Переименование УПЦ: неприятные подарки под елочку

20 декабря 2019, 17:29 | Открытая тема | view photo | 2 |   | Код для блога |  | 

Татьяна Деркач

Сегодня исполняется год с момента принятия так называемого «Закона о переименовании» (Закон Украины от 20.12.2018 г. № 2662-VІІІ), которым в ст.12 Закона о свободе совести было внесено очень важное изменение. Религиозные организации, связанные с центром в стране-агрессоре, должны добавить к своему названию уточнение о соответствующей канонической принадлежности.

Этот закон вызвал шквал возмущения прежде всего в УПЦ, которая находится в каноническом единстве с Московским патриархатом. Ведь указание на принадлежность к РПЦ может критически ударить по репутации Церкви, которая позиционирует себя украинской. Были предприняты беспрецедентные меры, чтобы доказать: руководящий центр УПЦ МП находится не в Москве, а непосредственно в Киеве. Ради этого даже были внесены изменения в Устав РПЦ. Именно на этом «факте» базируется вся система защиты УПЦ МП от «навязывания» ей ее откровенно российского происхождения.

Сознательно или нет, но юридические службы УПЦ МП внесли определенный хаос в ситуацию, искусственно выдав нежелаемое за действительное. Все внимание было сосредоточено на том, что якобы Закон (то есть, действующая власть) требует изменений в названия тех Церквей, чей руководящий центр находится в стране-агрессоре, то есть в России. Соответственно, все силы были брошены на доказывание того факта, что руководящий центр УПЦ МП — в Киеве. А заинтересованое в выполнении предписаний Закона общество, соответственно, выкладывалось по полной, чтобы доказать обратное.

А вот теперь сюрприз: Закон говорит абсолютно о другом руководящем центре. Но предоставим слово самому Закону, который ждал год, пока мы не прочитаем его с должным вниманием.

Начнем с его заголовка: речь идет об изменении «названия религиознЫХ организацИЙ (объединенИЙ), которЫЕ входят в структуру (являются частью) религиознОЙ организацИИ (объединениЯ), руководящий центр (управления) КОТОРОЙ находится за пределами Украины в государстве, законом признанном таким, которое осуществило военную агрессию против Украины и / или временно оккупировало часть территории Украины». Предложение слишком тяжелое для восприятия, чтобы простому человеку пробиться через стилистические дебри.

Итак, объект действия закона Закона — «религиозные организации (объединения)» — во множественном числе. Эти религиозные организации (множественное число) входят в структуру (являются частью) религиозной организации (единственное число!), руководящий центр (управления) которой находится за пределами Украины в государстве-агрессоре. Ну, все очень просто: УПЦ МП является частью религиозной организации (РПЦ) с центром управления в Москве. То есть, центр управления РПЦ — в Москве! Далее по тексту, даже где используется единственное число для обеих организаций («организация, входящая в организацию, центр которой...»), речь тоже идет о том, что руководящий центр материнской структуры — в Москве. А значит, руководящий центр УПЦ МП может быть где угодно — хоть в Житомире, хоть в Шепетовке. Главное, что руководящий центр РПЦ — в Москве.

Далее Закон устанавливает критерии вхождения в «московскую структуру», которые при всем желании нельзя опровергнуть (а для идентификации вхождения достаточно подпадать под один из них). Итак, для того, чтобы выйти из-под действия «Закона о переименовании», РПЦ и УПЦ МП придется:

  • объявить, что УПЦ МП не входит в состав РПЦ (и это должно быть прописано в уставе РПЦ, что физически невозможно);
  • доказать, что руководящий центр РПЦ находится не в Москве, а в Минске или Пхеньяне.

Любой суд вынужден будет признать, что если Закон читать так, как это предлагает УПЦ МП, то упоминание о принадлежности к структуре религиозной организации не имеет никакого смысла.

Но это еще не все плохие новости для УПЦ МП. Потому что мы совершенно неправильно неформально добавляем к названию этой церкви «МП», то есть «Московского патриархата». А потому, что ... в соответствии с решением Архиерейского собора РПЦ от 2 декабря 2017 г. в уставе РПЦ из п.2 главы І вычеркнуто указание, что Московский патриархат является вторым тождественным названием Русской Православной Церкви.

Сравним.

Устав РПЦ в редакции 2008 г.:

191220_1.jpg

Устав РПЦ в редакции 2017 г.:

191220_2.jpg

Следовательно, при уточнении своего названия УПЦ, согласно вышеупомянутому уставу, должна указать, что входит в состав исключительно РПЦ: «Украинская Православная Церковь (Русской Православной Церкви») или «Русская Православная Церковь в Украине».

Там в законе они такое написали, что даже не знаю как дальше

Система Orphus
Рейтинг
0
0
2комментариев

Комментарии

добавить коментарий 
  • velovs@ukr.net | 25 декабря 2019, 15:31
    Комментировать комментарий

    Сенсация: Киевская митрополия НИКОГДА НЕ ПЕРЕДАВАЛАСЬ Московскому патриархату: ------------- https://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/45523-sensaciya-kievskaya-mitropoliya-nikogda-ne-peredavalas-moskovskomu-patriarxatu.html

  • dutchak1 | 23 декабря 2019, 09:46
    Комментировать комментарий

    Не обов'язково бути юристом, хоча б хотілось тут, ну хоч мінімально бути (якщо це можливе!), але якщо важко то можна послуговуватись здоровим глуздом. Кажуть в основі законів завжди є здоровий глузд. Так от, здоровий глузд підказує, що та хотєлка, як і сам релігійний закон, є частиною всього законодавства країни і мають йому відповідати. Зокрема, все те бла-бла про підлеглість, в законі стосується тільки релігійних організацій, які є юридичними особами. Громади, які по релігійному закону не є юрособами, можуть проголошувати і міняти свою канонічну підлеглість кожної години і 24-и рази на добу, у всьому діапазоні, який тільки можемо уявити. Навіть проголошувати підлеглість синім чоловічкам в атмосфері Венери. Зрозуміло що це не може збудити жодного релігієзнавця чи професійного патріота. Тому надалі здоровий глузд підказує — необхідно читати Цивільний кодекс України і пробувати зрозуміти, що в цивільному праві означає та підлеглість юрособи, яку надалі закон і суд будуть вимагати вказати. Цивільне право розуміє тільки одну підлеглість, яка може обмежувати права юрособи і яку необхідно вказувати при внесені юрособи в ЄДР. Ця підлеглість зафіксована в установчих документах чи статуті юрособи і інформує всіх, хто зайде в ЄДР про те, що дана юрособа є або дочірнім підрозділом, в даному випадку РПЦ, або РПЦ є серед засновників цієї юрособи. Зрозуміло що все це відсутнє в статутах парафій УПЦ МП, немає такої інформації і в ЄДР. Що ж тоді вимагає закон? Закон хоче зобов'язати цивільну юрособу вказати свою канонічну підлеглість. З точки зору цивільного права це є повна дурня, світське право не розуміє, не описує і не визначає такої підлеглості. Це є виняткове ноу-хау вітчизняного законодавця і для навколишнього цивілізованого світу це би мало сенс тільки тоді, якби ми доказали, що юрособа може вірити в Бога. Простіше кажучи це і є наш черговий гібрид, нежиттєва суміш бульдога з носорогом. Життя цього гібриду тільки паперове, виконувати цей норматив не будуть. По крайній мірі до тих пір, поки він висить в Конституційному суді. Якщо і це важко зрозуміти навколоцерковній публіці, знову кличимо здоровий глузд. Так от, весь цей словесний хоровод має відношення до особливого "сорту" людей, з якими ми живемо в одній країні і які називають себе "віруючими" і які придумали собі "Бога". Здоровий глузд і раціональне законодавство підказує, що це така гра ну і загалом ці люди малахольні, як неповнолітні діти, недієздатні. В силу цієї недієздатності і за прикладом інших держав їм виділили конституційну пісочницю. Правда в інших державах існує ще й заборона для дорослих влазити в пісочницю ... Але що не зробиш для коханого дитя! А тут ще частина цих нерозумних дітей почали ділити Бога і свого Бога необачно прописали в сусідній державі. З таким же успіхом могли прописати на Марсі або на Венері. Це ж гра така. Але сурйозні дядьки почали грати в ту ж гру, почали ділити недієздатних на законно народжених від правильного Бога і не зовсім по закону народжених, вимагають документального підтвердження прописки Бога, нотаріально підтверджений підпис Бога ... Іноді здається що частина цих дорослих дядьків і тіток треба додатково ізолювати, створити нове конституційне відділення або використовувати їх же методику і будувати для них нову пісочницю. Назвемо її Країна Д. Ну як в тій дитячій казці, про дерев'яного хлопчика …

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные посетители Войти

Точка зрения

Последние комментарии

  • Halo | 2 июня 2020, 16:46

    Табачник відпочиває...

  • Стефан | 2 июня 2020, 15:54

    Последние события показали глубокий кризис РПЦ МП, где только отдельные редкие священнослужители твёрдо исповедуют Православную Веру, как схиигумен отец Сергий Романов, которого сейчас травят

  • enzian | 2 июня 2020, 13:24

    Краще б зелені каламойські слуги не чіпали ані мови, ані релігії, ані історії. Це тільки прискорить їхній кінець.

  • Рокитне | 2 июня 2020, 12:34

    Це добре було б.

  • Рокитне | 2 июня 2020, 12:31

    Конфлікти закінчуться між нашою ПЦУ та УПЦ МП, коли ми почнемо будувати свої храми, а не заселятися в ті, які МП збудовані. Тут все легко...