Візантійська літургійна поезія в Галичині

12 марта 2011, 18:29 | Блоги | Блог Василия Рудейка | 6 |   | Код для блога |  | 

Завтра виповнюється один рік з того часу як у Майстерні літургійних перекладів “Трипіснець” (див. Інтернет-сторінку на www.trypisnec.org.ua) з’явилася перший завершений переклад: стихири для Літургії Передосвячених Дарів. Дуже рідко, особливо у випадку літургійних текстів візантійського обряду, українські перекладні тексти літургії промовляють до серця людини. Поезія візантійських творців літургійних текстів таких як св. Йоан Дамаскин, св. Косма Маюмський, свв. Йосиф та Теодор чи св. Роман Солодкопівець, в українських перекладах зазвичай закутується у пелени зрозумілості тексту для пересічного вірного, ризи “церковної” мови, професорські мантії догматично правильних висловів чи строгий одяг “писемної” української граматики. Ясно, що в таких одіннях їм важко достукатись до серця людини, яке навіть Христа пізнає лише нагим на хресті. Під цим оглядом переклади “Трипіснця” є приємним винятком.

Церковна поезія призначена для того, щоб достукатись до серця людини. Тут не стільки наголошується на догматичній точності вислову як на досвідній красі відчуття. Професор Крістіан Ганнік дуже глибоко наголосив на цьому у контексті богородичної літургійної поезії у візантійському обряді: “У цьому вимірі піснетворчість, і (особливо) церковна поезія на честь Богородиці, перебуває у подвійній ситуації. У багатьох випадках не зовсім ясно, у якій частині даного піснеспіву на честь Богородиці автор висловлює віровчительну постанову, а де він виливає власне благочестиве почуття особистого досвіду”. Це без сумніву можна застосувати до усіх літургійних текстів.

Святоотцівська традиція називає співану молитву молитвою з подвійною силою, поетична ж співана молитва має потрійну силу як перед Богом так і перед часто затверділим людським серцем. Особливо у час Великого посту вірним треба прислухатися до свого серця, слідувати покликові Бога, який більше відкривається у досвіді віри ніж у філософських розумуваннях.

Всім хто бажає спробувати краси і сили візантійської літургійної поезії, раджу придбати переклади “Трипіснця” якщо не для молитви то принаймні для своєї духовної бібліотеки.

Система Orphus
Рейтинг
0
2
6комментариев

Комментарии

добавить коментарий 
  • nykodym | 13 марта 2011, 15:32
    Комментировать комментарий

    Пане Миколо, на жаль крім trypsnec.org.ua інших не знаю. Ставлю дещо на свій особистий блог nykodym.blogspot.com . Дещо біблійне почав писати о.Юрій Щурко на slovobozhe.blogspot.com .

  • firemark | 12 марта 2011, 21:57
    Комментировать комментарий

    Пане Василію, я іноді забуваю, що Ви є Никодим. Про мови: якось так склалося що НЕЗАЛЕЖНО в один день вийшли 1. стаття О.Недавньої http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/40902/ та мій блог http://risu.org.ua/ua/index/blog/~firemark/40868/ , причому так вийшло, що ми є членами однієї парафії (скоріше за все незнайомі, або знайомі візуально - парафія -4тис. вірних). Я не думаю, що хтось з нас оден з одного щось взяв, у мене свій досвід, у пані Олі - свій самодостатній. Колись на початку відродження РКЦ в столиці був брак українських текстів. Зараз може це не так актуально, але ... ми сподіваймося на підтримку братів грекокатоликів... Саме черз пані Олю чи мене.

    • nykodym | 14 марта 2011, 11:05
      Комментировать комментарий

      Ще раз дякую за допис. Я останньо не мав нагоди слідкувати за Вашими дописами про україномовні формати, тому і Ваш текст і пані Олени прочитав з великим зацікавленням. Моя думка з цього приводу є наступною. Україні потрібно якнайбільше богословської літератури незалежно від конфесії. Не думаю, що треба політизувати якийсь мовний формат. Хай римокатолики намагаються писати, так само і грекокатолики. Гуманітарні структури латинської традиції допомагають і одній і іншій конфесіям. Церква в потребі жертвує багато коштів і для розвитку грекокатолицьких структур. Щодо політики Ватикану і справі надання патріархату, треба навчитись однієї важливої речі: Ніхто нікому не дає патріархату. патріархат з’являється тоді, коли церква усвідомлює себе такою. Для цього потрібне одностайне рішення синоду єпископів і вольова людина, яка відстоюватиме свій статус як патріарха. Бажаю благодатного часу великого посту і натхнення для писання нових коментарів.

  • firemark | 12 марта 2011, 21:09
    Комментировать комментарий

    а чи не є INетівский ресурс?

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные посетители Войти