Стрітення Господнє відзначають на 40й день після Різдва

01 лютого, 19:00
Культура
Стрітення - фото 1
Стрітення
Джерело фото: www.inanthermi.gr
Свято Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа всі Церкви, окрім Вірменської, святкують 2 лютого. Через помилку Юліанського календаря на 13 діб у Церквах, які його все ще дотримуються, 2 лютого припадає наразі на 15 лютого.

В центрі святкування Стрітення – описана в Євангелії від Луки подія принесення Ісуса на сороковий день після народження в Єрусалимський Храм, в котрому Його зустрів праведний Симеон.

В цьому уривку євангелист Лука наголошує на дотримані сім'єю Ісуса Закону Мойсея. За законом жінка після народження дитини вважалась нечистою, а тому мала принести в очисну жертву за гріх ягня або, якщо не мала змоги, голуба або горлицю (Лев.12). Також, закон приписував, що кожен первісток чоловічої статі мав бути посвячений Богові (Вих 13:12) для служіння у святині. Пізніше, ця вимога стосувалась тільки первістків з коліна Левія, а за інших первістків мав бути внесений грошовий викуп (Чис 3:12, Чис 18:15).

В Євангелії від Луки бачимо, що Марія та Йосип причислені до бідних, котрі не можуть принести в жертву ягня, а лиш дві горлиці: одну за Йосипа, а іншу за Марію. Ба більше, Лука оповідаючи про принесення Ісуса до Храму, жодним чином не вказує на те, що Ісус був викуплений.

Причина розкрита у зустрічі Ісуса з праведним Симеоном. Ісус є не тим, хто потребує викуплення через жертву, він сам є Агнцем, котрий принесений у Храм як жертва на очищення всіх людей. Симеон свідчить про Ісуса як «Спасіння та Світло на просвіту поганам і славу люду твого – Ізраїля», а також, непрямо вказує на розп'яття Ісуса, котре стане «знаком протиріччя» та «падінням і підняттям багатьох».

Стрітення Господнє відзначають на 40й день після Різдва - фото 108738

Розуміючи принесення Господнє у Храм в цьому ключі, свято Стрітення, відомості про яке ми маємо з IV століття, постало у Церкві як завершення цілого циклу різдвяних свят, у якому з новою силою розкривається призначення Христового народження через Його смерть та воскресіння.

Етерія, паломниця до Єрусалиму в IV столітті, вказує, що це свято є великої ваги та святкується «так ніби Пасха». В Єрусалимі носило воно тоді назву «40 день по Богоявленні», адже Богоявлення і Різдво тоді ще святкувались в Єрусалимі разом. В проповідях на це свято, що походять з IV-V століть, однією з центральних є тема «очищення». Ісихій Єрусалимський навіть повідомляє, що саме свято називається «Святом Очищення». За словами Ісихія, ні сам Йосип, ні Пресвята Богородиця, ні Ісус не потребують очищення, а тому воно є очищенням людей за посередництвом Ісуса Христа – очисної жертви, що принесена в Храм за гріх.

Також отримує це свято назву Стрітення. З проповіді Кирила Єрусалимського бачимо, що малось на увазі не лише і не стільки зустріч Ісуса з праведним Симеоном, як зустріч кожного вірного з Христом. Симеон, зустрівши Христа, прийняв у свої руки саме Життя, а тому був готовий до переходу в життя інше. Так і вірні, радісно ведені Духом, мають зі світильниками вийти назустріч Ісусу, прийнявши Його.

Тематика світильників і світла є в осерді свята і своє підґрунтя має вона в пісні Симеона, де той кличе Ісуса «Світлом на просвіту поганам». В гімні Романа Солодкоспівця, писаному в VI столітті, знаходимо ми образ Симеона, котрий тримає в руках Христа як «Світильник, котрий на руках носимий все освічує, а не спалює». Вірні покликані видимо носити на руках Христа – Світло Світу, що видимо виражено було процесією зі свічками.

Стрітення Господнє відзначають на 40й день після Різдва - фото 108739

З часом на візантійському сході процесія зі свічками занепала, натомість була прийнята вона та розвинена в обряді римському. Тому свято Стрітення носить у ньому також назву “Служба свічок” (Candlemas). Завдяки Церкві Римській обряд світла був повернений у свято Стрітення й на українські землях за часів Петра Могили (+1647), котрий в Требнику подав переклад римо-католицького чину освячення свічок.

До сьогодні освячення свічок та перебування з ними на Літургії є однією з характерних ознак свята Стрітення Київської Церкви. Зауважмо, що можливо, кращим моментом для освячення і запалення свічок могло би бути Вечірнє Богослужіння. Причина у тому, що вже з IV століття відомо нам про запалення світильників на Вечірні як образ присутності Христової. І також з IV століття є перша згадка про Пісню Симеона як гімн, котрий співається на Вечірньому Богослужінні. Тому природнім місцем для освячення та запалення стрітенських свічок є саме Вечірня, на котрій вірні кожного дня співають разом з Симеоном:

Нині відпускаєш раба Твого,
Владико, за словом Твоїм, у мирі, бо
виділи очі мої спасіння Твоє, яке Ти
уготовив перед лицем усіх людей:
Світло на одкровення народам і славу
люду Твого, Ізраїля.

Цікаво знати, що у VI столітті свято Стрітення було остаточно перенесене з 40 днів після Богоявлення (14 лютого) на 40 день після Різдва (2 лютого). Лише Вірменська Апостольська Церква, котра не розділила святкування Різдва та Богоявлення, продовжує справляти Стрітення 14 лютого.

Для подальшого читання:

  • Nicolas Denysenko. The Hypapante Feast in Fourth to Eight Centry Jerusalem.

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.