14 января – Праздник Обрезания Господня и память св. Василия Великого

14 января 2019, 09:01 | Религиозные праздники и традиции | 3 |   | Код для блога |  | 

Праздник Обрезания Господня, когда Христа нарекли именем Иисус, Церкви, придерживающиеся Юлианского календаря, отмечают 14 (1) января. В тот же день чтят память одного из отцов Церкви — Василия Великого.

свято_Обрізання.jpg

Событие обрезания Иисуса описывается в Евангелии от Луки (2, 21): «По прошествии восьми дней, когда надлежало обрезать Младенца, дали Ему имя Иисус, нареченное Ангелом прежде зачатия Его во чреве». 

В Ветхом Завете обрезание было законом в знак союза Бога с Авраамом и его потомками. Этот обряд имел очень большое значение, поскольку символизировал зачисление в члены религии и народа и подчинение себя закону и обязанностям. Невыполнение закона означало его ломание и исключение из членства народа.

«Слово "обрезание" употребляется в Ветхом Завете часто в символическом смысле, когда говорится об обрезании или не обрезание сердца, уст или ушей, то есть повиноваться Господу Богу или восстать против Него. Иисус Христос, который подобен нам во всем, кроме греха, не нуждался в очищении, будучи Сыном Божьим. Однако Он выполнил это предписание, показав неуклонность Господнего закона и вложив в него новое значение новозаветного крещения», — рассказывает в своей книге «Познай свой обряд» о. Юлиан Катрий. 

Церковь в событии обрезания Иисуса Христа делает акцент прежде всего на жертве и самоотречении — каждый христианин должен практиковать обрезание от своих похотей и злых намерений. 

Также в тот день нарекли Христа именем Иисус, что указывает на святость и Его силу.

Само введение праздника Обрезания имеет интересную историю. Язычники верили в примету «какой первый день Нового года – такой будет и весь год». Поэтому в этот день (который приходился как раз на Обрезание) организовывали различные гуляния и карнавалы. Мужчины переодевались женщинами, а женщины – мужчинами. Облачались в костюмы зверей, языческих богов и богинь, развратничали. Церковь, чтобы противодействовать этим языческим практикам, ввела с наступлением Нового года пост и епитимью за грехи язычников. Этот пост местами продолжался три дня, что видно из 17 правила Собора 567 года в Туре во Франции: «Так как между праздниками Христова Рождества и Богоявления бывают языческие празднества, нужно во время них три дня соблюдать пост». Лишь столетие спустя, когда языческие забавы понемногу забываются, Обрезание приобретает радостный характер. В этот день есть обычай «водить Маланку». Среди группы, которая «водит Маланку» (переодетого в девушку парня), есть и коза. Эти традиции не имеют ничего общего со значением, которое придает Церковь празднику, с духовным измерением события, которое отмечают христиане. 

Праздник Обрезания, хотя считается великим, не принадлежит к 12 наибольшим праздникам. Он заканчивает попразденство Христова Рождества. 

14 января, по Юлианскому календарю, Церковь вспоминает память св. Василия Великого .

Он родился около 330 года в Кесарии и происходил из знатного рода, славился не только богатством, но и ревностной христианской верой. Отец его был адвокатом и преподавателем риторики. В семье было десять детей, из которых пятеро и мать Эмилия причислены к святым. 

Первое образование Василий получил под руководством отца. После его смерти будущий святой отправляется на учебу в Константинополь, а затем в Афины, где осваивает риторику и философию, астрономию и математику, физику и медицину. Потом он возвращается в Кесарию, где преподает риторику. Около 362 года Василий был рукоположен в сан диакона епископом Мелетием, а через два года — в сан пресвитера епископом Кесарийским. 

Святой написал много трудов, оставив после себя большое духовное наследие — это произведения догматические, нравственные, аскетические, полемические, объяснение Священного Писания, 366 писем. Он составил текст Божественной Литургии, приложился к формированию учения о Пресвятой Троице. Его признают Великим Учителем Церкви. 

Святой Феодор Студит называет св. Василия «отцом греческого монашества и первым из всех отцов».

Образование Василий получил под руководством отца. После его смерти будущий святой отправляется на учебу в Константинополь, а затем в Афины, где осваивает риторику и философию, астрономию и математику, физику и медицину. Потом он возвращается в Кесарию, где преподает риторику. Около 362 года Василий был рукоположен в сан диакона епископом Мелетием, а через два года — в сан пресвитера епископом Кесарийским. 

Святой написал много трудов, оставив после себя большое духовное наследие — это произведения догматические, нравственные, аскетические, полемические, объяснение Священного Писания, 366 писем. Он составил текст Божественной Литургии, приложился к формированию учения о Пресвятой Троице. Его признают Великим Учителем Церкви. 

Святой Феодор Студит называет св. Василия «отцом греческого монашества и первым из всех отцов».

 

Система Orphus
Рейтинг
0
0
3комментариев

Комментарии

добавить коментарий 
  • velovs@ukr.net | 14 января 2019, 11:01
    Комментировать комментарий

    Й, між іншим, саме сьогодні, 14 січня, православні віряни України, крім того, віддають данину щирої шани, подяки й поваги величній постаті визначного церковного реформатора та культурно-освітнього діяча і новатора європейського рівня - св. митрополита Петра МОГИЛИ. Перебування якого на Київській православній кафедрі припадає на 1632-1647 рр. і котре по праву увійшло в хронологічний літопис вітчизняного (й не тільки) християнства, як «золоте». -------------- Й це була дуже й дуже непроста й нелегка, а багато в чому навіть переломна, доба в історії нашої країни та Української й, мабуть, і всієї Вселенської Церкви. -------------- Тоді Україна, в якій, до того ж, вкрай загострюються, затягнувшись у тугий вузол, соціальні, національні, а особливо релігійні cуперечноcті і проблеми, опинилася в епіцентрі стратегічно-експансійних інтересів «трикутника» Варшава–Москва–Стамбул. --------------- За цих умов владика Петро Могила пропонує свій – виключно мирний і цивілізований план розв’язання цього дуже заплутаного комплекса, починаючи, передусім, з його головної – духовно-релігійної складової. Ревний прибічник і оборонець Православ’я, він водночас послідовно прагне припинити деструктивні міжконфесійні чвари й розборки («Русь нищить Русь») та відновити на українсько-білоруських теренах церковну і суспільну цілісність та єдність, зруйновану після Берестейської унії 1596 р. ---------------- Митрополит Петро Могила мріяв про власний – для православних та унійних християн України й Білорусі – Київський Патріархат. Той, що згодом мав би знову зв‘язати християнські Схід і Захід, не потрапивши при цьому в підпорядкування чи залежність ні від першого, ні від другого. За життя митрополита Петра Могили було, принаймні, дві спроби поєднання Православної і Унійної Церков – у 1635 і 1643 рр. Та обидві вони, на жаль, виявилися невдалими. Але все своє життя він настійно шукав шляхи до здійснення цієї ідеї.

    • velovs@ukr.net | 14 января 2019, 11:04
      Комментировать комментарий

      Й, назагал, важко перерахувати все те, що цей великий (й, до речі, молдавського походження) патріот України, врізнобіч високоосвічений інтелектуал, що мав правдивий «розум Христів» (1Кор.2:16), свт. Петро Могила вніс і зробив для добра й кращого майбуття нашої Вітчизни та її народу. Того – благословенного Господом майбуття, в якому він бачив Україну - як рівну серед рівних, у колі цивілізованих і висококультурних європейських християнських націй, що органічно поєднує та творчо використовує кращий досвід і здобутки східного і західного християнства. І для чого він цілеспрямовано, наполегливо й послідовно робив все можливе. І навіть неможливе. Й у цьому він багато в чім значно випереджав як свій час, так і, природно, велике число своїх сучасників. ---------------- На превеликий жаль, через той прикрий і безглуздий розбрат, що «нищив Русь», подальший, починаючи із вибуху жорстоко-кривавої Хмельниччини та приснопам’ятної Переяславської (з)ради 1654 р., історичний шлях України проліг «дещо» не в тому стратегічному – культурно-цивілізаційному і духовному напрямі, який бачив і торував для неї цей її благословенний Духовний пастир. ---------------- Проте Слово Боже - чітко й однозначно - попереджає і застерігає нас, що бездумне й безвідповідальне – вже майже рефлекторно-ментальне продовження цієї орієнтації, марних сподівань на патронат «сильної руки» авторитарно-імпершовіністського сусіди – це, по суті, безперспективний і просто згубно-нищівний шлях в нікуди. І на якому ми будемо тільки «додавати гріх до гріха» та пожинати на ньому лише «стид і сором» (Іс.30:1-7). -------------- І слава Богу, що, як виглядає, наразі, вже мабуть, більшість наших співвітчизників все це - причому, досить наочно й однозначно - почали розуміти й усвідомлювати.

    • velovs@ukr.net | 14 января 2019, 11:39
      Комментировать комментарий

      Р. S. Водночас маємо також ясно усвідомити, що всі ми, українські християни, покликані Господом задля утвердження Його Царства - Правди та Миру на нині - стікаючій кров’ю та слізьми українській землі. І в т. ч. у справі захисту суспільної моралі та інституту традиціної родини та її цінностей, збереження життя від зачаття до смерті, протистояння запровадженню т. зв. «гендерної ідеології» у національній свідомості, законодавстві і суспільному бутті тощо. -------------- Всім нам – православним, католикам та протестантам - належить сьогодні об’єднатися в єдиному Дусі та в Ім’я неподільного Ісуса Христа заради побудови в Україні по-справжньому Християнської Держави. І яка базуватиметься на Божому Законі і живій вірі, історичній пам’яті та громадянській свободі, соціальній та всілякій іншій справедливості, просвітництві і самоорганізації. ------------ Й таким чином - і саме всі разом - ми зможемо знайти й здобути для України свій Третій Шлях – Шлях прямування до утвердження Царства Божого на землі, кардинально відмінний від окультно-деспотичного й, по суті і змісту, напівординського - «русского міра» і содомо-ультраліберального - т. зв. «європейського вибору».

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные посетители Войти

Последние комментарии

  • boryspil | 19 марта 2019, 12:44

    Побудувати на святому для кожного українця місці, фактично на фундаменті Володимирової Десятинної церкви монастир, в обхід усіх можливих приписів і заборон на будь-яке будівництво на території

  • velovs@ukr.net | 18 марта 2019, 19:37

    muhamuha33 = barni!!! Тобто: ДВА ЧОБОТИ - ПАРА! І саме - прокремлівські тролі-провокатори, що поширюють одні й ті ж запекло-брудні "меседжі"! Ті, що нагнітають в Україні нетерпимість і

  • muhamuha33 | 18 марта 2019, 18:51

    а в мечеті ви не хочете помолитися? в Ель-Акса наприклад?

  • firemark | 18 марта 2019, 09:14

    Як на мене, Стас завжди був клоуном, але... Те що він каже треба ділити на 5, тобто його думка на 20% правдива, маю на увазі "[путін] дуже не любить нещирості... (й далі за текстом)" -

  • humenyuk.vasyl | 18 марта 2019, 06:30

    Абсолютно вірно. Підтримую.

Популярные статьи месяца