"Паперові терористи". Як понад 100 кримських мусульман судять за екстремізм

Давид Аксельрод

"Ані батька, ані чоловіка, ані брата"

Вночі з 11 на 12 жовтня 2016 року Фатма Ісмаїлова довго поралась на кухні. Заснути вдалося лише о 4 годині, а вже о 6 ранку сім'ю розбудив різкий удар в двері. Це були співробітники ФСБ.

"Вони перелізли через паркан, вибили двері й своїми чобітьми увірвалися в наше життя", - говорить Фатма.

Вхідні двері силовики вибили з першого удару: використовували лом або кувалду. А вже за кілька секунд один з силовиків "з ноги" відкрив двері в спальню, де в той момент окрім Фатми був її чоловік Рустем і троє їхніх маленьких дітей.

Рустем Ісмаїлов багато працював, розповідає його дружина. Попри вищу освіту, частіше він знаходив себе саме в робітничих спеціальностях. У Кам'янці - невеликому селищі з переважно кримськотатарським населенням, чоловіка Фатми знали як людину, яка допомагала впорядковувати суспільні простори, організовувала дитячі та релігійні свята. Політикою ніколи не займався, стверджує жінка.

Але обшук у сім'ї Ісмаїлова не став несподіванкою. "Багато хто вже розумів, що прийти можуть до кожного", - говорить Фатма.

Після завершення оперативних заходів Рустема Ісмаїлова відвезли на допит. Потім був суд і арешт.

"Коли чоловіка забрали, турботу про мене й дітей повністю взяв на себе мій батько Енвер Омеров, - розповідає Фатма. - Він допомагав і матеріально, і морально. Він же по кілька разів на тиждень возив мене в Ростов (згідно з КПК РФ, першою інстанцією для справ з антитерору є окружні військові суди. Анексований у 2014 році Крим належить до північнокавказького ОВС в Ростові), коли справу чоловіка почали слухати по суті".

Під час однієї з таких нічних поїздок біля в'їзду на Кримський міст машину Енвера зупинили співробітники ДІБДР. Вони забрали документи і кілька годин під різними приводами відмовлялися їх повертати.

Під ранок біля машини Енвера припаркувався білий "Фольксваген". Звідти вийшли двоє людей у ​​цивільному. Фатма розповідає, що вони відмовилися пред'явити документи, але відразу заявили, що Омерова затримають і доставлять в один з керченських ОВС. Вона почала обурюватися, у відповідь їй посипалися погрози.

"Один з них нахилився до мене і каже: чуєш, а тобі взагалі скільки років? Ти звідки така розумна? Будеш багато говорити, я візьму наручники і пристебну тебе до генератора", - згадує вона.

В цей час Енверу, батькові Фатми, стало погано, йому викликали швидку, але госпіталізувати літнього чоловіка люди в цивільному не дозволили. Вони посадили його в свою машину й відвезли в напрямку Керчі. Однак ані в керченській поліції, ані в Слідчому комітеті знайти батька Фатма не могла. За її словами, один з поліцейських шепнув їй, що Енвера затримали співробітники ФСБ і шукати його потрібно не в Керчі, а в Сімферополі.

По дорозі до Сімферополя Фатма наполегливо намагалася додзвонитися до мами, брата або його дружини, але їх номери були недоступні.

Пізніше стало відомо, що в будинках батьків і брата Фатми від самого ранку йдуть обшуки, а Енвера Омерова звинуватили в організації осередку "Хізб ут-Тахрір" в Сімферопольському районі. Заарештували й брата Фатми Ризу Омерова.

18 червня 2019 року північнокавказький військовий суд в Ростові засудив Рустема Ісмаїлова до 13,5 років позбавлення волі за звинуваченням в участі в осередку "Хізб ут-Тахрір", а через півтора року свої терміни отримали Енвер і Риза Омерови. Їх засудили до 18 і 13 років колонії відповідно. Фатма боїться, що для її 60-річного батька такий термін може стати фатальним.

"Я завжди жила під опікою, - говорить вона. - Спочатку батька, потім - чоловіка. Мій чоловік і працював, і їздив по магазинах, і будував будинок. Зараз: ані чоловіка, ані батька, ані брата, будинок не добудований", - нарікає вона.

Після арешту рідних Фатмі довелося навчитися керувати автомобілем. Вона сама возить дітей до школи й на спортивні секції. Щоб прогодувати сім'ю, вона почала бізнес, а вечорами - вже після основної роботи - випікає торти на замовлення.

Разом зі своєю матір'ю Лемар і дружиною брата Севілею вони виховують вісьмох дітей. Чоловіків в сім'ї не залишилося.

"Чи це не абсурд?"

Партію "Хізб ут-Тахрір аль Ісламі" заснував у 1953 році в Східному Єрусалимі суддя місцевого шаріатського суду Такіюддін ан-Набхані. Її основна мета була сформульована як поступове об'єднання всіх "ісламських земель" і створення на цій території Халіфату - унітарної теократичної держави.

Більшість російських релігієзнавців неохоче коментують інформацію, пов'язану з цією організацією. У процесі підготовки матеріалу Російська служба ВВС по черзі намагалася зв'язатися з шістьма вченими, які досліджують іслам. Майже всі вони прочитали повідомлення в месенджері, але не відповіли, відмовили або скинули дзвінки.

Один з учених в листуванні зізнався, що побоюється проблем, які "напевно виникнуть", якщо він дасть публічний коментар, оскільки ця тема "дуже політизована і викликає пильну увагу", а нинішнє російське законодавство працює "не на користь вільних думок".

За словами Раїса Сулейманова, ісламознавця, що спеціалізується на вивченні ісламського радикалізму, ідеологи "Хізб ут-Тахрір" на словах відкидають насильницькі методи досягнення своїх цілей, але водночас різко критикують і демократичні інститути. У країнах, де партія не заборонена, її діяльність зосереджена навколо збільшення кількості прихильників, дискредитації світських органів влади і пропаганди власної ідеології.

"Вони не беруть участі у виборах, критикують їх, але при цьому заявляють, що мають намір прийти до влади мирним шляхом. Виникає питання: чи це не абсурд?" - міркує Сулейманов.

Однак, додає вчений, члени партії заявляють, що ведуть пропаганду й серед політиків. Вони вважають, що зможуть прийти до влади, коли членами організації стане критична більшість політичного істеблішменту тієї чи іншої країни.

Крім Росії, "Хізб ут-Тахрір" заборонена в Китаї, в більшості арабських і центральноазійських країн. Єдина європейська держава, яка заборонила публічну діяльність партії - Німеччина. Приводом для цього стала різко антисемітська і антиізраїльська риторика її членів, каже Сулейманов. Однак систематичних переслідувань "Хізб ут-Тахрір" у Німеччині не зазнає.

У Британії "Хізб ут-Тахрір" намагалися заборонити тричі. У 2005 році на тлі серії терактів в Лондоні про це говорив тодішній прем'єр-міністр країни Тоні Блер, в 2010 і 2015 роках, напередодні чергових парламентських виборів, такі наміри декларувала Консервативна партія. Але щоразу урядові експерти не знаходили достатніх підстав для заборони організації.

Загалом у країнах Заходу влада зазвичай не помічає або ігнорує публічну діяльність "Хізб ут-Тахрір", говорить Раїс Сулейманов, але це, на його думку, не робить ідеологію партії менш радикальною.

"Члени цієї партії відкрито висловлюють прагнення до повалення чинного конституційного ладу. У будь-якій країні світу така ідеологія буде класифікуватися як радикальна", - вважає вчений.

Паперові терористи чи ісламські радикали?

У Росії "Хізб ут-Тахрір" заборонив Верховний суд у 2003 році. Цим же рішенням в країні заборонили, наприклад, "Аль-Каїду" і "Аль Джихад" - організації, відповідальні за численні теракти по всьому світу.

Переслідувати членів організації силовики РФ почали практично відразу, згадує російський дослідник політичного екстремізму Олександр Верховський. Перші вироки були вже в 2004 році.

Першими обвинуваченими були переважно жителі Москви й Тюменської області, проте незабаром основними регіонами, де виявляли членів "Хізб ут-Тахрір", стали Татарстан і Башкортостан.

У Криму ж до його анексії Росією в 2014 році партія існувала легально.

За різними підрахунками, до 2013 року на півострові налічувалося до 10 тисяч її прихильників, а в мітингах організації брало участь до півтори тисячі осіб. Втім, і тоді її прихильники мали неоднозначну репутацію, а українські правоохоронці час від часу штрафували їх за нелегальну політичну діяльність.

Складні відносини у "Хізб ут-Тахрір" були й з активістами національного руху кримських татар.

"У нас була й залишається екзистенційна розбіжність, - говорив ВВС один з лідерів національного руху Наріман Джелял. - Ми виступаємо за те, щоб люди ідентифікували себе, перш за все, за етнічною ознакою. У той час як прихильники "Хізб ут-Тахрір" заявляли про те, що головне - це релігія, а національність взагалі не важлива".

Після анексії під забороною опинилися обидві сторони. Партія "Хізб ут-Тахрір" стала терористичною, а Меджліс - орган національного самоврядування кримських татар - Верховний суд Росії визнав екстремістським і заборонив його діяльність на півострові.

"Я вважаю, що засуджувати людей, що не здійснювали теракти, до абсолютно жахливих тюремних термінів - неприйнятно", - пояснює Джелял, але додає, що і сьогодні серед національних активістів є люди, які схвалюють ці переслідування.

Схвально висловлюються про переслідування кримських мусульман і представники російської влади.

Депутат Держдуми Росії від Криму Руслан Бальбек називає затриманих радикалами, охочими зруйнувати кримськотатарську ідентичність.

"Нічого спільного з традиційним ісламом ці радикали не мають. [...] Без сумніву, подібні радикальні осередки несуть загрозу стабільності суспільства", - цитували Бальбека "РИА Новости".

Аналогічної лінії дотримуються й функціонери Духовного управління мусульман Криму (ДУМК) - найбільшої релігійної організації, що об'єднує кримчан, які сповідують іслам. Так, заступник кримського муфтія Есадуллах Баїров заперечує наявність у Криму гонінь за релігійною ознакою. Риторику про політичні переслідування кримських татар він назвав "істерією, нав'язаною ззовні".

Спільно з депутатом Бальбеком представники ДУМК планували відкрити в Криму центр реабілітації для осіб, які потрапили під вплив "Хізб ут-Тахрір". ВВС на момент публікації не вдалося з'ясувати, чи мала ця ідея успіх.

У Центральному духовному управлінні мусульман Росії кримінальні справи стосовно кримських татар не коментували. ВВС відправила запит у пресслужбу російського муфтіяту і чекає на відповідь.

Кримський адвокат Еміль Курбедінов - один з перших, хто взявся захищати обвинувачених в тероризмі кримчан. Він називає своїх довірителів "паперовими терористами" - людьми, які, за його словами, не скоїли жодного теракту і жодного разу не торкалися ані до зброї, ані до вибухівки. Більш того, з 2017 року до терористичних статей слідство стало регулярно додавати звинувачення у спробі захоплення влади, що, за оцінкою Курбедінова, є ще більш абсурдним.

У судових процесах кримчани не підтверджують, але і не заперечують причетність до "Хізб ут-Тахрір". Як пояснює Курбедінов, вони кажуть: ми не робили терактів, тому ми - не терористи. Така модель поведінки не дозволила слідству "втягнути людей у свою гру і штампувати справи одна за одною", говорить адвокат.

Він переконаний, що з 2015 року "слідство і всі, хто з ними працює в одній зв'язці, деградують від власної безкарності". Потрапити під "антитерористичний каток" на півострові може будь-який мусульманин, який дотримується вимог ісламу в повсякденному житті, з активною громадянською позицією, вважає Курбедінов.

Медаль "За повернення Криму"

Вранці 20 квітня 2015 року кримський правозахисник Емір-Усеїн Куку йшов на автобусну зупинку, щоб дістатися до роботи. Зайшовши за поворот, він відчув різкий поштовх у спину, після чого посипалися удари по голові, розповідав Куку.

"Він не чинив опору, але почав голосно кричати. ​​Почали зупинятися машини, люди виходили, багато хто з них знав Емір-Усеїна особисто і намагався з'ясувати, чому його б'ють посеред білого дня", - згадує події шестирічної давнини дружина Емір-Усеїна Мер'єм Куку-Ашчі.

Несподівано до місця події під'їхала біла "Газель". Чоловіка посадили на заднє сидіння, притиснули до вікна і "продовжили бити по нирках, паралельно звинувачуючи в тому, що він зібрав на дорозі купу людей", розповідає Мер'єм. "Газель" попрямувала в бік Сімферополя. Емір-Усеїна повезли на допит у ФСБ.

Емір-Усеїн Куку багато років пропрацював в органах місцевого самоврядування: спочатку в селищній раді Гаспри, потім - в Ялтинській міській адміністрації. Роботу в місцевих органах влади він завжди поєднував із правозахисною діяльністю.

До анексії Криму, наприклад, Емір-Усеїн відстоював права мусульманок фотографуватися на документи з покритою головою. У 2014 році він став співзасновником Контактної групи з прав людини в Криму.

Група була створена в 2014 році, після зникнення в Білогірському районі Криму двох кримських татар - 17-річного Ісляма Джеппарова і 22-річного Джевдета Іслямова. На той момент це був не перший такий випадок, говорили правозахисники. Групу створили для комунікації кримськотатарських правозахисників з представниками правоохоронних органів.

Батько Емір-Усеїна Кемал Куку - відомий ветеран кримськотатарського національного руху, який боровся за повернення народу з місць депортації до Криму. За це він три роки провів у радянських таборах. Кемал Куку з натхненням сприйняв анексію Криму Росією, згадує його невістка Мер'єм. У квітні 2014 року його нагородили медаллю міноборони Росії "За повернення Криму".

Емір-Усеїна добре знали в Ялті і її околицях. Ще в 2014 році оперативники ФСБ намагалися схилити його до співпраці. Особливе завзяття виявляв лейтенант Олександр Компанєйцев, який до анексії був офіцером Служби безпеки України, розповів ВВС адвокат правозахисної групи "Агора" Олександр Попков, який захищав Куку.

Після допиту Емір-Усеїна привезли назад в Гаспру - на обшук. Формальним приводом стали кілька постів у Facebook і "Однокласниках". Однак жодної справи, навіть адміністративної, за фактом публікацій не порушили. З будинку вилучили кілька книг, ноутбук та мобільні телефони.

На наступний день представник ФСБ зв'язався з Емір-Усеїном і запропонував повернути телефон. Побитий напередодні чоловік заявив, що насилу пересувається по будинку і не зможе приїхати, тому забрати вилучені речі зголосився Кемал Куку.

В кабінеті слідчого літній чоловік зняв з піджака медаль "За повернення Криму" і кинув на стіл.

"Він сказав: ви ганьбите владу. Слідчий біг за ним через всю будівлю, щоб повернути медаль. Але [свекор] не взяв", - говорить Мер'єм.

Після побиття сина у Кемала Куку загострилися хронічні хвороби і через кілька місяців він помер.

Тим часом ФСБ не припиняло спроб схилити Емір-Усеїна до співпраці, продовжує Мер'єм. Протягом пів року він ще двічі побував на бесідах у ФСБ. Щоразу йому називали прізвища різних людей і просили розповісти про них. Емір-Усеїн відповідав, що готовий говорити тільки про себе.

"Під час обшуку був такий випадок, - згадує Мер'єм. - Емір-Усеїна як завжди запитували про когось, він мовчав, і оперативник сказав: "Раз так, підеш за тероризм", - це точна цитата. Я чула на власні вуха. Так і сталося".

У лютому 2016 року в будинок Куку знову прийшли силовики. Цього разу, каже Мер'єм, обшук проводили "з пристрастю". Емір-Усеїна збили з ніг, застебнули кайданки. Обшукували все: один з оперативників навіть висипав на стіл крупи. Увечері того ж дня Емір-Усеїн подзвонив дружині - "повідомити, що його не вбили". Відтоді він перебуває в ув'язненні.

Олександр Попков з "Агори" порівнює роль оперативника ФСБ Компанєйцева у цій справі з "особистою вендетою". Саме Компанєйцев, за його словами, був головним свідком обвинувачення на суді, і саме з його рапортів почалося переслідування кримського правозахисника.

Тригером також стали спроби Куку притягнути до відповідальності людей, які побили його в квітні 2015 року. Попков тоді попереджав свого довірителя про можливі репресії, але Емір-Усеїн відповідав, що має намір боротися.

ВВС не вдалося зв'язатися з Олександром Компанєйцевим. У центрі громадських зв'язків ФСБ на момент публікації матеріалу не відповіли на запит.

12 червня 2019 року суд засудив Еміра-Усеїна до 12 років колонії суворого режиму. Через рік це рішення затвердили в апеляції.

"Навіть якщо чай розносив"

Попри те, що практично всі обвинувачені в причетності до "Хізб ут-Тахрір" отримали серйозні тюремні терміни, Еміль Курбедінов наполягає, що роботу адвокатів у цих справах можна назвати успішною.

Одним з таких успіхів, на його думку, є розголос. Якщо на перших засіданнях у 2015 році на суді були присутні три-чотири слухача, то згодом судові зали були переповненими. Частково адвокатам вдалося вплинути й на сприйняття мусульман російським суспільством, вважає адвокат Курбедінов. Раніше, за його словами, про "Хізб ут-Тахрір" не хотіли чути навіть імениті правозахисники, а сьогодні майже всіх обвинувачених визнали політв'язнями.

"Побічно кримські адвокати вплинули навіть на те, що й в Татарстані чи Башкортостані аналогічні справи теж стали гучними", - упевнений Курбедінов.

Іншим суттєвим досягненням захисту, на думку адвоката, стала відсутність у цих справах широкої практики тортур. Однак в цьому правилі є винятки.

17 квітня 2019 кримський татарин Раїм Айвазов подзвонив родичам з будівлі ФСБ в Сімферополі. До того моменту Раїма не могли знайти вже близько 10 годин.

Пізніше він розповів, що його затримали напередодні вночі під час перетину адмінмежі Криму і материкової України, посадили в автомобіль і вивезли в безлюдне місце. Там його нібито поставили на коліна і почали імітувати розстріл. Постріли супроводжували погрозами, що тіло Айвазова втоплять у найближчій водоймі, передає слова свого довірителя адвокат Марія Ейсмонт.

Молодого чоловіка змусили зізнатися в участі у "Хізб ут-Тахрір" і дати свідчення проти 24-х осіб, заарештованих за кілька днів до цього. Айвазову загрожує покарання аж до довічного терміну.

"Які є ознаки тероризму? - міркує Марія Ейсмонт. - Існує тріада: насильство, залякування і протистояння державі. Нічого цього у справах кримських мусульман немає".

Згідно з чинним законодавством РФ, під визначення терористичної діяльності підпадає велика кількість дій. Багато з них ніяк не пов'язані з вчиненням терористичних актів, каже Олександр Верховський.

Таким чином, продовжує він, формулювання "якщо не вчинив терактів, значить - не терорист" - некоректне. До діяльності терористичного характеру належать, наприклад, такі злочини, як заколот або геноцид, які не пов'язані або не обов'язково мають бути пов'язані з терористичними актами, говорить він.

Деякі злочини терористичного характеру, згідно з кримінальним кодексом, не вимагають навіть застосування насильства чи загрози його застосування. До них, каже Верховський, належить і російська стаття 205.5 - організація або участь в діяльності терористичної організації - за якою обвинувачують кримських татар.

"Для слідства не важливо, чим саме займався цей чоловік. Нехай він хоч чай там розносив. Сама по собі участь в організації, визнаній судом терористичною, кримінально карається. І слідчий буде доводити не наявність зброї, вибухівки або підготовки до теракту, а факт участі в організації тієї чи іншої особи. І, якщо строго дивитися на букву закону, слідчий правий", - резюмує Верховський.

15 діб для адвоката

Адвокати, які працюють у справах "Хізб ут-Тахрір" в Криму, самі не раз ставали об'єктом інтересу спецслужб.

У 2017 і 2019 роках Еміль Курбедінов провів загалом 15 діб під адміністративним арештом за допис 2012 року в соціальних мережах. У нього вдома і в офісі спецслужби проводили обшуки. У 2017 році від кримінальної справи Курбедінова врятував лише збіг обставин, вважає він. Після виходу з-під арешту він став лауреатом премії ірландського фонду захисту правозахисників Front Line Defenders.

"Це трохи заспокоїло Слідчий комітет, звідки мені до того моменту вже дзвонили і вимагали з'явитися на допит", - говорить Курбедінов.

Своєрідною відповіддю на систематичні переслідування для кримських мусульман стала взаємодопомога. Переважно вона побудована навколо неформального об'єднання "Кримська солідарність", кажуть активісти.

Цю спільноту організували родичі заарештованих мусульман у 2016 році, проте пізніше коло діяльності організації розширилося. Сьогодні активісти "Солідарності" ведуть трансляції з обшуків і судів, інші учасники допомагають робити передачі в СІЗО чи колонії і організовують марафони з оплати адміністративних штрафів, а юридичний відділ - координує роботу адвокатів.

Це не єдина організація, що виникла на тлі масових арештів. З дітьми ув'язнених, наприклад, працює "Бизим балалар" (наші діти - ВВС), яка допомагає багатодітним сім'ям, які залишилися без годувальника.

Принцип взаємодопомоги йде корінням в історію кримських татар, впевнені активісти "Солідарності", тому, додають вони, "самоорганізація народу на тлі репресій виглядає природно".