6 квітня 2013 року, у храмі святих верховних апостолів Петра і Павла УГКЦ у Львові відбудеться презентація диска «Передсущий явився».

Напередодні свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, 6 квітня 2013 року, у храмі святих верховних апостолів Петра і Павла УГКЦ у Львові (вул. Театральна, 11) відбудеться презентація диска «Передсущий явився», що містить напіви богородичних догматів восьми гласів у виконанні учасників хору священиків Львівської митрополії УГКЦ «Глас» – о. Руслана Греха та д-на Назарія Яруніва.

Духовний вечір розпочнеться о 19.00 Великою вечірнею, яку очолить владика Венедикт (Алексійчук), єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. Після Вечірні учасники крилосного хору «Глас» виконають кілька унікальних стародавніх напівів із диска «Передсущий явився».

Мелодії церковних піснеспівів (один з яких можна послухати тут), записані на диску «Передсущий явився», належать до духовної спадщини української церковної монодії. Цей диск виданий за сприяння Благодійного фонду імені Митрополита Андрея Шептицького і є першим у серії «Традиція українського церковного співу». Серія має на меті ознайомити широке коло людей зі скарбами молитовної та духовно-мистецької спадщини України та сприяти відновленню традиції літургійного співу.

Метою діяльності Фонду Шептицького, заснованого свого часу Патріархом Любомиром (Гузаром), є збереження та поширення спадщини Митрополита Андрея (Шептицького) для розвитку Церкви, а також творення і утвердження громадянського суспільства в Україні.

Довідка.

"ПЕРЕДСУЩИЙ ЯВИВСЯ" (Напіви Богородичних Догматів 8-ми гласів)

Термін «догмат» та похідні від нього слова зазвичай викликають у нас відчуття чогось усталеного, визначеного, постійного, незмінного. Його вживання позначає входження у сферу церковності, вселенських соборів, віровчення та безапеляційного сприйняття певних понять чи вічних істин. Літургійна свідомість, натомість, називаючи догматами серії заключних піснеспівів до стихир вечірні, хоче вказати якраз на протилежне. Бог, Христос, Його воплочення, життя, смерть і воскресіння ніколи не буде тим, що взагалі можна окреслити, вкласти в певні формули, розкрити в якомусь єдино правильному комплексі віровчень. Бог, згідно з візантійською літургійною традицією, перевершує будь-яке уявлення про Нього (що вже й казати про формулювання цих уявлень). Догмат у цьому контексті є радше спогляданням Господа, ніж Його окресленням, славословним виявом благоговійного подиву боговидця, чимось, що є «запечатаним для дослідників, але відкритим для тих, що з вірою поклоняються таїнству», як гарно про це мовиться в одному з текстів Воскресного богослужіння.

Догмати Воскресної вечірні є частиною восьмитижневого літургійного циклу − октоїха. Кожній із восьми церковних мелодійних парадигм − гласів, відповідає піснетворчий текст, метою якого є у славословний спосіб оспівати таїнство воплочення Христа. Подібно до чотирьох Євангелій, кожне з яких на свій особливий лад описує життя і навчання Ісуса Христа, догмати вечірні з різних перспектив висловлюють вчення Церкви про народження Дівою Марією Спасителя світу і поєднання в Ньому божественної та людської природ − подію, завдяки якій стало можливим оновлення людини, а через неї − усього всесвіту

Таїнство Христового воплочення в догматах візантійських вечірень розкривається в контексті оспівування Діви Марії, і тим тісно пов’язують його спасительний вимір із Церквою та кожним християнином, адже Богородиця в літургійному та святоотцівському богослов’ї є не лише історичною особою, а й іконою Церкви і кожного християнина. Оспівуючи її, ми прагнемо уподібнення з тим нерозривним зв’язком, який був у Неї з Її божественним Сином. Богоявлення і спасіння, яке сталося завдяки відкритості Богородиці до божественного діяння в Ній, є образом Богоявлення, що відбувається в Таїнствах Церкви та в духовному житті кожного, хто «у Христа хрестився, у Христа зодягнувся».

Творцем літургійних догматів церковна традиція вважає св. Йоана Дамаскина, який жив і творив у монастирі св. Сави Освященного в другій половині VIII ст. Його мова, як і взагалі мова більшості візантійських літургійних текстів, не є легкою для сприйняття, але саме таким був задум цього церковного поета. Літургійний текст є передусім не інформативним, а споглядальним. Він вимагає не швидкого перегляду, а переслухання, перечитування та постійного переосмислення. Таїнство віри розкривається не через вивчення, а через роздуми над ним.

Такому підходові до цих текстів сприяє також літургійний спів і літургійний контекст богослужіння. На відміну від динамічних самогласних чи подібних мелодій вечірніх стихир, догмати розспівують особливими медитативними наспівами із виразними акцентами на основних фразах тексту. Спів догматів супроводжується процесійним входом священнослужителів до святилища і їх стоянням перед відчиненими дверима іконостаса.

Мелодії пропонованих Вашій увазі церковних піснеспівів належать до духовної спадщини української церковної монодії, засвідченої у нотолінійних пам’ятках XVI − XVІI cт. Їх аудіовидання має на меті ознайомити ширше коло людей зі скарбами нашої молитовної та духовно-мистецької спадщини і сприяти відновленню дещо призабутої традиції нашого літургійного благочестя.

свящ. Василь Рудейко